Дозировка
Внутрь, до приема пищи, запивая достаточным количеством воды. Нагрузочная ("насыщающая") доза: в стационаре - начальная доза (разделенная на несколько приемов) - 600-800 мг/сут, максимальная -1200 мг/сут до достижения суммарной дозы 10 г (обычно в течение 5-8 дней); амбулаторно-начальная доза (разделенная на несколько приемов) 600-800 мг/сут - до достижения суммарной дозы 10 г (обычно в течение 10-14 дней). Поддерживающая доза - 100-400 мг/сут. Следует использовать минимальную эффективную дозу. Вследствие длительного Т1/2 препарат можно принимать через день или делать перерыв в приеме препарата - 2 дня в неделю.
Лекарственная форма
Таблетки белого или почти белого цвета, плоскоцилиндрические, с риской и фаской.
Состав
действующее вещество – амиодарона гидрохлорида 200 мг; вспомогательные вещества: лактозы моногидрат, крахмал картофельный, повидон, кальция стеарат.
Фармакологическое действие
Антиаритмический препарат III класса (ингибитор реполяризации). Обладает также антиангинальным, коронародилатирующим, альфа- и бета-адреноблокирующим и гипотензивным действием.
Антиангинальный эффект обусловлен коронарорасширяющим и антиадренергическим действием, уменьшением потребности миокарда в кислороде.
Оказывает тормозящее влияние на альфа- и бета-адренорецепторы сердечно-сосудистой системы (без полной их блокады). Уменьшает чувствительность к гиперстимуляции симпатической нервной системы, тонус коронарных сосудов; увеличивает коронарный кровоток; урежает частоту сердечных сокращений; повышает энергетические резервы миокарда (за счет увеличения содержания креатин сульфата, аденозина и гликогена).
Антиаритмическое действие обусловлено влиянием на электрофизиологические процессы в миокарде; удлиняет потенциал действия кардиомиоцитов, увеличивая эффективный рефрактерный период предсердий, желудочков, атриовентрикулярного узла, пучка Гиса и волокон Пуркинье, добавочных путей проведения возбуждения.
Блокируя инактивированные "быстрые" натриевые каналы, оказывает эффекты, характерные для антиаритмических лекарственных средств I класса.
Тормозит медленную (диастолическую) деполяризацию мембраны клеток синусного узла, вызывая брадикардию, угнетает атриовентрикулярное проведение (эффект антиаритмиков IV класса).
По своей структуре подобен тиреоидным гормонам. Содержание йода составляет около 37% его мол. массы. Влияет на обмен тиреоидных гормонов, подавляет превращение Т4 в Т3 (блокада тироксин-5-дейодиназы) и блокирует захват этих гормонов кардиоцитами и гепатоцитами, что приводит к ослаблению стимулирующего влияния тиреоидных гормонов на миокард.
Начало действия (даже при использовании "нагрузочных" доз) - от 2-3 дней до 2-3 мес, длительность действия варьирует от нескольких недель до месяцев (определяется в плазме на протяжении 9 мес после прекращения его приема).
Фармакокинетика
Абсорбция медленная и вариабельная - 30-50 %, биодоступность - 30-50 %. Максимальная концентрация в плазме крови отмечается через 3-7 ч. Диапазон терапевтической плазменной концентрации - 1-2,5 мг/л (но при определении дозы необходимо иметь в виду и клиническую картину). Объем распределения - 60 л, что свидетельствует об интенсивном распределении в ткани. Обладает высокой жирорастворимостью, в высоких концентрациях находится в жировой ткани и органах с хорошим кровоснабжением (концентрация в жировой ткани, печени, почках, миокарде выше, чем в плазме, соответственно в 300, 200, 50 и 34 раза). Особенности фармакокинетики амиодарона обусловливают необходимость применения препарата в высоких нагрузочных дозах. Проникает через гематоэнцефалический барьер и плаценту (10-50%), секретируется с грудным молоком (25% дозы, полученной матерью). Связь с белками плазмы - 95% (62% - с альбумином, 33.5% - с бета-липопротеинами).
Метаболизируется в печени. Основной метаболит - дезэтиламиодарон фармакологически активен и может усиливать антиаритмический эффект основного соединения. Возможно, метаболизируется также путем дейодирования (при дозе 300 мг выделяется примерно 9 мг элементарного йода). При продолжительном лечении концентрации йода могут достигать 60-80 % концентрации амиодарона. Является ингибитором ферментной системы CYP2C9, CYP2D6 и CYP3A4, CYP3A5, CYP3A7 в печени.
