Передозировка
Симптомы: выраженное снижение АД с возможным развитием рефлекторной тахикардии и чрезмерной периферической вазодилатации (существует вероят-ность появления выраженной и стойкой артериальной гипотензии, в том числе с развитием шока и летального исхода). Лечение: назначение активированного угля (особенно в первые 2 часа после передозировки), промывание желудка (в отдельных случаях), придание возвышенного положения нижним конечностям с низким изголовьем, активное поддержание функции сердечно-сосудистой системы, мониторинг показателей работы сердца и легких, контроль за объемом циркули-рующей крови и диурезом. Для восстановления тонуса сосудов и АД, если нет противопоказаний, необходимо применение сосудосуживающих препаратов. Для устранения блокады кальциевых каналов используют внутривенное введение глюконата кальция. Поскольку амлодипин в значительной степени связывается с белками сыворотки крови - гемодиализ не эффективен.
Лекарственная форма
таблетки белого или белого с кремоватым оттенком цвета плоскоцилиндрической формы с фаской
Состав
Состав на 1 таблетку:
активное вещество: амлодипина бесилата (в пересчете на амлодипин) 14 мг (10 мг);
вспомогательные веще-ства: лактозы моногидрат (сахар молочный) 128 мг; повидон (поливинилпирролидон) 6 мг; кальция карбонат 40 мг; крахмал картофельный 10 мг; кальция стеарат 2 мг.
Фармакологическое действие
Фармакодинамика Амлодипин - производное дигидропиридина. Связываясь с дигидропиридиновыми рецепторами, блокирует "медленные" кальциевые каналы, ингибирует трансмембранный переход кальция внутрь гладкомышечных клеток сердца и сосудов (в большей степени - в гладкомышечные клетки сосудов, чем в кардиомиоциты). Оказывает гипотензивный и антиангинальный эффект. Механизм гипотензивного действия амлодипина обусловлен прямым расслабляющим влиянием на гладкомышечные клетки сосудов. Амлодипин уменьшает ишемию миокарда следующими двумя путями: 1. Расширяет периферические артериолы и, таким образом, снижает общее периферическое сопротивление (постнагрузку), при этом частота сердечных сокращений практически не изменяется, что приводит к снижению потребления энергии и потребности миокарда в кислороде. 2. Расширяет коронарные и периферические артерии и артериолы как в нормальных, так и в ишемизированных зонах миокарда, что увеличивает поступление кислорода к миокарду у пациентов с вазоспастической стенокардией (стенокардия Принцметала) и предотвращает развитие коронароспазма, вызванного курением. У пациентов с артериальной гипертензией разовая суточная доза препарата обеспечивает снижение артериального давления (АД) на протяжении 24 часов (как в положении "лежа", так и "стоя"). Благодаря медленному началу действия ам-лодипин не вызывает резкого снижения артериального давления. У пациентов со стенокардией разовая суточная доза препарата увеличивает время выполнения физической нагрузки, задерживает развитие очередного приступа стенокардии и депрессии сегмента ST (на 1 мм) на фоне физической нагрузки, снижает частоту приступов стенокардии и потребление нитроглицерина и других нитратов. При-менение у пациентов с ишемической болезнью сердца (ИБС) У пациентов с сердечно-сосудистыми заболеваниями (включая коронарный атеросклероз с поражением одного сосуда и до стеноза 3-х и более артерий и атеросклероза сонных артерий), перенесших инфаркт миокарда, чрескожную транслюминальную ангиопластику коронарных артерий (ТЛП) или со стенокардией, применение препарата предупреждает развитие утолщения интимы-медии сонных артерий, значительно снижает летальность от сердечно-сосудистых причин, инфаркта миокарда, инсульта, ТЛП, аорто-коронарного шунтирования, приводит к снижению числа госпитализаций по поводу нестабильной стенокардии и прогрессирования хронической сердечной недостаточности (ХСН), снижает частоту вмешательств, направленных на восстановление коронарного кровотока. Применение у пациентов с сердечной недостаточностью Препарат не повышает риск смерти или развития осложнений и смертельных исходов у пациентов с ХСН III-IV функционального класса (по классификации NYHA) на фоне терапии дигоксином, диуретиками и ингибиторами ангиотензин превращающего фермента (АПФ). У пациентов с ХСН III-IV функционального класса по классификации NYHA неишемической этиологии при применении препарата существует вероятность развития отека легких. Препарат не оказывает какого-либо неблагоприятного влияния на обмен веществ и концентрацию липидов плазмы крови.
