Дозировка
Для приема внутрь начальная доза составляет 25-50 мг на ночь. Затем в течение 5-6 дней дозу индивидуально увеличивают до 150-200 мг/ (большая часть дозы принимается на ночь). Если в течение второй недели не наступило улучшение, суточную дозу увеличивают до 300 мг. При исчезновении признаков депрессии дозу уменьшают до 50-100 мг/ и продолжают терапию не менее 3 мес. У пациентов пожилого возраста при легких нарушениях доза составляет 30-100 мг/, обычно 1 раз/ на ночь, после достижения терапевтического эффекта переходят на минимальные эффективные дозы - 25-50 мг/ При ночном энурезе у детей в возрасте 6-10 лет - 10-20 мг/ на ночь, в возрасте 11-16 лет - 25-50 мг/
Лекарственная форма
Таблетки
Состав
амитриптилина гидрохлорид 25мг;
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат, крахмал кукурузный, желатин, кальция стеарат, тальк, кремния диоксид коллоидный.
Фармакологическое действие
Антидепрессант из группы трициклических соединений, производное дибензоциклогептадина.
Механизм антидепрессивного действия связывают с повышением концентрации норадреналина в синапсах и/или серотонина в ЦНС за счет угнетения обратного нейронального захвата этих медиаторов. При длительном применении снижает функциональную активность бета-адренорецепторов и серотониновых рецепторов головного мозга, нормализует адренергическую и серотонинергическую передачу, восстанавливает равновесие этих систем, нарушенное при депрессивных состояниях. При тревожно-депрессивных состояниях уменьшает тревогу, ажитацию и депрессивные проявления.
Оказывает также некоторое анальгезирующее действие, которое, как полагают, может быть связано с изменениями концентраций моноаминов в ЦНС, особенно серотонина, и влиянием на эндогенные опиоидные системы.
Обладает выраженным периферическим и центральным антихолинергическим действием, обусловленным высоким сродством к м-холинорецепторам; сильным седативным эффектом, связанным со сродством к гистаминовым H1-рецепторам, и альфа-адреноблокирующим действием.
Оказывает противоязвенное действие, механизм которого обусловлен способностью блокировать гистаминовые H2-рецепторы в париетальных клетках желудка, а также оказывать седативное и м-холиноблокирующее действие (при язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки уменьшает болевой синдром, способствует ускорению заживления язвы).
эффективность при ночном недержании мочи обусловлена, по-видимому, антихолинергической активностью, приводящей к повышению способности мочевого пузыря к растяжению, прямой бета-адренергической стимуляцией, активностью агонистов альфа-адренорецепторов, сопровождающейся повышением тонуса сфинктера и центральной блокадой захвата серотонина.
Механизм терапевтического действия при нервной булимии не установлен (возможно сходен с таковым при депрессии). Показана отчетливая эффективность амитриптилина при булимии у больных как без депрессии, так и при ее наличии, при этом снижение булимии может отмечаться без сопутствующего ослабления самой депрессии.
При проведении общей анестезии снижает АД и температуру тела. Не ингибирует МАО.
Антидепрессивное действие развивается в течение 2-3 недель после начала применения.
Фармакокинетика
Биодоступность амитриптилина составляет 30-60%. Связывание с белками плазмы 82-96%. Vd - 5-10 л/кг. Метаболизируется с образованием активного метаболита нортриптилина.
T1/2 - 31-46 ч. Выводится преимущественно почками.
Побочные действия
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: сонливость, астения, обморочные состояния, беспокойство, дезориентация, возбуждение, галлюцинации (особенно у пациентов пожилого возраста и у пациентов с болезнью Паркинсона), тревожность, двигательное беспокойство, маниакальное состояние, гипоманиакальное состояние, агрессивность, нарушение памяти, деперсонализация, усиление депрессии, снижение способности к концентрации внимания, бессонница, кошмарные сновидения, зевота, активация симптомов психоза, головная боль, миоклонус, дизартрия, тремор (особенно рук, головы, языка), периферическая невропатия (парестезии), миастения, миоклонус, атаксия, экстрапирамидный синдром, учащение и усиление эпилептических припадков, изменения на ЭЭГ.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: ортостатическая гипотензия, тахикардия, нарушения проводимости, головокружение, неспецифические изменения на ЭКГ (интервала ST или зубца T), аритмия, лабильность АД, нарушение внутрижелудочковой проводимости (расширение комплекса QRS, изменения интервала PQ, блокада ножек пучка Гиса).