Учитывая способность к кумуляции и связанную с этим большую вариабельность фармакокинетических параметров, данные по периоду полувыведения противоречивы. Выведение амиодарона после перорального приема осуществляется в 2 фазы: начальный период - 4-21 ч, во второй фазе период полувыведения - 25-110 дней. После продолжительного перорального приема средний период полувыведения - 40 дней (это имеет важное значение при выборе дозы, т.к., возможно, необходим по крайней мере 1 мес для стабилизации новой плазменной концентрации, в то время как полное выведение может продлиться более 4 мес).
Выводится с желчью (85-95%), почками выводится менее 1 % принятой внутрь дозы (поэтому при нарушенной функции почек нет необходимости в изменении дозировки). Амиодарон и его метаболиты не подвергаются диализу.
Побочные действия
Частота: очень часто (10 % и более), часто (1 % и более; менее 10 %), нечасто (0,1 % и более; менее 1 %), редко (0,01% и более; менее 0,1 %), очень редко (менее 0,01 %, включая отдельные случаи), частота неизвестна (по имеющимся данным частоту определить нельзя).
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто – умеренная брадикардия (дозозависима); нечасто - SA и AV блокада различных степеней, проаритмогенное действие (возникновение новых или усугубление имеющихся аритмий, в т.ч. с остановкой сердца); очень редко - выраженная брадикардия, остановка синусового узла (у пациентов с дисфункцией синусового узла и пожилых пациентов); частота неизвестна - прогрессирование хронической сердечной недостаточности (при длительном применении).
Со стороны пищеварительной системы: очень часто - тошнота, рвота, снижение аппетита, притупление или потеря вкусовых ощущений, ощущение тяжести в элигастрии, изолированное повышение активности "печеночных" трансаминаз (в 1,5 - 3 раза выше нормы); часто - острый токсический гепатит с повышением активности "печеночных" трансаминаз и/или желтухой, включая развитие печеночной недостаточности, в т.ч. фатальной; очень редко - хроническая печеночная недостаточность (псевдоалкогольный гепатит, цирроз), в т.ч. фатальная.
Со стороны дыхательной системы: часто - интерстициальный или альвеолярный пневмонит, облитерирующий бронхиолит с пневмонией, в т.ч. с летальным исходом, плеврит, легочный фиброз; очень редко - бронхоспазм у пациентов с тяжелой дыхательной недостаточностью (особенно у пациентов с бронхиальной астмой), острый респираторный синдром, в т.ч. с летальным исходом; частота неизвестна - легочное кровотечение.
Со стороны органов чувств: очень часто - микроотложения в эпителии роговицы, состоящие из сложных липидов, включая липофусцин (жалобы на появление цветного ореола или нечеткости контуров предметов при ярком освещении); очень редко - неврит зрительного нерва/зрительная нейропатия.
Со стороны обмена веществ: часто - гипотиреоз, гипертиреоз; очень редко - синдром нарушения секреции АДГ.
Со стороны кожных покровов: очень часто фотосенсибилизация; часто - сероватая или голубоватая пигментация кожи (при длительном применении; исчезает после прекращения приема препарата); очень редко - эритема (при одновременной лучевой терапии), кожная сыпь, эксфолиативный дерматит (связь с приемом препарата не установлена), алопеция.
Со стороны нервной системы: часто - тремор и др. экстрапирамидные симптомы, нарушения сна, в т.ч. "кошмарные" сновидения; редко - периферическая нейропатия (сенсорная, моторная, смешанная) и/или миопатия; очень редко - мозжечковая атаксия, доброкачественная внутричерепная гипертензия (псевдоопухоль мозга), головная боль.
Прочие: очень редко - васкулит, эпидидимит, импотенция (связь с приемом препарата не установлена), тромбоцитопения, гемолитическая и апластическая анеми
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Перед началом терапии необходимо провести ЭКГ, рентгенологическое исследование легких, оценить функцию щитовидной железы (концентрация гормонов), печени (активность трансаминаз) и концентрацию электролитов (калия) плазмы.
В период лечения периодически проводят анализ трансаминаз (при повышении в 3 раза или удвоении в случае исходно повышенной их активности дозу уменьшают, вплоть до полного прекращения терапии) и ЭКГ (ширина комплекса QRS и длительность интервала QT). Допустимым является увеличение интервала QTc не более 450 мс или не более чем на 25 % от первоначальной величины. Эти изменения не являются проявлением токсического действия препарата, однако требуют контроля для коррекции дозы и оценки возможного проаритмогенного действия амиодарона.