Фармакокинетика
Фармакокинетика Всасывание. После приема внутрь в терапевтических дозах амлодипин хорошо абсорбируется, достигая максимальной концентрации в плазме крови через 6-12 часов после приема. Абсолютная биодоступность составляет 64-80%. Объем распределения равен примерно 21 л/кг. Связь с белками плазмы крови составляет примерно 97,5%. Прием пищи не влияет на всасывание амлодипина, амлодипин проникает через гематоэнцефалический барьер. Биотрансформация/выведение. Период полувыведения (Т1/2) из плазмы крови со-ставляет около 35-50 часов, что соответствует назначению препарата один раз в сутки. Общий клиренс - 0,43 л/ч/кг. Стабильная равновесная концентрация в плазме крови достигается через 7-8 дней постоянного приема амлодипина, он метаболизируется в печени с образованием неактивных метаболитов; 10% исходного препарата и 60% метаболитов выводится через почки. Выведение с грудным молоком неизвестно. В ходе гемодиализа не удаляется. Применение у пациентов с печеночной недостаточностью и ХСН. У пациентов с печеночной недостаточностью и с тяжелой ХСН недостаточностью Т1/2, увеличивается до 56-60 часов. Применение у пациентов с почечной недостаточностью. Т1/2 из плазмы крови у пациентов с почечной недостаточностью увеличивается до 60 часов. Изменение концентрации амлодипина в плазме крови не коррелирует со степенью нарушения функции почек. Применение у пожилых пациентов. У пожилых время, необходимое для достижения максимальной концентрации амлодипина в плазме крови и ее величина, практически не отличаются от таковых у более молодых пациентов. У пациентов пожилого возраста, страдающих ХСН, отмечена тенденция к снижению клиренса амлодипина, что приводит к увеличению площади под кривой концентрация-время (AUC) и Т1/2 до 65 часов
Побочные действия
Частота побочных эффектов оценивалась следующим образом: очень часто (>1/10); часто(>1/100,<1/10); нечасто (>1/1000,<1/100); редко (>1/10000,<1/1000); очень редко (<1/10000), частота неизвестна (частоту возникновения побочных эффектов невозможно оценить на основании имеющихся данных).
Нарушения со стороны крови и лимфатической системы: очень редко - тромбоцитопеническая пурпура, лейкопения, тромбоцитопения. Нарушения со стороны иммунной системы: нечасто - кожный зуд, сыпь; очень редко - ангионевротический отек, мультиформная эритема, крапивница. Нарушения со стороны обмена веществ и питания: очень редко – гипергликемия. Нарушения психики: нечасто - лабильность настроения, нервозность, депрессия, тревога; очень редко – амнезия, апатия, ажитация. Нарушения со стороны нервной системы: часто - головокружение, головная боль, сонливость; нечасто - недомогание, астения, гипестезии, парестезии, периферическая нейропатия, тремор, бессонница, необычные сновидения; редко – судороги; очень редко - атаксия, мигрень. Нарушения со стороны сердца: часто - ощущение сердцебиения, периферические отеки (лодыжек и стоп); редко - развитие или усугубление течения ХСН; очень редко - нарушения ритма сердца (включая брадикардию, желудочковую тахикардию и мерцание предсердий), инфаркт миокарда, боли в грудной клетке. Нарушения со стороны сосудов: часто - ощущение жара и "приливов" крови к коже лица, нечасто - чрезмерное снижение АД, носовое кровотечение, обморок; очень редко - ортостатическая гипотензия, васкулит.
Нарушения со стороны органа зрения: нечасто - нарушения зрения, диплопия, нарушение аккомодации, ксерофтальмия, конъюнктивит, боль в глазах. Нарушения со стороны органа слуха и лабиринтные нарушения: нечасто - "звон" в ушах. Нарушения со стороны кожи и подкожных тканей: очень редко - эксфолиативный дерматит, синдром Стивенса – Джонсона, реакции фоточувствительности, ксеродермия, нарушение пигментации кожи. Нарушения со стороны скелетно-мышечной и соединительной ткани: нечасто - артралгия, судороги мышц, миалгия, боль в спине, артроз; редко – миастения. Нарушения со стороны желудочно-кишечного тракта: часто - боль в брюшной полости, тошнота; нечасто - рвота, запор, метеоризм, диспепсия, диарея, анорексия, сухость слизистой оболочки полости рта, жажда; редко - гиперплазия десен, повышение аппетита; очень редко - гастрит, панкреатит.
