Дозировка
Внутрь, один раз в сутки, запивая необходимым количеством воды (100 мл). При артериальной гипертензии и стенокардии начальная доза составляет 5 мг 1 раз в сутки. При отсутствии терапевтического эффекта в течение 2-4 недель доза препарата может быть увеличена до 10 мг/сут. однократно. У пожилых пациентов Коррекции дозы не требуется. У пациентов с нарушением функции печени Несмотря на то, что Т1/2 амлодипина, как и всех БМКК, увеличивается у пациентов с нарушением функции печени, коррекции дозы обычно не требуется (см. раздел «Особые указания»). У пациентов с почечной недостаточностью Рекомендуется применять Амлодипин -Тева в обычных дозах (см. раздел «Особые указания»).
Лекарственная форма
таблетки
Состав
Амлодипина безилат (амлодипин) - 6,944 мг (5,00 мг)
Вспомогательные вещества: Целлюлоза микрокристаллическая, кальция гидрофосфат (безводный), карбоксиметилкрахмал натрия (тип А), магния стеарат.
Фармакологическое действие
Блокатор «медленных» кальциевых каналов, производное дигидропиридина - блокатор «медленных» кальциевых каналов (БМКК) II поколения, оказывает антиангинальное и гипотензивное действие. Блокирует кальциевые каналы, снижает трансмембранный переход ионов кальция в клетку (в большей степени в гладкомышечные клетки сосудов, чем в кардиомиоциты).
Антиангинальное действие обусловлено расширением коронарных и периферических артерий и артериол: при стенокардии уменьшает выраженность ишемии миокарда; расширяя периферические артериолы, снижает общее периферическое сосудистое сопротивление (ОПСС), уменьшает постнагрузку на сердце, снижает потребность миокарда в кислороде. Расширяя коронарные артерии и артериолы в неизмененных и в ишемизированных зонах миокарда, увеличивает поступление кислорода в миокард (особенно при вазоспастической стенокардии); предотвращает спазм коронарных артерий (в т.ч. вызванной курением). У пациентов со стабильной стенокардией разовая суточная доза увеличивает толерантность к физической нагрузке, увеличивает время до наступления приступа стенокардии и «ишемической» депрессии сегмента ST, снижает частоту приступов стенокардии и потребления нитроглицерина и других нитратов.
Оказывает длительный дозозависимый гипотензивный эффект. Гипотензивное действие обусловлено прямым вазодилатирующим влиянием на гладкие мышцы сосудов. При артериальной гипертензии разовая доза обеспечивает клинически значимое снижение артериального давления (АД) на протяжении 24 ч. (в положении пациента "лежа" и "стоя"). Ортостатическая гипотензия при назначении амлодипина встречается достаточно редко. Не вызывает снижения фракции выброса левого желудочка. Уменьшает степень гипертрофии миокарда левого желудочка. Не оказывает влияния на сократимость и проводимость миокарда, не вызывает рефлекторного увеличения частоты сердечных сокращений (ЧСС), тормозит агрегацию тромбоцитов, увеличивает скорость клубочковой фильтрации, обладает слабым натрийуретическим действием.
При диабетической нефропатии не увеличивает выраженность микроальбуминурии. Не оказывает какого-либо неблагоприятного влияния на обмен веществ и концентрацию липидов плазмы крови и может применяться при терапии пациентов с бронхиальной астмой, сахарным диабетом и подагрой. Значимое снижение АД наблюдается через 6-10 часов, длительность эффекта - 24 часа.
У пациентов с заболеваниями сердечно-сосудистой системы, включая коронарный атеросклероз с поражением одного сосуда и до стеноза 3-х и более артерий, атеросклероз сонных артерий, перенесших инфаркт миокарда, чрезкожную транслюминальную ангиопластику (ТЛАП) коронарных артерий или пациентов со стенокардией, применение амлодипина предупреждает развитие утолщения интимы-медии сонных артерий, снижает смертность от инфаркта миокарда, инсульта, ТЛАП, аорто-коронарного шунтирования; приводит к снижению частоты развития нестабильной стенокардии и прогрессирования хронической сердечной недостаточности (ХСН); снижает частоту вмешательств, направленных на восстановление коронарного кровотока.
Не повышает риск смерти или развития осложнений и летальных исходов у пациентов с ХСН (III-IV функциональный класс по классификации NYHA) на фоне терапии дигоксином, диуретиками и ингибиторами ангиотензинпревращающего фермента (АПФ). У пациентов с ХСН (III-IV функциональный класс по классификации NYHA) неишемической этиологии при применении амлодипина существует вероятность возникновения отека легких.