Рекомендуется ежегодное рентгенологическое исследование легких, 1 раз в полгода – исследование функции внешнего дыхания, содержание Т3 и Т4. При отсутствии клинических признаков дисфункции щитовидной железы лечение прекращать не следует. Появление одышки или непродуктивного кашля может быть связано с токсическим действием амиодарона на легкие. Нарушения со стороны дыхательной системы в основном обратимы при ранней отмене амиодарона. Клинические симптомы обычно проходят в течение 3-4 недель, а затем происходит более медленное восстановление рентгенологической картины и функции легких (несколько месяцев). Поэтому следует рассмотреть возможность переоценки терапии амиодароном и назначения глюкокортикостероидов.
Для профилактики развития фотосенсибилизации рекомендуется избегать пребывания на солнце или пользоваться специальными солнцезащитными кремами.
При появлении нечеткости зрения или снижения остроты зрения на фоне приема амиодарона, рекомендуется провести полное офтальмологическое обследование, включая фундоскопию. Случаи невропатии и/или неврита зрительного нерва требуют решения вопроса о целесообразности применения амиодарона.
При отмене возможны рецидивы нарушений ритма.
Применение при беременности и лактации возможно только при угрожающих жизни нарушениях ритма при неэффективности др. антиаритмической терапии (вызывает дисфункцию щитовидной железы плода). Безопасность и эффективность применения у детей не определены.
После отмены фармакодинамический эффект сохраняется в течение 10-30 дней.
Содержит йод (в 200 мг – 75 мг йода), поэтому может оказывать влияние на результаты тестов накопления радиоактивного йода в щитовидной железе.
При проведении хирургических вмешательств следует поставить в известность анестезиолога о приеме препарата (возможность развития острого респираторного дистресс-синдрома у взрослых непосредственно после хирургического вмешательства).
В случае одновременного применения амиодарона и симвастатина доза симвастатина не должна превышать 10 мг в день в связи с потенциальным риском развития рабдомиолиза у таких пациентов. В случае одновременного применения амиодарона и ловастатина доза последнего не должна превышать 40 мг в сутки. Пациент также должен быть проинформирован о необходимости незамедлительного обращения к врачу в случае появлении любой неожиданной мышечной боли, мышечной слабости.
В период лечения необходимо воздерживаться от вождения автотранспорта и занятий потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Передозировка
Симптомы: брадикардия, атриовентрикулярная блокада, снижение артериального давления, пароксизмальная тахикардия типа "пируэт", усугубление имеющейся ХСН, нарушение функции печени, остановка сердца.
Лечение: назначение активированного угля, промывание желудка, назначение колестирамина; при брадикардии - бета-адреностимуляторов или установка кардиостимулятора; при тахикардии типа "пируэт" - в/в введение солей магния, кардиостимуляция. Гемодиализ неэффективен.
Показания
Терапия амиодароном может осуществляться только в стационарах или амбулаторно под наблюдением кардиолога. Амиодарон показан только для лечения тяжелых аритмий, не поддающихся терапии другими лекарственными средствами, или когда другие лекарственные средства не могут быть назначены.
Тахиаритмии, связанные с WPW-синдромом.
Мерцание и трепетание предсердий, в случае, если не могут быть назначены другие лекарственные средства.
Тахиаритмии пароксизмального характера, включая предсердную, атриовентрикулярную и желудочковую тахикардии, фибрилляция желудочков, когда другие лекарственные средства не могут быть назначены.
Противопоказания
Гиперчувствительность (в т.ч. к йоду), синдром слабости синусового узла, синусовая брадикардия, синоатриальная блокада, атриовентрикулярная блокада II-III ст. (без использования кардиостимулятора), кардиогенный шок, гипокалиемия, коллапс, артериальная гипотензия, гипотиреоз, тиреотоксикоз, интерстициальные болезни легких, прием ингибиторов моноаминоксидазы.
Двух- и трехпучковые блокады (без использования кардиостимулятора), гипомагниемия, гипотиреоз, гипертиреоз, врожденное или приобретенное удлинение интервала Q-T, одновременный прием лекарственных средств, удлиняющих интервал Q-T и вызывающих пароксизмальную тахикардию (в т.ч. полиморфную желудочковую типа "пируэт"), беременность, период лактации.
С осторожностью
Хроническая сердечная недостаточность (III-IV ФК по классификации NYHA), AV блокада I ст., печеночная недостаточность, бронхиальная астма, пожилой возраст (высокий риск развития тяжелой брадикардии).