Нарушения со стороны печени и желчевыводящих путей: очень редко - гипербилирубинемия, желтуха (обычно холестатическая), повышение активности "печеночных" трансаминаз, гепатит. Нарушения со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения: нечасто - одышка, ринит; очень редко – кашель. Нарушения со стороны почек и мочевыводящих путей: нечасто - учащенное мочеиспускание, болезненное мочеиспускание, никтурия; очень редко - дизурия, полиурия. Нарушения со стороны половых органов и молочной железы: нечасто – эректильная дисфункция, гинекомастия. Общие расстройства и нарушения в месте введения: нечасто - алопеция, увеличение/снижение массы тела, извращение вкуса, озноб, повышенное потоотделение, повышенная утомляемость; очень редко - паросмия, "холодный" пот.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
При лечении артериальной гипертензии амлодипин может применяться в комбинации с тиазидными диуретиками, альфа- и бета-адреноблокаторами, ингибиторами АПФ, нитратами пролонгированного действия, сублингвальным нитроглицерином, НПВП, антибиотиками и гипогликемическими средствами для приема внутрь. Для лечения стенокардии амлодипин можно назначать как средство монотерапии или в комбинации с другими антиангинальными средствами, в том числе у пациентов, рефракторных к лечению нитратами и/или бета-адреноблокаторами в адекватных дозах. Применение амлодипина не рекомендуется у пациентов с нестабильной стенокардией за исключением стенокардии Принцметала. У пациентов с ХСН III-IV функционального класса по классификации NYHA, на фоне приема амлодипина отмечалось повышение частоты развития отека легких. Амлодипин не оказывает какого-либо не-благоприятного влияния на обмен веществ и липиды плазмы крови и может приме-няться при лечении пациентов с бронхиальной астмой, сахарным диабетом и по-дагрой. Амлодипин может быть применен и в тех случаях, когда пациент предраспо-ложен к вазоспазму/вазоконстрикции. Пациентам с малой массой тела, пациентам невысокого роста и больным с выраженным нарушением функции печени может потребоваться меньшая дозировка. Во время лечения необходим контроль массы тела и наблюдение у стоматолога и соблюдение гигиены полости рта (для предотвращения болезненности, кровоточивости и гиперплазии десен). Эффективность и безопасность применения амлодипина при гипертоническом кризе не установлена. Несмотря на отсутствие у БМКК синдрома «отмены», прекращение лечения амлодипином желательно проводить, постепенно уменьшая дозу препарата.
Влияние на способность управлять транспортными средствами и работу с механизмами
Хотя на фоне приема амлодипина какого-либо отрицательного влияния на способность управления транспортными средствами и работу с механизмами не наблюдалось, однако, вследствие возможного чрезмерного снижения АД, развития головокружения, сонливости и других побочных явлений следует соблюдать осторожность в перечисленных ситуациях, особенно в начале лечения и при изменении режима дозирования.
Показания
- артериальная гипертензия (как в монотерапии, так и в сочетании с другими гипотензивными средствами).
- стабильная стенокардия и вазоспастическая стенокардия (стенокардия Принцметала) (как в монотерапии, так и в сочетании с другими антиангинальными средствами).
Противопоказания
- повышенная чувствительность к амлодипину и другим производным дигидропиридина, а также к вспомогательным веществам, входящим в состав препарата;
- тяжелая артериальная гипотензия (систолическое артериальное давление менее 90 мм. рт. ст.);
- тяжелый аортальный, митральный стеноз;
- гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия с обструкцией выносящего тракта левого желудочка;
- гемодинамически нестабильная сердечная недостаточность после инфаркта миокарда
; - шок, включая кардиогенный шок; - непереносимость лактозы, недостаточность лактазы и глюкозо-галактозная мальабсорбция;
- возраст до 18 лет.
Меры предосторожности при применении
С осторожностью назначают пациентам с печеночной недостаточностью, ХСН неишемической этиологии III-IV класса, нестабильной стенокардией, острым инфарктом миокарда (и в течение 1 мес. после него), при одновременном приеме ингибиторов и индукторов изофермента CYP3A4. Как и при назначении других БМКК необходимо соблюдать осторожность на фоне приема амлодипина пациентам с синдромом слабости синусового узла, артериальной гипотензией.