Фармакокинетика
После приема внутрь амлодипин медленно абсорбируется из желудочно-кишечного тракта (ЖКТ). Средняя абсолютная биодоступность составляет 64%, максимальная концентрация (Cmax) в сыворотке крови наблюдается через 6-9 часов. Равновесные концентрации (Css) достигаются после 7-8 дней терапии.
Прием пищи не влияет на абсорбцию амлодипина. Средний объем распределения составляет 21 л/кг массы тела, что указывает на то, что большая часть препарата находится в тканях, а меньшая - в крови. Большая часть препарата, находящегося в крови (95%) связывается с белками плазмы крови. Амлодипин подвергается медленному, но активному метаболизму в печени при отсутствии значимого эффекта «первого прохождения». Метаболиты не обладают существенной фармакологической активностью.
После однократного приема период полувыведения (Т1/2) варьирует от 35 до 50 часов, при повторном применении Т1/2 составляет приблизительно 45 часов. Около 60% от принятой внутрь дозы выводится почками преимущественно в виде метаболитов, 10% - в неизмененном виде, а 20-25% - через кишечник с желчью. Общий клиренс амлодипина составляет 0,116 мл/с/кг (7 мл/мин./кг, 0,42 л/ч/кг).
У пожилых пациентов (старше 65 лет) выведение амлодипина замедлено (Т1/2 равен 65 ч.) по сравнению с молодыми пациентами, однако эта разница не имеет клинического значения. Удлинение Т1/2 у пациентов с печеночной недостаточностью предполагает, что при длительном применении кумуляция препарата в организме будет выше (Т1/2 - до 60 ч.). Почечная недостаточность не оказывает существенного влияния на кинетику амлодипина. У пациентов с нарушением функции почек изменения концентрации амлодипина в плазме крови не коррелируют со степенью почечной недостаточности. Возможно незначительное увеличение Т1/2. Амлодипин проникает через гематоэнцефалический барьер. При гемодиализе не удаляется.
Побочные действия
Частота побочных реакций, приведенных ниже, определялась соответственно следующему (классификация Всемирной организации здравоохранения): очень часто - не менее 10%; часто - не менее 1%, но менее 10%; нечасто - не менее 0,1%, но менее 1%; редко - не менее 0,01%, но менее 0,1%; очень редко - менее 0,01%, включая отдельные сообщения.
Со стороны центральной нервной системы: часто - головная боль (особенно в начале лечения), головокружение, повышенная утомляемость, сонливость; нечасто - общее недомогание, гипестезия, астения, парестезии, периферическая нейропатия, тремор, бессонница, эмоциональная лабильность, необычные сновидения, нервозность. повышенная возбудимость, депрессия, тревога, повышенное потоотделение; редко - судороги, апатия, ажитация; очень редко - атаксия, амнезия, мигрень.
Со стороны пищеварительной системы: часто - тошнота, боли в животе; нечасто - рвота, изменение режима дефекации (в том числе запор, метеоризм), диспепсия, диарея, анорексия, сухость слизистой оболочки полости рта, жажда; редко - гиперплазия десен, повышение аппетита; очень редко - панкреатит, гастрит, желтуха (обычно холестатическая), гипербилирубинемия, повышение активности «печеночных» трансаминаз, гепатит.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто - периферические отеки (лодыжек и стоп), сердцебиение, «приливы» крови к коже лица; нечасто - чрезмерное снижение АД, ортостатическая гипотензия, васкулит; редко -развитие или усугубление течения ХСН;
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
В период терапии препаратом Амлодипин -Тева необходимо контролировать массу тела и потребление натрия, показано назначение соответствующей диеты.
Необходимо поддержание гигиены полости рта и наблюдение у стоматолога (для предотвращения болезненности, кровоточивости и гиперплазии десен).
При использовании Амлодипина -Тева у пациентов с хронической сердечной недостаточностью III и IV функционального класса по классификации NYHA возможно развитие отека легких.
При остром инфаркте миокарда Амлодипин -Тева назначают после стабилизации показателей гемодинамики (см. раздел «Противопоказания»).
Пациенты с печеночной недостаточностью при необходимости приема Амлодипина -Тева должны находиться под наблюдением врача.
У пациентов пожилого возраста может увеличиваться Т1/2 и снижаться клиренс препарата. Изменения доз не требуется, но необходимо более тщательное наблюдение за пациентами данной категории.
У пациентов с нарушением функции почек необходим контроль состояния. Эффективность и безопасность применения препарата Амлодипина -Тева при гипертоническом кризе не установлена.