Лекарственное взаимодействие
В связи с наличием в составе препарата лактозы его не рекомендуется принимать пациентам с врожденной непереносимостью галактозы, недостаточностью лактазы Лаппа, мальабсорбацией глюкозы-галактозы.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами
Противопоказанные комбинации (риск развития полиморфной желудочковой тахикардии типа «пируэт»): антиаритмические лекарственные средства 1а класса (хинидин, гидрохинидин, дизопирамид, прокаинамид), III класса (дофетилид, ибутилид, бретилия тозилат), соталол; бепридил, винкамин, фенотиазины (хлорпромазин, циамемазин, левомепромазин, тиоридазин, трифлуоперазин, флуфеназин), бензамиды (амисульприд, сультоприд, сульпирид, тиаприд, вералиприд), бутирофеноны (дроперидол, галоперидол), сертиндол, пимозид; трициклические антидепрессанты, цизаприд, макролиды (эритромицин в/в, спирамицин), азолы, противомалярийные лекарственные средства (хинин, хлорохин, мефлохин, галофантрин, лумефантрин); пентамидин (парентерально), дифеманила метилсульфат, мизоластин, астемизол, терфенадин, фторхинолоны (в т.ч. моксифлоксацин).
Нерекомендуемые комбинации: бета-адреноблокаторы, блокаторы медленных кальциевых каналов (верапамил, дилтиазем) - риск нарушения автоматизма (выраженная брадикардия) и проводимости; слабительные лекарственные средства, стимулирующие перистальтику кишечника – риск развития желудочковой тахикардии типа "пируэт" на фоне гипокалиемии, вызываемой слабительными лекарственными средствами.
Комбинации, требующие применения с осторожностью:
- диуретики, вызывающие гипокалиемию, амфотерицин В (в/в), системные глюкокортикостероиды, тетракозактид – риск развития желудочковых нарушений ритма, в т.ч. желудочковой тахикардии типа «пируэт»;
- прокаинамид - риск развития побочных эффектов прокаинамида (амиодарон повышает плазменную концентрацию прокаинамида и его метаболита N- ацетилпрокаинамида);
- антикоагулянты непрямого действия (варфарин) – амиодарон повышает концентрацию варфарина (риск развития кровотечений) за счет ингибирования изофермента CYP2C9; сердечные гликозиды - нарушение автоматизма (выраженная брадикардия) и AV проводимости (повышение концентрации дигоксина);
-эсмолол - нарушение сократимости, автоматизма и проводимости (подавление компенсаторных реакций симпатической нервной системы);
- фенитоин, фосфенитоин - риск развития неврологических нарушений (амиодарон повышает концентрацию фенитоина за счет ингибирования изофермента CYP2C9);
- флекаинид - амиодарон повышает его концентрацию (за счет ингибирования изофермента CYP2D6);
- лекарственных средств, метаболизирующихся с участием изофермента CYP3A4 (циклоспорин, фентанил, лидокаин, такролимус, силденафил, мидазолам, триазолам, дигидроэрготамин, эрготамин, статины, в т.ч. симвастатин - амиодарон повышает их концентрацию (риск развития их токсичности и/или усиления фармакодинамических эффектов);
- орлистат снижает концентрацию амиодарона и его активного метаболита; клонидин, гуанфацин, ингибиторы холинэстеразы (донепезил, галантамин, ривастигмин, такрин, амбенония хлорид, пиридостигмин, неостигмин), пилокарпин - риск развития выраженной брадикардии;
- циметидин, грейпфрутовый сок замедляют метаболизм амиодарона и повышают его плазменную концентрацию;
- лекарственные средства для ингаляционного наркоза – риск развития брадикардии (резистентной к введению атропина), снижения АД, нарушения проводимости, снижения сердечного выброса, острого дыхательного дистресс-синдрома, в т.ч. фатального, развитие которого связывают с высокими концентрациями кислорода;
- радиоактивный йод - амиодарон (содержит в своем составе йод) может нарушать поглощение радиоактивного йода, что может искажать результаты радиоизотопного исследования щитовидной железы;
- рифампицин и препараты зверобоя продырявленного (мощные индукторы изофермента CYP3A4) снижают концентрацию амиодарона в плазме; ингибиторы протеазы ВИЧ (ингибиторы изофермента CYP3A4) могут повышать плазменные концентрации амиодарона;
- клопидогрел - возможно снижение его плазменной концентрации;
- декстрометорфан (субстрат изоферментов CYP3A4 и CYP2D6) - возможно повышение его концентрации (амиодарон ингибирует изофермент CYP2D6).