Применение при беременности и в период грудного вскармливания
Безопасность применения препарата во время беременности и грудного вскармливания не установлена, поэтому применение во время беременности возможно только в случае, когда польза для матери превышает риск для плода и новорожденного. На период грудного вскармливания рекомендуется прекратить либо прием препарата, либо кормление грудью (данные по выведению амлодипина с грудным молоком отсутствуют). При применении БМКК у некоторых пациентов наблюдались биохимические изменения в головке сперматозоидов. В одном доклиническом исследовании на крысах были обнаружены негативные эффекты на фертильность у самцов крыс. Способ применения и дозы Внутрь, один раз в сутки, запивая необходимым объемом воды (100 мл). При артериальной гипертензии и стенокардии обычная начальная доза составляет 5 мг, в зависимости от индивидуальной реакции пациента ее можно увеличить до максимальной суточной дозы - 10 мг. Применение у пожилых пациентов. Рекомендуется применять в обычных дозах, изменение дозы препарата не требуется. Применение у пациентов с нарушением функции печени. Несмотря на то, что Т1/2, препарата, как и всех БМКК, увеличивается у пациентов с данной патологией, каких-либо изменений дозировки препарата у пациентов с нарушенной функцией печени обычно не требуется (см. раздел «Особые указания»). Применение при почечной недостаточности. Рекомендуется применять в обычных дозах, однако необходимо учитывать возможное незначительное увеличение Т1/2. Изменение режима дозирования препарата при одновременном применении тиазидных диуретиков, бета-адреноблокаторов или ингибиторов АПФ не требуется.
Лекарственное взаимодействие
Можно ожидать, что ингибиторы микросомального окисления будут повышать концентрацию амлодипина в плазме крови, усиливая риск побочных эффектов, а индукторы микросомальных ферментов печени - уменьшать.
Циметидин: при одновременном применении амлодипина с циметидином фармакокинетика амлодипина не меняется. Грейпфрутовый сок: одновременный однократный прием 240 мл грейпфрутового сока и 10 мг амлодипина внутрь не сопровождается существенным изменением фармакокинетики амлодипина. В отличие от других БМКК клинически значимого взаимодействия амлодипина (III поколение БМКК) не было обнаружено при совместном применении с нестероидными противовоспалительными препаратами (НПВП), в т.ч. с индометацином. Эритромицин: при совместном применении повышает максимальную концентрацию (Cmax) амлодипина у молодых пациентов на 22%, а у пожилых – на 50%. Возможно усиление антиангинального и гипотензивного действия БМКК при совместном применении с тиазидными и "петлевыми" диуретиками, верапамилом, ингибиторами АПФ, бета-адреноблокаторами и нитратами, а также усиление их гипотензивного действия при совместном применении с альфа1-адреноблокаторами, нейролептиками.
При одновременном применении амлодипина и симвастатина отмечается увеличение AUC и Cmax симвастатина в плазме крови в 1,3 и 1,4 раз, соответственно без изменения гиполипидемического эффекта симвастатина. При одновременном применении амлодипина и симвастатина в дозе 80 мг повышается риск развития миопатии. Изофлуран: может привести к выраженному снижению АД при применении у пациентов, находящихся на лечении БМКК, в особенности производных дигидропиридина. Хотя при изучении амлодипина отрицательного инотропного действия обычно не наблюдали, тем не менее, некоторые БМКК могут усиливать выраженность отрицательного инотропного действия антиаритмических средств, вызывающих удлинение интервала QT (например амиодарон и хинидин). Противовирусные средства (ритонавир): увеличивает плазменные концентрации БМКК, в том числе и амлодипина. Препараты кальция: могут уменьшить эффект БМКК. При совместном применении БМКК с препаратами лития возможно усиление проявления их нейротоксичности (тошнота, рвота, диарея, атаксия, тремор, шум в ушах).
Амлодипин не влияет in vitro на степень связывания с белками плазмы крови дигок-сина, фенитоина, варфарина и индометацина. Алюминий/магнийсодержащие антациды: их однократный прием не оказывает существенного влияния на фармакокинетику амлодипина. Силденафил: однократный прием 100 мг силденафила у пациентов с эссенциальной гипертензией не оказывает влияния на параметры фармакокинетики амлодипина.
Аторвастатин: повторное применение амлодипина в дозе 10 мг и аторвастатина в дозе 80 мг не сопровождается значительными изменениями показателей фармакокинетики аторвастатина. Дигоксин: при одновременном применении амлодипина с дигоксином у здоровых добровольцев сывороточные концентрации и почечный клиренс дигоксина не изменяются. Этанол (алкогольсодержащие на-питки): при однократном и повторном применении в дозе 10 мг амлодипин не оказывает существенного влияния на фармакокинетику этанола. Варфарин: амлодипин не влияет на изменения протромбинового времени, вызванные варфарином. Циклоспорин: амлодипин не вызывает значительных изменений фармакокинетики циклоспорина.