Несмотря на отсутствие у БМКК синдрома «отмены», прекращением лечения препаратом Амлодипин -Тева желательно проводить, постепенно уменьшая дозу препарата.
Влияние на способность к управлению автотранспортом и другими сложными механизмами
Хотя на фоне приема Амлодипина -Тева какого-либо отрицательного влияния на способность управлять автотранспортом или другими сложными механизмами не наблюдалось, однако, вследствие возможного чрезмерного снижения АД, развития головокружения, сонливости и других побочных реакций, следует соблюдать осторожность в перечисленных ситуациях, особенно в начале лечения и при увеличении дозы.
Показания
артериальная гипертензия;
стабильная стенокардия напряжения и вазоспастическая стенокардия.
Противопоказания
• повышенная чувствительность к амлодипину, другим производным дигидропиридина или другим компонентам препарата;
• выраженная артериальная гипотензия (систолическое АД менее 90 мм рт.ст.);
• кардиогенный шок;
• острый инфаркт миокарда (в течение первых 28 дней);
• нестабильная стенокардия (за исключением стенокардии Принцметала);
• обструкция выносящего тракта левого желудочка;
• клинически значимый стеноз аорты;
• возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены).
С осторожностью: нарушения функции печени, синдром слабости синусового узла (выраженная брадикардия, тахикардия), ХСН неишемической этиологии III-IV функционального класса по классификации NYHA, артериальная гипотензия, аортальный стеноз, митральный стеноз, острый инфаркт миокарда (после первых 28 дней), пожилой возраст, нарушение функции почек.
Лекарственное взаимодействие
Амлодипин может безопасно применяться для терапии артериальной гипертензии вместе с тиазидными диуретиками, альфа-адреноблокаторами или ингибиторами АПФ. У пациентов со стабильной стенокардией амлодипин можно комбинировать с другими антиангинальными средствами, например, с нитратами пролонгированного или короткого действия.
В отличие от других БМКК клинически значимого взаимодействия амлодипина (II поколение БМКК) не было обнаружено при совместном применении с нестероидными противовоспалительными препаратами (НПВП), в том числе и с индометацином.
Возможно усиление антиангинального и гипотензивного действия БМКК при совместном применении с тиазидными и «петлевыми» диуретиками, ингибиторами АПФ и нитратами, а так же усиление их гипотензивного действия при совместном применении с альфа1-адреноблокаторами.
Эритромицин при совместном применении повышает Cmax амлодипина у молодых пациентов на 22%, а у пожилых - на 50%.
(5807)
Дозування
Внутрішньо, один раз на добу, запиваючи необхідною кількістю води (до 100 мл). При артеріальній гіпертензії і стенокардії початкова доза становить 5 мг 1 раз на добу. При відсутності терапевтичного ефекту протягом 2-4 тижнів, доза препарату може бути збільшена до 10 мг/добу. одноразово. У пацієнтів літнього віку Корекції дози не потрібно. У пацієнтів з порушенням функції печінки Незважаючи на те, що Т1/2 амлодипіну, як і всіх БМКК, збільшується у пацієнтів з порушенням функції печінки, корекція дози зазвичай не потрібна (див. розділ ��Особливі вказівки»). У пацієнтів з нирковою недостатністю Рекомендується застосовувати Амлодипін -Тева у звичайних дозах (див. розділ «Особливі вказівки»).
Лікарська форма
таблеткиСклад
Амлодипіну безилат (амлодипін) - 6,944 мг (5,00 мг)
Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідрофосфат (безводний), карбоксиметилкрахмал натрію (тип А), магнію стеарат.Фармакологічна дія
Блокатор «повільних» кальцієвих каналів похідні дигідропіридину - блокатор «повільних» кальцієвих каналів (БМКК) II покоління, чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. Блокує кальцієві канали, знижує трансмембранний перехід іонів кальцію в клітину (більшою мірою в гладком'язові клітини судин, ніж в кардіоміоцити).
Антиангінальна дія обумовлена розширенням коронарних і периферичних артерій та артеріол: при стенокардії зменшує вираженість ішемії міокарда; розширюючи периферичні артеріоли, зменшує загальний периферичний судинний опір (ЗПСО), зменшує постнавантаження на серце, знижує ��потреба міокарда в кисні. Розширюючи коронарні артерії та артеріоли в незмінених та ішемізованих зонах міокарда, збільшує надходження кисню в міокард (особливо при вазоспастичній стенокардії); запобігає спазм коронарних артерій (у т. ч. викликаної курінням). У пацієнтів зі стабільною стенокардію разова добова доза збільшує толерантність до фізичного навантаження, збільшує час до настання приступу стенокардії і «ішемічної» депресії сегмента ST, знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітроглицерина та інших нітратів.