(5772)
Дозування
Внутрішньо, до прийому їжі, запиваючи достатньою кількістю води. Навантажувальна ("насичує") доза: у стаціонарі - початкова доза (розділена на кілька прийомів) - 600-800 мг/добу, максимальна -1200 мг/добу до досягнення сумарної дози 10 г (зазвичай протягом 5-8 днів); амбулаторно-початкова доза (розділена на кілька прийомів) 600-800 мг/добу до досягнення сумарної дози 10 г (зазвичай протягом 10-14 днів). Підтримуюча доза - 100-400 мг/добу. Слід використовувати мінімальну ефективну дозу. Внаслідок тривалого Т1/2 препарат можна приймаютьсять через день або робити перерву в прийомі препарату - 2 дні в тиждень.
Лікарська форма
Таблетки білого або майже білого кольору, плоскоциліндричні, з рискою і фаскою.Склад
діюча речовина – аміодарону гідрохлориду 200 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль картопляний, повідон, кальцію стеарат.Фармакологічна дія
Антиаритмічний препарат III класу (інгібітор реполяризації). Також має антиангінальну, коронародилатирующим, альфа - і бета-адреноблокирующим і гіпотензивну дію.
Антиангінальний ефект обумовлений коронарорасширяющим та антиадренергічні дією, зменшенням потреби міокарда в кисні.
Чинить гальмівний вплив на альфа - і бета-адренорецептори серцево-судинної системи (без повної блокади). Зменшує чутливість до гіперстимуляції симпатичної нервової системи, тонус коронарних судин; збільшує коронарний кровотік; урежает частоту серцевих скорочень, підвищує енергетичні резерви міокарда (за рахунок збільшення вмісту сульфату моногідрат, аденози��а і глікогену).
Антиаритмічна дія обумовлена впливом на електрофізіологічні процеси в міокарді; подовжує потенціал дії кардіоміоцитів, збільшуючи ефективний рефрактерний період передсердь, шлуночків, атріовентрикулярного вузла, пучка Гіса та волокон Пуркіньє, додаткових шляхів проведення збудження.
Блокуючи інактивовані швидкі натрієві канали, надає ефекти, характерні для антиаритмічних лікарських засобів I класу.
Гальмує повільну (діастолічну) деполяризацію мембрани клітин синусового вузла, викликаючи брадикардію, пригнічує атриовентрикулярное проведення (ефект антіарітміков IV класу).
За своєю структурою подібний до тиреоїдних гормонів. Вміст йоду складає близько 37% мовляв. маси. Впливає на обмін тиреоїдних гормонів, пригнічує перетворення Т4 в Т3 (блокада тироксин-5-дейодиназы) і блокує захоплення цих гормонів кардіоцитами і гепатоцитами, що призводить до послаблення стимулюючого впливу тиреоїдних гормонів на міокард.
Початок дії (навіть при використанні "навантажувальних" доз) - від 2-3 днів до 2-3 міс, тривалість дії варіює від декількох тижнів до місяців (визначається в плазмі протягом 9 міс після припинення його прийому).Фармакокінетика
Повільна абсорбція і варіабельна - 30-50 %, біодоступність - 30-50 %. Максимальна концентрація в плазмі крові відзначається через 3-7 ч. Діапазон терапевтичної плазмової концентрації - 1-2,5 мг/л (але при визначенні дози необхідно мати на увазі і клінічну картину). Об'єм розподілу - 60 л, що свідчить про інтенсивний розподіл у тканині. Володіє високою ж��рорастворимостью, у високих концентраціях знаходиться в жировій тканині та органах з добрим кровопостачанням (концентрація в жировій тканині, печінці, нирках, міокарді вище, ніж у плазмі, відповідно 300, 200, 50 і 34 рази). Особливості фармакокінетики аміодарону зумовлюють необхідність застосування препарату у високих навантажувальних дозах. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плаценту (10-50%), секретується з грудним молоком (25% дози, отриманої матір'ю). Зв'язок з білками плазми - 95% (62% - з альбуміном, 33.5% - з бета-ліпопротеїнами).
Метаболизируется в печінці. Основний метаболіт - дезэтиламиодарон фармакологічно активний і може посилювати антиаритмічний ефект основного з'єднання. Можливо, метаболізується також шляхом дейодирования (при дозі 300 мг виділяється приблизно 9 мг елементарного йоду). При тривалому лікуванні концентрації йоду можуть досягати 60-80 % концентрації аміодарону. Є інгібітором ферментної системи CYP2C9, CYP2D6 та CYP3A4, CYP3A5, CYP3A7 в печінці.