(5792)
Передозування
Симптоми: виражене зниження артеріального тиску з можливим розвитком рефлекторної тахікардії і надмірної периферичної вазодилатації (існує ймовірність появи вираженої і стійкої артеріальної гіпотензії, у тому числі з розвитком шоку і летального результату). Лікування: призначення активованого вугілля (особливо в перші 2 години після передозування), промивання шлунка (у окремих випадках), надання підвищеного положення нижнім кінцівкам з низьким узголів'ям, активну підтримку функції серцево-судинної системи, моніторингуринг показників роботи серця і легенів, контроль за об'ємом циркулі-регулюючої крові і діурезом. Для відновлення тонусу судин і артеріального тиску, якщо немає протипоказань, необхідно застосування судинозвужувальних препаратів. Для усунення блокади кальцієвих каналів використовують внутрішньовенне введення глюконату кальцію. Оскільки амлодипін значною мірою зв'язується з білками сироватки крові - гемодіаліз не ефективний.
Лікарська форма
таблетки білого або білого з кремуватим відтінком кольору плоскоциліндричної форми з фаскоюЗ��ставши
Склад на 1 таблетку:
активна речовина: амлодипіну бесилату (у перерахунку на амлодипін) 14 мг (10 мг);
допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) 128 мг; повідон (полівінілпіролідон) 6 мг; кальцію карбонат 40 мг; крохмаль картопляний 10 мг; кальцію стеарат 2 мг.Фармакологічна дія
Фармакодинаміка Амлодипін - похідне дигідропіридину. Зв'язуючись з дигидропиридиновыми рецепторами, блокує "повільні" кальцієві канали, інгібує трансмембранний перехід кальцію всередину гладкомышечны�� клітин серця і судин (більшою мірою в гладком'язові клітини судин, ніж в кардіоміоцити). Надає гіпотензивний та антиангінальний ефект. Механізм гіпотензивної дії амлодипіну зумовлений прямим розслаблюючим впливом на гладком'язові клітини судин. Амлодипін зменшує ішемію міокарда наступними двома шляхами: 1. Розширює периферичні артеріоли і таким чином знижує загальний периферійний опір (постнавантаження), при цьому частота серцевих скорочень практично не змінюється, що призводить до зниження потр��споживання енергії та потреби міокарда в кисні. 2. Розширює коронарні та периферичні артерії і артеріоли як в нормальних, так і в ішемізованих зонах міокарда, що збільшує надходження кисню до міокарда у хворих на вазоспастичну стенокардію (стенокардія Принцметала) та запобігає розвитку коронароспазму, викликаного палінням. У пацієнтів з артеріальною гіпертензію разова добова доза препарату забезпечує зниження артеріального тиску (АТ) протягом 24 годин як у положенні "лежачи" і "стоячи"). Завдяки повільному початку дії ам-лодипин не викликає різкого зниження артеріального тиску. У пацієнтів зі стенокардію разова добова доза препарату збільшує час виконання фізичного навантаження, затримує розвиток чергового нападу стенокардії та депресії сегмента ST (на 1 мм) на фоні фізичного навантаження, знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітрогліцерину та інших нітратів. Застосування у пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) У пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (включаючи коронарный атеросклероз з ураженням однієї судини і до стенозу 3-х і більше артерій і атеросклерозу сонних артерій), які перенесли інфаркт міокарда, черезшкірну транслюминальную ангіопластику коронарних артерій (ТЛП) або зі стенокардією, застосування препарату запобігає розвитку потовщення інтими-медії сонних артерій, значно знижує летальність від серцево-судинних причин, інфаркту міокарда, інсульту, ТЛП, аортокоронарного шунтування, призводить до зниження числа госпіталізацій з приводу нестабільної стенокардії і прогресування хро��ической серцевої недостатності (ХСН), знижує частоту втручань, спрямованих на відновлення коронарного кровотоку. Застосування у пацієнтів із серцевою недостатністю Препарат не підвищує ризик смерті або розвитку ускладнень і смертельних випадків у пацієнтів з ХСН III-IV функціонального класу (за класифікацією NYHA), на тлі терапії дигоксином, діуретиками та інгібіторами ангіотензин перетворюючого ферменту (АПФ). У пацієнтів з ХСН III-IV функціонального класу по класифікації NYHA неішемічною етіології при застосуванні препарату сущ��сприяє ймовірність розвитку набряку легенів. Препарат не чинить будь-якого несприятливого впливу на обмін речовин і концентрацію ліпідів плазми крові.Фармакокінетика
