Дозировка
При приеме внутрь для взрослых начальная разовая доза составляет 200 мг. Для детей доза составляет 2.5-10 мг/ Схему и длительность лечения устанавливают индивидуально.
Лекарственная форма
таблетки
Состав
амиодарона гидрохлорид 0,2 г; Вспомогательные в-ва: сахар молочный; ПВП среднемолекулярный; крахмал картофельный; тальк; кальций стеариновокислый; МКЦ
Фармакологическое действие
Антиаритмическое средство класса III, обладает антиангинальным действием.
Антиаритмический эффект связан со способностью увеличивать длительность потенциала действия кардиомиоцитов и эффективного рефрактерного периода предсердий, желудочков сердца, AV узла, пучка Гиса, волокон Пуркинье. Это сопровождается снижением автоматизма синусового узла, замедлением AV-проводимости, снижением возбудимости кардиомиоцитов. Полагают, что механизм увеличения продолжительности потенциала действия связан с блокадой калиевых каналов (снижается выведение ионов калия из кардиомиоцитов). Блокируя инактивированные "быстрые" натриевые каналы, оказывает эффекты, характерные для антиаритмических средств I класса. Тормозит медленную (диастолическую) деполяризацию мембраны клеток синусового узла, вызывая брадикардию, угнетает AV проведение (эффект антиаритмиков IV класса).
Антиангинальный эффект обусловлен коронарорасширяющим и антиадренергическим действием, уменьшением потребности миокарда в кислороде. Оказывает тормозящее влияние на ?- и ?-адренорецепторы сердечно-сосудистой системы (без полной их блокады). Уменьшает чувствительность к гиперстимуляции симпатической нервной системы, тонус коронарных сосудов; увеличивает коронарный кровоток; урежает ЧСС; повышает энергетические резервы миокарда (за счет увеличения содержания креатинсульфата, аденозина и гликогена). Снижает общее периферическое сосудистое сопротивление и системное АД (при в/в введении).
Полагают, что амиодарон может повышать уровень фосфолипидов в тканях.
Содержит йод. Влияет на метаболизм гормонов щитовидной железы, ингибирует превращение T3 в T4 (блокада тироксин-5-дейодиназы) и блокирует захват этих гормонов кардиоцитами и гепатоцитами, что приводит к ослаблению стимулирующего влияния тиреоидных гормонов на миокард (дефицит T3 может привести к его гиперпродукции и тиреотоксикозу).
При приеме внутрь начало действия - от 2-3 дней до 2-3 мес, длительность действия также вариабельна - от нескольких недель до нескольких месяцев.
После в/в введения максимальный эффект достигается через 1-30 мин и продолжается 1-3 ч.
Фармакокинетика
После приема внутрь медленно абсорбируется из ЖКТ, абсорбция составляет 20-55%. Cmax в плазме крови достигается через 3-7 ч.
Вследствие интенсивного накопления в жировой ткани и органах с высоким уровнем кровоснабжения (печень, легкие, селезенка) имеет большой и вариабельный Vd и характеризуется медленным достижением равновесной и терапевтической концентраций в плазме крови и к длительному выведению. Амиодарон определяется в плазме крови до 9 мес после прекращения его применения. Связывание с белками высокое - 96% (62% - с альбумином, 33.5% - с ?-липопротеинами).
Проникает через ГЭБ и плацентарный барьер (10-50%), выделяется с грудным молоком (25% дозы, полученной матерью).
Интенсивно метаболизируется в печени с образованием активного метаболита десэтиламиодарона, а также, по-видимому, путем дейодирования. При продолжительном лечении концентрации йода могут достигать 60-80% концентрации амиодарона. Является ингибитором изоферментов CYP2C9, CYP2D6 и CYP3A4, CYP3A5, CYP3A7 в печени.
Выведение имеет двухфазный характер. После приема внутрь T1/2 в начальной фазе составляет 4-21 день, в терминальной фазе - 25-110 дней; десэтиламиодарона - в среднем 61 день. Как правило, при курсовом пероральном применении T1/2 амиодарона составляет 14-59 дней. После в/в введения амиодарона T1/2 в терминальной фазе составляет 4-10 дней. Выводится главным образом с желчью через кишечник, может наблюдаться небольшая энтерогепатическая рециркуляция. В очень небольших количествах амиодарон и десэтиламиодарон выводится с мочой.
Амиодарон и его метаболиты не выводятся при диализе.
Побочные действия
Со стороны сердечно-сосудистой системы: синусовая брадикардия (рефрактерная к м-холиноблокаторам), AV блокада, при длительном применении - прогрессирование ХСН, желудочковая аритмия типа "пируэт", усиление существующей аритмии или ее возникновение, при парентеральном применении - снижение АД.