Враховуючи здатність до кумуляції та пов'язану з цим велику варіабельність фармакокінетичних параметр��в, дані щодо періоду напіввиведення суперечливі. Виведення аміодарону після перорального прийому здійснюється в 2 фази: початковий період - 4-21 год, у другій фазі період напіввиведення - 25-110 днів. Після тривалого перорального застосування середній період напіввиведення - 40 днів (це має важливе значення при виборі дози, оскільки, можливо, необхідний принаймні 1 міс для стабілізації нової плазмової концентрації, в той час як повне виведення може тривати більше 4 міс).
Виводиться з жовчю (85-95%), нирками виводиться менше 1 % прийнятої вн��трь дози (тому при порушеній функції нирок немає необхідності у зміні дозування). Аміодарон і його метаболіти не піддаються діалізу.Побічні дії
Частота: дуже часто (10 % і більше), часто (1 % і більше; менше 10 %), нечасто (0,1 % і більше; менше 1 %), рідко (0,01% і більше; менше 0,1 %), дуже рідко (менш 0,01 %, включаючи окремі випадки), частота невідома (за наявними даними частоту не можна визначити).
З боку серцево-судинної системи: часто – помірна брадикардія (дозозависима); нечасто - SA і AV блокада різних ступенів, проаритм��генне дію (виникнення нових або посилення наявних аритмій, у т. ч. з зупинкою серця); дуже рідко - виражена брадикардія, зупинка синусового вузла (у пацієнтів з дисфункцією синусового вузла і літніх пацієнтів); частота невідома - прогресування хронічної серцевої недостатності (при тривалому застосуванні).
З боку травної системи: дуже часто - нудота, блювання, зниження апетиту, притуплення або втрата смакових відчуттів, відчуття тяжкості в элигастрии, ізольоване підвищення активності "печінічних" трансаміназ (у 1,5 - 3 рази вище норми); часто - гострий токсичний гепатит з підвищенням активності "печінкових" трансаміназ і/або жовтяницею, включаючи розвиток печінкової недостатності, у т. ч. фатальною; дуже рідко - хронічна печінкова недостатність (псевдоалкогольний гепатит, цироз), в т. ч. фатальна.
З боку дихальної системи: часто - інтерстиціальний або альвеолярний пневмоніт, облітеруючий бронхіоліт з пневмонією, у т. ч. з летальним результатом, плеврит, легеневий фіброз; дуже рідко - бронхоспазм у пацієнтів �� тяжкою дихальною недостатністю (особливо у пацієнтів з бронхіальною астмою), гострий респіраторний синдром, в т. ч. з летальним результатом; частота невідома - легенева кровотеча.
З боку органів чуття: дуже часто - мікровідкладення в епітелії рогівки, що складаються з складних ліпідів, включаючи ліпофусцин (скарги на появу кольорових ореолів або нечіткість контурів предметів при яскравому освітленні); дуже рідко - неврит зорового нерва/зорова нейропатія.
З боку обміну речовин: часто - гіпотиреоз, гіпертиреоз; об��ь рідко - синдром порушення секреції АДГ.
З боку шкірних покривів: дуже часто фотосенсибілізація; часто - сірувата або голубувата пігментація шкіри (при тривалому застосуванні; зникає після припинення прийому препарату); дуже рідко - еритема (при одночасній променевій терапії), шкірний висип, ексфоліативний дерматит (зв'язок з прийомом препарату не встановлений), алопеція.
З боку нервової системи: часто - тремор та ін екстрапірамідні симптоми, порушення сну, у т. ч. "кошмарні" сновидіння; рідко - периферична нейропатія (сенсорна, моторна, змішана) і/або міопатія; дуже рідко - мозочкова атаксія, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія (псевдопухлина мозку), головний біль.
Інші: дуже рідко - васкуліт, епідидиміт, імпотенція (зв'язок з прийомом препарату не встановлений), тромбоцитопенія, гемолітична та апластична анемиОсобливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Перед початком терапії необхідно провести ЕКГ, рентгенологічне дослідження легень, оцінити функцію щитовидної залози (концентрацію гормонів), печінки (ак��ивность трансаміназ) і концентрацію електролітів (калію) плазми.
У період лікування періодично проводять аналіз трансаміназ (при підвищенні в 3 рази або подвоєнні у випадку початково підвищеної їх активності дозу зменшують, аж до повного припинення терапії) та ЕКГ (ширина тривалість комплексу QRS і інтервалу QT). Допустимим є збільшення інтервалу QTc не більше 450 мс або не більше ніж на 25 % від початкової величини. Ці зміни не є проявом токсичної дії препарату, однак вимагають контролю для корекції дози та оцінки можливого проаритмогенного дії аміодарону.