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, изжога, рвота, гастралгия, повышение или снижение аппетита (повышение или снижение массы тела), стоматит, изменение вкуса, диарея, потемнение языка; редко - нарушение функции печени, холестатическая желтуха, гепатит
Со стороны эндокринной системы: отек тестикул, гинекомастия, увеличение молочных желез, галакторея, изменение либидо, снижение потенции, гипо- или гипергликемия
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
С осторожностью применяют при ИБС, аритмии, блокадах сердца, сердечной недостаточности, инфаркте миокарда, артериальной гипертензии, инсульте, хроническом алкоголизме, тиреотоксикозе, на фоне терапии препаратами щитовидной железы.
На фоне терапии амитриптилином необходима осторожность при резком переходе в вертикальное положение из положения "лежа" или "сидя".
При резком прекращении приема возможно развитие синдрома отмены.
Амитриптилин в дозах более 150 мг/ снижает порог судорожной готовности; следует учитывать риск развития эпилептических приступов у предрасположенных больных, а также при наличии других факторов, повышающих риск развития судорожного синдрома (в т.ч. при повреждениях головного мозга любой этиологии, одновременном применении антипсихотических препаратов, в период отказа от этанола или отмены лекарственных средств, обладающих противосудорожной активностью).
Следует учитывать, что у пациентов с депрессией возможны суицидальные попытки.
В сочетании с электросудорожной терапией следует применять только при условии тщательного медицинского наблюдения.
У предрасположенных пациентов и пациентов пожилого возраста может провоцировать развитие лекарственных психозов, преимущественно в ночное время (после отмены препарата проходят в течение нескольких дней).
Может вызывать паралитическую кишечную непроходимость, преимущественно у пациентов с хроническим запором, пожилого возраста или у пациентов, вынужденных соблюдать постельный режим.
Перед проведением общей или местной анестезии следует предупреждать анестезиолога о том, что пациент принимает амитриптилин.
При длительном применении наблюдается увеличение частоты кариеса. Возможно повышение потребности в рибофлавине.
Амитриптилин можно применять не ранее, чем через 14 дней после отмены ингибиторов МАО.
Не следует применять одновременно с адрено- и симпатомиметиками, в т.ч. с эпинефрином, эфедрином, изопреналином, норэпинефрином, фенилэфрином, фенилпропаноламином.
С осторожностью применяют одновременно с другими препаратами, оказывающими антихолинергическое действие.
Во время приема амитриптилина не допускать употребления алкоголя.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
В период лечения следует воздерживаться от потенциально опасных видов деятельности, требующих повышенного внимания и быстрых психомоторных реакций.
Показания
Депрессии (особенно с тревогой, ажитацией и нарушениями сна, в т.ч. в детском возрасте, эндогенная, инволюционная, реактивная, невротическая, лекарственная, при органических поражениях мозга, алкогольной абстиненции), шизофренические психозы, смешанные эмоциональные расстройства, нарушения поведения (активности и внимания), ночной энурез (за исключением больных с гипотонией мочевого пузыря), нервная булимия, хронический болевой синдром (хронические боли у онкологических больных, мигрень, ревматические боли, атипичные боли в области лица, постгерпетическая невралгия, посттравматическая невропатия, диабетическая невропатия, периферическая невропатия), профилактика мигрени, язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки.
Противопоказания
Острый период и ранний восстановительный период после инфаркта миокарда, острая алкогольная интоксикация, острая интоксикация снотворными, анальгезирующими и психотропными лекарственными средствами, закрытоугольная глаукома, тяжелые нарушения AV- и внутрижелудочковой проводимости (блокада ножек пучка Гиса, AV-блокада II степени), период лактации, детский возраст до 6 лет (для приема внутрь), детский возраст до 12 лет (для в/м и в/в введения), одновременное лечение ингибиторами МАО и период за 2 недели до начала их применения, повышенная чувствительность к амитриптилину.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении с препаратами, оказывающими угнетающее влияние на ЦНС, возможно значительное усиление угнетающего действия на ЦНС, гипотензивного действия, угнетения дыхания.
При одновременном применении с препаратами, обладающими антихолинергической активностью, возможно усиление антихолинергических эффектов.
При одновременном применении возможно усиление действия симпатомиметических средств на сердечно-сосудистую систему и повышение риска развития нарушений сердечного ритма, тахикардии, тяжелой артериальной гипертензии.
При одновременном применении с антипсихотическими средствами (нейролептиками) взаимно угнетается метаболизм, при этом происходит снижение порога судорожной готовности.
При одновременном применении с антигипертензивными средствами (за исключением клонидина, гуанетидина и их производных) возможно усиление антигипертензивного действия и риска развития ортостатической гипотензии.