Надає тривалий дозозалежний антигіпертензивний ефект. Гіпотензивна дія зумовлена прямим вазодилатирующим впливом на гладкі м'язи судин. При артеріальній гіпертензії разова доза забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (АТ) протягом 24 год. (в положенні пацієнта "лежачи" і "стоячи"). Ортостатична гіпотензія при призначенні амлодипіну зустрічається досить рідко. Не викликає зниження фракції викиду лівого шлуночка. Зменшує ступінь р��пертрофии міокарда лівого шлуночка. Не чинить впливу на скоротність і провідність міокарда, не викликає рефлекторного збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС), гальмує агрегацію тромбоцитів, збільшує швидкість клубочкової фільтрації, має слабку натрійуретичний дією.
При діабетичній нефропатії не збільшує вираженість мікроальбумінурії. Не надає будь-якого несприятливого впливу на обмін речовин і концентрацію ліпідів плазми крові і може застосовуватися при терапії пацієнтів з б��онхиальной астму, цукровий діабет і подагру. Значуще зниження артеріального тиску спостерігається через 6-10 годин, тривалість ефекту - 24 години.
У пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи, включаючи коронарний атеросклероз з ураженням однієї судини і до стенозу 3-х і більше артерій, атеросклероз сонних артерій, які перенесли інфаркт міокарда, чрезкожную транслюминальную ангіопластику (ТЛАП) коронарних артерій або у пацієнтів зі стенокардією, застосування амлодипін запобігає розвитку потовщення інтими-медії сонних артерій, снижповідомляє смертність від інфаркту міокарда, інсульту, ТЛАП, аортокоронарного шунтування; сприяє зниженню частоти розвитку нестабільної стенокардії та прогресування хронічної серцевої недостатності (ХСН); знижує частоту втручань, спрямованих на відновлення коронарного кровотоку.
Не підвищує ризик смерті або розвитку ускладнень і летальних випадків у пацієнтів з ХСН (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA), на тлі терапії дигоксином, діуретиками та інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). У пацієнтів з ХСН (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA) неішемічною етіології при застосуванні амлодипіну існує ймовірність виникнення набряку легенів.Фармакокінетика
Після прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується з шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Середня абсолютна біодоступність становить 64%, максимальна концентрація (Cmax) у сироватці крові спостерігається через 6-9 годин. Рівноважні концентрації (Css) досягаються після 7-8 днів терапії.
Прийом їжі не впливає на абсорбцію амлодипіну. Середній об'ємм розподілу становить 21 л/кг маси тіла, що вказує на те, що більша частина препарату перебуває в тканинах, а менша - у крові. Більша частина препарату, що перебуває в крові (95%) зв'язується з білками плазми крові. Амлодипін піддається повільному, але активного метаболізму в печінці за відсутності значущого ефекту «першого проходження». Метаболіти не мають суттєвої фармакологічною активністю.
Після одноразового прийому період напіввиведення (Т1/2) варіює від 35 до 50 годин, при повторному застосуванні Т1/2 складстановить приблизно 45 годин. Близько 60% прийнятої внутрішньо дози виводиться нирками переважно у вигляді метаболітів, 10% у незмінному виді, а 20-25% - через кишечник з жовчю. Загальний кліренс амлодипіну становить 0,116 мл/с/кг (7 мл/хв/кг, 0,42 л/год/кг).
У літніх пацієнтів (старше 65 років) виведення амлодипіну сповільнене (Т1/2 дорівнює 65 год) у порівнянні з молодими пацієнтами, однак ця різниця не має клінічного значення. Подовження Т1/2 у пацієнтів з печінковою недостатністю передбачає, що при тривалому застосуванні кумуляція препарат�� в організмі буде вище (T1/2 до 60 год). Ниркова недостатність не чинить істотного впливу на кінетику амлодипіну. У пацієнтів з порушенням функції нирок зміни концентрації амлодипіну у плазмі крові не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Можливе незначне збільшення Т1/2. Амлодипін проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Не видаляється При гемодіалізі.Побічні дії
Частота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно наступного (класифікація Всесвітньої організації охорони здоров'я): дуже часто - не менше 10%; часто - не менше 1%, але менше 10%; нечасто - не менше 0,1%, але менш 1%; рідко - не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко - менше 0,01%, включаючи окремі повідомлення.
З боку центральної нервової системи: часто - головний біль (особливо на початку лікування), запаморочення, підвищена стомлюваність, сонливість; нечасто - загальне нездужання, гіпестезія, астенія, парестезії, периферична нейропатія, тремор, безсоння, емоційна лабільність, незвичайні сновидіння, нервозність. підвищена збудливість, депресся, тривога, підвищене потовиділення; рідко - судоми, апатія, ажитація; дуже рідко - атаксія, амнезія, мігрень.