Рекомендується щорічне рентгенологічне дослідження легень, 1 раз в півроку – дослідження функції зовнішнього дихання, вміст Т3 і Т4. При відсутності клінічних ознак дисфункції щитовидної залози лікування припиняти не слід. Поява задишки або непродуктивного кашлю може бути пов'язано з токсичною дією аміодарону на легені. Порушення з боку дихальної системи в основному оборотні при ранній відміні аміодарону. Клінічні симптоми зазвичай проходячи�� протягом 3-4 тижнів, а потім відбувається більш повільне відновлення рентгенологічної картини і функції легень (кілька місяців). Тому слід розглянути можливість переоцінки терапії аміодароном та призначення глюкокортикостероїдів.
Для профілактики розвитку фотосенсибілізації рекомендується уникати перебування на сонці або користуватися спеціальними сонцезахисними кремами.
При появі нечіткість зору або зниження гостроти зору на фоні прийому аміодарону, рекомендується провести повне офтальмологическое обстеження, включаючи фундоскопию. Випадки невропатії та/або невриту зорового нерва вимагають вирішення питання про доцільність застосування аміодарону.
При відміні можливі рецидиви порушень ритму.
Застосування при вагітності та лактації можливе тільки при загрозливих для життя порушення ритму при неефективності ін антиаритмічної терапії (викликає дисфункцію щитовидної залози плода). Безпека та ефективність застосування у дітей не визначені.
Після скасування фармакодинамічний ефект зберігається протягом��ие 10-30 днів.
Містить йод (у 200 мг – 75 мг йоду), тому може впливати на результати тестів накопичення радіоактивного йоду в щитовидній залозі.
При проведенні хірургічних втручань слід поінформувати анестезіолога про прийом препарату (можливість розвитку гострого респіраторного дистрес-синдрому у дорослих безпосередньо після хірургічного втручання).
У разі одночасного застосування аміодарону та симвастатину доза симвастатину не повинна перевищувати 10 мг на день у зв'язку з потенціалунормальним ризиком розвитку рабдоміолізу у таких пацієнтів. У разі одночасного застосування аміодарону та ловастатину доза останнього не повинна перевищувати 40 мг на добу. Пацієнт також повинен бути поінформований про необхідність негайного звернення до лікаря у разі появи будь несподіваного м'язового болю, м'язової слабкості.
У період лікування необхідно утримуватися від керування автотранспортом і занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакци��.
Передозування
Симптоми: брадикардія, атріовентрикулярна блокада, зниження артеріального тиску, пароксизмальна тахікардія типу "пірует", посилення наявної ХСН, порушення функції печінки, зупинка серця.
Лікування: призначення активованого вугілля, промивання шлунка, призначення колестираміну; при брадикардії - бета-адреностимуляторів або установка кардіостимулятора; при тахікардії типу "пірует" - в/в введення солей магнію, кардіостимуляція. Гемодіаліз неефективний.Свідчення
Терапія амиода��ньому може здійснюватися тільки в стаціонарах або амбулаторно під наглядом кардіолога. Аміодарон показаний тільки для лікування важких аритмій, що не піддаються терапії іншими лікарськими засобами, або коли інші лікарські засоби не можуть бути призначені.
Тахіаритмії, пов'язані з WPW-синдромом.
Мерехтіння і тріпотіння передсердь, у разі, якщо не можуть бути призначені інші лікарські засоби.
Тахіаритмії пароксизмального характеру, включаючи предсердную, атріовентрикулярну та шлуночкову тахикар��іі, фібриляція шлуночків, коли інші лікарські засоби не можуть бути призначені.Протипоказання
Гіперчутливість (у т. ч. до йоду), синдром слабкості синусового вузла, синусова брадикардія, синоатріальна блокада, атріовентрикулярна блокада II-III ст. (без використання кардіостимулятора), кардіогенний шок, гіпокаліємія, колапс, артеріальна гіпотензія, гіпотиреоз, тиреотоксикоз, інтерстиціальні хвороби легень, прийом інгібіторів моноаміноксидази.
Двох - і трехпучковые блокади (без використання кардіостимулятор��), гіпомагніємія, гіпотиреоз, гіпертиреоз, вроджене або набуте подовження інтервалу Q-T, одночасний прийом лікарських засобів, що подовжують інтервал Q-T і викликають пароксизмальну тахікардію (у т. ч. поліморфну шлуночкову типу "пірует"), вагітність, період лактації.