Фармакокінетика Всмоктування. Після прийому внутрішньо в терапевтичних дозах амлодипін добре абсорбується, досягаючи максимальної концентрації у плазмі крові через 6-12 годин після прийому. Абсолютна біодоступність становить 64-80%. Об'єм розподілу дорівнює приблизно 21 л/кг Зв'язок з білками плазми крові становить приблизно 97,5%. Прийом їжі не впливає на всмоктування амлоди��їна, амлодипін проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Біотрансформація/виведення. Період напіввиведення (Т1/2) з плазми крові становить приблизно 35-50 годин, що відповідає призначенню препарату один раз на добу. Загальний кліренс - 0,43 л/год/кг Стабільна рівноважна концентрація в плазмі крові досягається через 7-8 днів постійного приймання амлодипіну, він метаболізується в печінці з утворенням неактивних метаболітів; 10% вихідного препарату і 60% метаболітів виводиться через нирки. Виведення з грудним молоком невідомо. В ході гемодіалізу не видаляється. Застосування у пацієнтів з печінковою недостатністю і ХСН. У пацієнтів з печінковою недостатністю та з тяжкою ХСН недостатністю Т1/2 збільшується до 56-60 годин. Застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю. Т1/2 з плазми крові у пацієнтів з нирковою недостатністю збільшується до 60 годин. Зміна концентрації амлодипіну у плазмі крові не корелює зі ступенем порушення функції нирок. Застосування у літніх пацієнтів. У літніх час, необхідний для досягнення максимальної концентрації амлодипіну в плазмі до��ові та її величина, практично не відрізняються від таких у більш молодих пацієнтів. У пацієнтів літнього віку, які страждають на ХСН, відзначена тенденція до зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення площі під кривою концентрація-час (AUC) та Т1/2 до 65 годинПобічні дії
Частота побічних ефектів оцінювалась наступним чином: дуже часто (>1/10); часто(>1/100,<1/10); нечасто (>1/1000,<1/100); рідко (>1/10000,<1/1000); дуже рідко (<1/10000), частота невідома (частоту виникнення побічних ефектів неможливо оцінити на підставі маються даних).
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко - тромбоцитопенічна пурпура, лейкопенія, тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: нечасто - шкірний свербіж, висип; дуже рідко - ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, кропив'янка. Порушення з боку обміну речовин і харчування: дуже рідко – гіперглікемія. Порушення психіки: нечасто - лабільність настрою, нервозність, депресія, тривога; дуже рідко – амнезія, апатія, ажитація. Порушення з боку нервової системи: часто - головокруженії, головний біль, сонливість; нечасто - нездужання, астенія, гіпестезії, парестезії, периферична нейропатія, тремор, безсоння, незвичні сновидіння; рідко – судоми; дуже рідко - атаксія, мігрень. Порушення з боку серця: часто - відчуття серцебиття, периферичні набряки (щиколоток і стоп); рідко - розвиток або посилення перебігу ХСН; дуже рідко - порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію і мерехтіння передсердь), інфаркт міокарда, біль у грудній клітці. Порушення з боку судин: часто - відчуття жару �� "припливів" крові до шкіри обличчя, нечасто - надмірне зниження АТ, носова кровотеча, непритомність; дуже рідко - ортостатична гіпотензія, васкуліт.