(2680)
Дозування
Для прийому всередину початкова доза становить 25-50 мг на ніч. Потім протягом 5-6 днів дозу індивідуально збільшують до 150-200 мг/ (більша частина дози приймається на ніч). Якщо протягом другого тижня не настало покращання, добову дозу збільшують до 300 мг. При зникненні ознак депресії дозу зменшують до 50-100 мг/ та продовжують терапію не менше 3 міс. У пацієнтів літнього віку при легких порушеннях доза становить 30-100 мг/, зазвичай 1 раз/ на ніч, після досягнення терапевтичного ефекту переходять на мінімальні ефективні дози - 25-50 мг/ При нічному енурезі у дітей у віці 6-10 років - 10-20 мг/ на ніч, у віці 11-16 років - 25-50 мг/
Лікарська форма
ТаблеткиСклад
амітриптиліну гідрохлорид 25мг;
Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, желатин, кальцію стеарат, тальк, кремнію діоксид колоїдний.Фармакологічна дія
Антидепресант з групи трициклічних сполук, похідне дибензоциклогептадина.
Механізм антидепресивної дії пов'язують з підвищенням концентрації норадреналіну в синапсах ��/або серотоніну в ЦНС за рахунок пригнічення зворотного нейронального захоплення цих медіаторів. При тривалому застосуванні знижує функціональну активність бета-адренорецепторів і серотонінових рецепторів мозку, нормалізує адренергическую і серотонінергічну передачу, відновлює рівновагу цих систем, порушене при депресивних станах. При тривожно-депресивних станах, зменшує тривогу, ажіотаж та депресивні прояви.
Виявляє деяку аналгетичну дію, яка, як вважають, может бути пов'язано із змінами концентрації моноамінів у ЦНС, особливо серотоніну і впливом на ендогенні опіоїдні системи.
Володіє вираженим периферичних та центральних антихолінергічною дією, обумовленою високою спорідненістю до м-холінорецепторами; сильним седативним ефектом, пов'язаним зі спорідненістю до гістамінових H1-рецепторів і альфа-адреноблокирующим дією.
Має противиразкову дію, механізм якої зумовлений здатністю блокувати гістамінові H2-рецептори в парієтальних клітинах желу��ка, а також чинити седативну та м-холиноблокирующее дію (при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки зменшує больовий синдром, що сприяє прискоренню загоєння виразки).
ефективність при нічному нетриманні сечі обумовлена, мабуть, антихолінергічну активність, що приводить до підвищення здатності сечового міхура до розтягування, прямий бета-адренергічної стимуляцією, активністю агоністи альфа-адренорецепторів, що супроводжується підвищенням тонусу сфінктера і центральної блокадою захоплення серотонін��.
Механізм терапевтичної дії при нервової булімії не встановлено (можливо схожий з таким при депресії). Показана чітка ефективність амітриптиліну при булімії у хворих без депресії, так і при її наявності, при цьому зниження булімії може відзначатися без супутнього ослаблення самої депресії.
При проведенні загальної анестезії знижує артеріальний тиск і температуру тіла. Не інгібує МАО.
Антидепресивна дія розвивається протягом 2-3 тижнів після початку застосування.Фармакокінетика
Біодоступність ами��риптилина складає 30-60%. Зв'язування з білками плазми 82-96%. Vd - 5-10 л/кг. Метаболізується з утворенням активного метаболіту нортриптиліну.
T1/2 - 31-46 ч. Виводиться переважно нирками.Побічні дії
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: сонливість, астенія, непритомні стани, неспокій, дезорієнтація, збудження, галюцинації (особливо у пацієнтів літнього віку і у пацієнтів з хворобою Паркінсона), тривожність, рухове занепокоєння, маніакальний стан, гіпоманіакальний стан, агрессивность, порушення пам'яті, деперсоналізація, посилення депресії, зниження здатності до концентрації уваги, безсоння, кошмарні сновидіння, позіхання, активація симптомів психозу, головний біль, міоклонус, дизартрія, тремор (особливо рук, голови, язика), периферична невропатія (парестезії), міастенія, міоклонус, атаксія, екстрапірамідний синдром, почастішання і посилення епілептичних припадків, зміни на ЕЕГ.
З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія, тахікардія, порушення провідності, запаморочення, ��еспецифические зміни на ЕКГ (інтервалу ST або зубця T), аритмія, лабільність артеріального тиску, порушення внутрішньошлуночкової провідності (розширення комплексу QRS, зміни інтервалу PQ, блокада ніжок пучка Гіса).