З обережністю
Хронічна серцева недостатність (III-IV ФК за класифікацією NYHA), AV блокада I ст., печінкова недостатність, бронхіальна астма, літній вік (високий ризик розвитку важкої брадикардії).Лікарська взаємодія3>В зв'язку з наявністю у складі препарату лактози його не рекомендується приймати пацієнтам з уродженою непереносимістю галактози, недостатністю лактази Лаппа, мальабсорбацией глюкози-галактози.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами
Протипоказані комбінації (ризик розвитку поліморфної шлуночкової тахікардії типу «пірует»): антиаритмічні лікарські засоби 1а класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, прокаїнамід), ІІІ класу (дофетилід, ібутилід, бретилія тозилат), соталол; бепридил, вінкамін, фенотіазини (хлорпромазин, циамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин, флуфеназин), бензамиды (амісульприд, сультоприд, сульпірид, тиаприд, вералиприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол), сертиндол, пімозид; трициклічні антидепресанти, цизаприд, макроліди (еритроміцин в/в, спіраміцин), азоли, протималярійні лікарські засоби (хінін, хлорохін, мефлохін, галофантрин, лумефантрин); пентамідин (парентерально), дифеманила метилсульфат, мізоластин, астемізол, терфенадин, фторхінолони (у т. ч. моксифлоксацин).
Нерекомендовані комбінації: бета-адреноблокатори, блокатори повільних кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем) - ризик порушення автоматизму (виражена брадикардія) і провідності; проносні лікарські засоби, що стимулюють перистальтику кишечника – ризик розвитку шлуночкової тахікардії типу "пірует" на фоні гіпокаліємії, спричиненої проносними лікарськими засобами.
Комбінації, що потребують застосування з обережністю:
- діуретики, що спричиняють гіпокаліємію, амфотерицин В (в/в), системні глюкокортикосте��оиды, тетракозактид – ризик розвитку шлуночкових порушень ритму, в т. ч. шлуночкової тахікардії типу «пірует»;
- прокаїнамід - ризик розвитку побічних ефектів прокаінаміда (аміодарон підвищує плазмову концентрацію прокаінаміда і його метаболіту N - ацетилпрокаинамида);
- антикоагулянти непрямої дії (варфарин) – аміодарон підвищує концентрацію варфарину (ризик розвитку кровотеч) за рахунок інгібування ізоферменту CYP2C9; серцеві глікозиди - порушення автоматизму (виражена брадикардія) і AV провідності (підвищення�� концентрації дигоксину);
-есмолол - порушення скоротності, автоматизму та провідності (пригнічення компенсаторних реакцій симпатичної нервової системи);
- фенітоїн, фосфенітоїн - ризик розвитку неврологічних порушень (аміодарон підвищує концентрацію фенітоїну за рахунок інгібування ізоферменту CYP2C9);
- флекаїнід - аміодарон підвищує його концентрацію (за рахунок інгібування ізоферменту CYP2D6);
- лікарських засобів, які метаболізуються за участю ізоферменту CYP3A4 (циклоспорин, фентаніл, лідокаїн, такролімус, зилденафил, мідазолам, триазолам, дигідроерготамін, ерготамін, статини, в т. ч. симвастатин - аміодарон підвищує їх концентрацію (ризик розвитку їх токсичності та/або посилення фармакодинамічних ефектів);
- орлістат знижує концентрацію аміодарону та його активного метаболіту; клонідин, гуанфацин, інгібітори холінестерази (донепезил, галантамін, ривастигмін, такрин, амбенония хлорид, піридостигмін, неостигмін), пілокарпін - ризик розвитку вираженої брадикардії;
- циметидин, грейпфрутовий сік уповільнюють метаболізм аміодарону і по��ышают його плазмову концентрацію;
- лікарські засоби для інгаляційного наркозу – ризик розвитку брадикардії (резистентної до введення атропіну), зниження артеріального тиску, порушення провідності, зниження серцевого викиду, гострого дихального дистрес-синдрому, в т. ч. фатального, розвиток якого пов'язують з високими концентраціями кисню;
- радіоактивний йод - аміодарон (містить у своєму складі йод) може порушувати поглинання радіоактивного йоду, що може спотворювати результати радіоізотопного дослідження щитовидної жел��зи;
- рифампіцин і препарати звіробою продірявленого (потужні індуктори ізоферменту CYP3A4) знижують концентрацію аміодарону в плазмі; інгібітори протеази ВІЛ (інгібітори ізоферменту CYP3A4) можуть підвищувати плазмові концентрації аміодарону;
- клопідогрел - можливе зниження його плазмової концентрації;
- декстрометорфан (субстрат ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6) - можливе підвищення його концентрації (аміодарон інгібує ізофермент CYP2D6).