Порушення з боку органа зору: нечасто - порушення зору, диплопія, порушення акомодації, ксерофтальмія, кон'юнктивіт, біль в очах. Порушення з боку органу слуху й лабіринтові порушення: нечасто - "дзвін" у вухах. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко - ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса – Джонсона, реакції фоточутливості, ксеродермія, ��порушення пігментації шкіри. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто - артралгія, судоми м'язів, міалгія, біль у спині, артроз; рідко – міастенія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто - біль у черевній порожнині, нудота; нечасто - блювання, запор, метеоризм, диспепсія, діарея, анорексія, сухість слизової оболонки порожнини рота, спрага; рідко - гіперплазія ясен, підвищення апетиту; дуже рідко - гастрит, панкреатит.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко - гипербилирубинемия, жовтяниця (зазвичай холестатична), підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гепатит. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто - задишка, риніт; дуже рідко – кашель. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто - прискорене сечовипускання, хворобливе сечовипускання, ніктурія; дуже рідко - дизурія, поліурія. Порушення з боку статевих органів та молочних залоз: нечасто – еректильна дисфункція, гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто - а��опеция, збільшення/зменшення маси тіла, збочення смаку, озноб, підвищене потовиділення, підвищена втомлюваність; дуже рідко - паросмія, "холодний" піт.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
При лікуванні артеріальної гіпертензії амлодипін може застосовуватись у комбінації з тіазидними діуретиками, альфа - і бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами пролонгованої дії, сублингвальным нітрогліцерином, НПЗП, антибіотиками і гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо. Для лікування стенокардії ам��одипин можна призначати як засіб монотерапії або в комбінації з іншими антиангінальними засобами, в тому числі у пацієнтів, рефракторних до лікування нітратами і/або бета-адреноблокаторами в адекватних дозах. Застосування амлодипіну не рекомендується у пацієнтів з нестабільною стенокардією за винятком стенокардії Принцметала. У пацієнтів з ХСН III-IV функціонального класу по класифікації NYHA, на тлі прийому амлодипіну відзначалося підвищення частоти розвитку набряку легенів. Амлодипін не чинить будь-якого не-сприятливого впливу на обмін речовин та ліпіди плазми крові і може застосовуватися при лікуванні пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та по-дагрой. Амлодипін може бути застосований і в тих випадках, коли пацієнт предраспо-ложен до вазоспазму/вазоконстрикції. Пацієнтам з малою масою тіла, пацієнтам невисокого зросту і хворим з вираженим порушенням функції печінки може знадобитися менша дозування. Під час лікування необхідний контроль маси тіла та спостереження у стоматолога і дотримання гігієни порожнини рота (для запобігання болючості, кровоточивості та гіперплазії ясен). Ефективність і безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлена. Незважаючи на відсутність у БМКК синдрому «відміни», припинення лікування амлодипіном бажано проводити, поступово зменшуючи дозу препарату.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та роботу з механізмами
Хоча на тлі прийому амлодипіну якого-небудь негативного впливу на здатність керування транспортними засобами та роботу з механізмами не спостерігалося, однак, внаслідок можливого надмірного зниження АТ, розвитку запаморочення, сонливості і інших побічних явищ слід дотримуватися обережності у перелічених ситуаціях, особливо на початку лікування та при зміні режиму дозування.Свідчення
- артеріальна гіпертензія (як у монотерапії, так і в поєднанні з іншими гіпотензивними засобами).
- стабільна стенокардія та вазоспастична стенокардія (стенокардія Принцметала) (як у монотерапії, так і в поєднанні з іншими антиангінальними засобами).Протипоказання
- підвищена чутливої шкіри��сть до амлодипіну та інших похідних дигідропіридину, а також до допоміжних речовин, що входять до складу препарату;
- тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм. рт. ст.);
- тяжкий аортальний, мітральний стеноз;
- гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка;
- гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після інфаркту міокарда
; - шок, включаючи кардіогенний шок; - непереносимість лактози, недостат��очность лактази і глюкозо-галактозна мальабсорбція;
- вік до 18 років.
Запобіжні заходи при застосуванні
З обережністю призначають пацієнтам з печінковою недостатністю, ХСН неішемічною етіології III-IV класу, нестабільною стенокардією, з гострим інфарктом міокарда (протягом 1 міс. після нього), при одночасному прийомі інгібіторів та індукторів ізоферменту CYP3A4. Як і при призначенні інших БМКК необхідно дотримуватися обережності на тлі прийому амлодипіну пацієнтам з синдромом слабкості синусового вузла, артериальної гіпотензією.