З боку травної системи: нудота, печія, блювання, гастралгія, підвищення або зниження апетиту (підвищення або зниження маси тіла), стоматит, зміна смаку, діарея, потемніння язика; рідко - порушення функції печінки, холестатична жовтяниця, гепатит
З боку ендокринної системи: набряк тестикул, гінекомастія, збільшення��ие молочних залоз, галакторея, зміна лібідо, зниження потенції, гіпо - або гіперглікеміяОсобливості продажу
рецептурніОсобливі умови
З обережністю застосовують при ІХС, аритмії, блокадах серця, серцевої недостатності, інфаркті міокарда, артеріальній гіпертензії, інсульті, хронічному алкоголізмі, тиреотоксикозі, на фоні терапії препаратами щитовидної залози.
На тлі терапії амітриптиліном необхідна обережність при різкому переході у вертикальне положення з положення "лежачи" або "сидячи".
При р��зком припинення прийому можливий розвиток синдрому відміни.
Амітриптилін в дозах понад 150 мг/ знижує поріг судомної готовності, слід враховувати ризик розвитку епілептичних нападів у схильних хворих, а також при наявності інших факторів, що підвищують ризик розвитку судомного синдрому (в т. ч. при ушкодженнях головного мозку будь-якої етіології, одночасному застосуванні антипсихотичних засобів, у період відмови від етанолу або скасування лікарських засобів, що мають протисудомну активність).
Слід враховувати, що у пацієнтів з депресією можливі суїцидальні спроби.
У поєднанні з електросудомної терапії слід застосовувати тільки за умови ретельного медичного спостереження.
У схильних пацієнтів та пацієнтів літнього віку може провокувати розвиток лікарських психозів, переважно в нічний час (після відміни препарату проходять протягом декількох днів).
Може викликати паралітичну кишкову непрохідність, переважно у пацієнтів із хронічним запором, літній вікта чи у пацієнтів, які вимушені дотримуватись постільного режиму.
Перед проведенням загальної або місцевої анестезії слід попереджати анестезіолога про те, що пацієнт приймає амітриптилін.
При тривалому застосуванні спостерігається збільшення частоти карієсу. Можливе підвищення потреби в рибофлавіні.
Амітриптилін можна застосовувати не раніше, ніж через 14 днів після відміни інгібіторів МАО.
Не слід застосовувати одночасно з адрено - і симпатоміметиками, в т. ч. з епінефрином, ефедрином, изопреналином, норепінефрином, фенилэфрином, фенилпропаноламином.
З обережністю застосовують одночасно з іншими препаратами, що мають антихолінергічну дію.
Під час прийому амітриптиліну не допускати вживання алкоголю.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
В період лікування слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидких психомоторних реакцій.Свідчення
Депресії (особливо з тривогою, ажитацією і порушеннями сну, в т. ч. у дитячому віці, ендогенна, инволюционная, реактивна, невротична, лікарська, при органічних ураженнях мозку, алкогольної абстиненції), шизофренічні психози, змішані емоційні розлади, порушення поведінки (активності та уваги), нічний енурез (за винятком хворих з гіпотонією сечового міхура), нервова булімія, хронічний больовий синдром (хронічні болі в онкологічних хворих, мігрень, ревматичні болі, атипові болю в області обличчя, постгерпетична невралгія, посттравматична невропатія, ��иабетическая нейропатія, периферична невропатія), профілактика мігрені, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки.Протипоказання
Гострий період і ранній відновний період після інфаркту міокарда, гостра алкогольна інтоксикація, гостра інтоксикація снодійними, аналгетичні і психотропними лікарськими засобами, закритокутова глаукома, тяжкі порушення AV - і внутрішньошлуночкової провідності (блокада ніжок пучка Гіса, AV-блокада II ступеня), період лактації, дитячий вік до 6 років (для прийому всередину), дитячий вік до 12 років (для в/м і в/в введення), одночасне лікування інгібіторами МАО та період за 2 тижні до початку їх застосування, підвищена чутливість до амітріптіліну.Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні з препаратами, що виявляють пригнічувальний вплив на ЦНС, можливе значне посилення пригнічувальної дії на ЦНС, гіпотензивної дії, пригнічення дихання.
При одночасному застосуванні з препаратами, які мають антихолінергічну активність, можливе посилення антихолінергічних еффектов.
При одночасному застосуванні можливе посилення дії симпатоміметичних засобів на серцево-судинну систему і підвищення ризику розвитку порушень серцевого ритму, тахікардії, тяжкої артеріальної гіпертензії.
При одночасному застосуванні з антипсихотичними засобами (нейролептиками) взаємно пригнічують метаболізм, при цьому відбувається зниження порогу судомної готовності.
При одночасному застосуванні з антигіпертензивними засобами (за винятком клонідину, гуанетидину та їх похідних) можливе посилення антигіпертензивної дії і ризику розвитку ортостатичної гіпотензії.