З боку травної системи: часто - нудота, біль у животі; нечасто - блювання, зміна режиму дефекації (у тому числі запор, метеоризм), диспепсія, діарея, анорексія, сухість слизової оболонки порожнини рота, спрага; рідко - гіперплазія ясен, підвищення апетиту; дуже рідко - панкреатит, гастрит, жовтяниця (зазвичай холестатична), гіпербілірубінемія, підвищення активності «печінкових» трансаміназ, гепатит.
> З боку серцево-судинної системи: часто - периферичні набряки (щиколоток і стоп), серцебиття, «припливи» крові до шкіри обличчя; нечасто - надмірне зниження АТ, ортостатична гіпотензія, васкуліт; рідко -розвиток або посилення перебігу ХСН;Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
У період терапії препаратом Амлодипін -Тева необхідно контролювати масу тіла і споживання натрію, показано призначення відповідної дієти.
Необхідна підтримка гігієни порожнини рота та нагляд у стоматолога (для пр��дотвращения хворобливості, кровоточивості та гіперплазії ясен).
При використанні Амлодипіну -Тева у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю III і IV функціонального класу по класифікації NYHA можливий розвиток набряку легень.
При гострому інфаркті міокарда Амлодипін -Тева призначають після стабілізації показників гемодинаміки (див. розділ «Протипоказання»).
Пацієнти з печінковою недостатністю при необхідності прийому Амлодипіну -Тева повинні перебувати під наглядом лікаря. r />
У пацієнтів похилого віку може збільшуватися T1/2 і знижуватися кліренс препарату. Зміни доз не потрібна, але необхідно більш ретельне спостереження за пацієнтами даної категорії.
У пацієнтів з порушенням функції нирок необхідний контроль стану. Ефективність і безпека застосування препарату Амлодипіну -Тева при гіпертонічному кризі не встановлена.
Незважаючи на відсутність у БМКК синдрому «відміни», припиненням лікування препаратом Амлодипін -Тева бажано проводити, постеп��нно зменшуючи дозу препарату.
Вплив на здатність до керування автотранспортом або іншими складними механізмами
Хоча на тлі прийому Амлодипіну -Тева якого-небудь негативного впливу на здатність керувати автотранспортом або іншими складними механізмами не спостерігалося, однак, внаслідок можливого надмірного зниження АТ, розвитку запаморочення, сонливості та інших побічних реакцій, слід дотримуватися обережності у перелічених ситуаціях, особливо на початку лікування та при збільшенні дози.Покизания
артеріальна гіпертензія;
стабільна стенокардія напруження, вазоспастична стенокардія.Протипоказання
• підвищена чутливість до амлодипіну, інших похідних дигідропіридину або інших компонентів препарату;
• виражена артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менше 90 мм рт.ст.);
• кардіогенний шок;
• гострий інфаркт міокарда (протягом перших 28 днів);
• нестабільна стенокардія (за винятком стенокардії Принцметала);
• обструкція вихідного тракту лівого ж��вудка;
• клінічно значимий стеноз аорти;
• вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені).
З обережністю: порушення функції печінки, синдром слабкості синусового вузла (виражена брадикардія, тахікардія), ХСН неішемічною етіології III-IV функціонального класу по класифікації NYHA, артеріальна гіпотензія, аортальний стеноз, мітральний стеноз, гострий інфаркт міокарда (після перших 28 днів), похилий вік, порушення функції нирок.Лікарська взаємодія
Амлодипін може бе�� застосовуватися для терапії артеріальної гіпертензії разом з тіазидними діуретиками, альфа-адреноблокаторами або інгібіторами АПФ. У пацієнтів зі стабільною стенокардією амлодипін можна комбінувати з іншими антиангінальними засобами, наприклад, з нітратами пролонгованої або короткої дії.
На відміну від інших БМКК клінічно значущої взаємодії амлодипіну (II покоління БМКК) не було виявлено при сумісному застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), в тому числі і з индомета��іншому.
Можливе посилення антиангінального та гіпотензивної дії БМКК при спільному застосуванні з тіазидними і «петльовими» діуретиками, інгібіторами АПФ і нітратами, а так само посилення їхньої гіпотензивної дії при спільному застосуванні з альфа1-адреноблокаторами.
Еритроміцин при сумісному застосуванні підвищує Cmax амлодипіну у молодих пацієнтів на 22%, а у літніх - на 50%.