Застосування при вагітності і в період грудного вигодовування
Безпека застосування препарату під час вагітності та годування груддю не встановлена, тому застосування під час вагітності можливо тільки у випадку, коли користь для матері перевищує ризик для плоду і новонародженого. На період грудного вигодовування рекомендується припинити або прийом препарату, або годування груддю (дані щодо виведення амлодипіну з грудним молоком відсутні). При застосуванні БМКК у деяких пацієнтів наблюдались біохімічні зміни в головці сперматозоїдів. В одному доклінічному дослідженні на щурах були виявлені негативні ефекти на фертильність у самців щурів. Спосіб застосування і дози Всередину, один раз на добу, запиваючи необхідним об'ємом води (100 мл). При артеріальній гіпертензії і стенокардії звичайна початкова доза становить 5 мг, залежно від індивідуальної реакції пацієнта її можна збільшити до максимальної добової дози - 10 мг. Застосування у літніх пацієнтів. Рекомендується застосовувати в звичайних дозах, зміна дози препарата не потрібно. Застосування у пацієнтів з порушенням функції печінки. Незважаючи на те, що Т1/2, препарату, як і всіх БМКК, збільшується у пацієнтів з даною патологією, яких-небудь змін дозування препарату у пацієнтів з порушеною функцією печінки зазвичай не потрібна (див. розділ «Особливі вказівки»). Застосування при нирковій недостатності. Рекомендується застосовувати в звичайних дозах, однак необхідно враховувати можливе незначне збільшення Т1/2. Зміна режиму дозування препарату при одночасному застосуванні тіазидних диуретиків, бета-адреноблокаторів або інгібіторів АПФ не потрібно.Лікарська взаємодія
Можна очікувати, що інгібітори мікросомального окислення будуть підвищувати концентрацію амлодипіну в плазмі крові, підсилюючи ризик побічних ефектів, а індуктори мікросомальних ферментів печінки - зменшувати.
Циметидин: при одночасному застосуванні амлодипіну з циметидином фармакокінетика амлодипіну не змінюється. Грейпфрутовий сік: одночасний багаторазовий прийом 240 мл грейпфрутового соку і 10 мг амлодипіну всередину не супроводжується істотенним зміною фармакокінетики амлодипіну. На відміну від інших БМКК клінічно значущої взаємодії амлодипіну (III покоління БМКК) не було виявлено при сумісному застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), у т. ч. з індометацином. Еритроміцин: при сумісному застосуванні підвищує максимальну концентрацію (Cmax) амлодипіну у молодих пацієнтів на 22%, а у літніх – на 50%. Можливе посилення антиангінального та гіпотензивної дії БМКК при спільному застосуванні з тіазидними і "петльовими" діуретиками, ве��апамилом, інгібіторами АПФ, бета-адреноблокаторами та нітратами, а також посилення їхньої гіпотензивної дії при спільному застосуванні з альфа1-адреноблокаторами, нейролептиками.
При одночасному застосуванні амлодипіну і симвастатину відзначається збільшення AUC і Cmax симвастатину в плазмі крові в 1,3 та 1,4 разів, відповідно без зміни гіполіпідемічної ефекту симвастатину. При одночасному застосуванні амлодипіну і симвастатину в дозі 80 мг підвищується ризик розвитку міопатії. Изофлуран: може призвести до вираженого зниження АТ п��і застосуванні у пацієнтів, які перебувають на лікуванні БМКК, в особливості похідних дигідропіридину. Хоча при вивченні амлодипіну негативного інотропного дії зазвичай не спостерігали, тим не менш, деякі БМКК можуть посилювати вираженість негативного інотропного дії антиаритмічних засобів, що викликають подовження інтервалу QT (наприклад аміодарон і хінідин). Противірусні засоби (ритонавір): збільшує плазмові концентрації БМКК, в тому числі і амлодипіну. Препарати кальцію можуть зменшити ефект БМКК. При спільному ��рименении БМКК з препаратами літію можливе посилення прояву їх нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах).
Амлодипін не впливає in vitro на ступінь зв'язування з білками плазми крові дигок-сіна, фенітоїну, варфарину та індометацину. Алюміній/магнийсодержащие антациди: їх одноразовий прийом не чинить істотного впливу на фармакокінетику амлодипіну. Силденафіл: одноразовий прийом 100 мг силденафілу у пацієнтів з есенціальною гіпертензією не впливає на параметри фармакокінетики амлодипіну. r />
Аторвастатин: повторне застосування амлодипіну в дозі 10 мг і аторвастатину у дозі 80 мг не супроводжується значними змінами показників фармакокінетики аторвастатину. Дигоксин: при одночасному застосуванні амлодипіну з дигоксином у здорових добровольців сироваткові концентрації та нирковий кліренс дигоксину не змінюються. Етанол (алкогольсодержащие на-напої): при одноразовому і повторному застосуванні в дозі 10 мг амлодипін не чинить істотного впливу на фармакокінетику етанолу. Варфарин: амлодипін не впливає на зрад��ня протромбінового часу, викликані варфарином. Циклоспорин: амлодипін не викликає значних змін фармакокінетики циклоспорину.