Со стороны эндокринной системы: развитие гипо- или гипертиреоидизма.
Со стороны дыхательной системы: при длительном применении - кашель, одышка, интерстициальная пневмония или альвеолит, фиброз легких, плеврит, при парентеральном применении - бронхоспазм, апноэ (у больных с тяжелой дыхательной недостаточностью).
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, снижение аппетита, притупление или потеря вкусовых ощущений, ощущение тяжести в эпигастрии, боль в животе, запоры, метеоризм, диарея, редко - повышение активности печеночных трансаминаз, при длительном применении - токсический гепатит, холестаз, желтуха, цирроз печени.
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: головная боль, слабость, головокружение, депрессия, ощущение усталости, парестезии, слуховые галлюцинации, при длительном применении - периферическая невропатия, тремор, нарушение памяти, сна, экстрапирамидные проявления, атаксия, неврит зрительного нерва, при парентеральном применении - внутричерепная гипертензия.
Со стороны органов чувств: увеит, отложение липофусцина в эпителии роговицы (если отложения значительные и частично заполняют зрачок - жалобы на светящиеся точки или пелену перед глазами
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
C осторожностью применять при хронической сердечной недостаточности, печеночной недостаточности, бронхиальной астме, у пациентов пожилого возраста (высокий риск развития тяжелой брадикардии), в возрасте до 18 лет (эффективность и безопасность применения не установлены).
Не следует применять у пациентов с тяжелой дыхательной недостаточностью.
Перед началом применения амиодарона следует провести рентгенологическое исследование легких и функции щитовидной железы, при необходимости, провести коррекцию электролитных нарушений.
При длительном лечении необходим регулярный контроль функции щитовидной железы, консультации окулиста и рентгенологическое исследование легких.
Парентерально можно применять только в специализированных отделениях стационаров под постоянным контролем АД, ЧСС и ЭКГ.
Пациенты, получающие амиодарон, должны избегать прямого воздействия солнечного света.
При отмене амиодарона возможны рецидивы нарушений сердечного ритма.
Может оказывать влияние на результаты теста накопления радиоактивного йода в щитовидной железе.
Не следует применять амиодарон одновременно с хинидином, бета-адреноблокаторами, блокаторами кальциевых каналов, дигоксином, кумарином, доксепином.
Показания
Лечение и профилактика пароксизмальных нарушений ритма: угрожающие жизни желудочковые аритмии (в т.ч. желудочковая тахикардия), профилактика фибрилляции желудочков (в т.ч. после кардиоверсии), суправентрикулярные аритмии (как правило, при неэффективности или невозможности другой терапии, особенно связанные с синдромом WPW), в т.ч. пароксизм мерцания и трепетания предсердий; предсердная и желудочковая экстрасистолия; аритмии на фоне коронарной недостаточности или хронической сердечной недостаточности, парасистолия, желудочковые аритмии у больных с миокардитом Шагаса; стенокардия.
Противопоказания
Синусовая брадикардия, СССУ, синоатриальная блокада, AV блокада II-III степени (без использования кардиостимулятора), кардиогенный шок, гипокалиемия, коллапс, артериальная гипотензия, гипотиреоз, тиреотоксикоз, интерстициальные болезни легких, прием ингибиторов МАО, беременность, период лактации, повышенная чувствительность к амиодарону и к йоду.
Лекарственное взаимодействие
Лекарственное взаимодействие амиодарона с другими препаратами возможно даже через несколько месяцев после окончания его применения за счет длительного периода полувыведения.
При одновременном применении амиодарона и антиаритмических средств класса I А (в т.ч. дизопирамида) увеличивается интервал QT вследствие аддитивного действия на его величину и увеличивается риск развития желудочковой тахикардии типа "пируэт".
При одновременном применении амиодарона со слабительными средствами, которые могут вызывать гипокалиемию, повышается риск развития желудочковой аритмии.
Средства, вызывающие гипокалиемию, включая диуретики, кортикостероиды, амфотерицин В (в/в), тетракозактид при одновременном применении с амиодароном вызывают увеличение интервала QT и повышение риска развития желудочковой аритмии (в т.ч. типа "пируэт").
При одновременном применении средств для общей анестезии, оксигенотерапии возникает риск развития брадикардии, артериальной гипотензии, нарушений проводимости
(5771)
Дозування
При прийомі всередину для дорослих початкова разова доза становить 200 мг. Для дітей доза становить 2.5-10 мг/ Схему та тривалість лікування встановлюють індивідуально.
Лікарська форма
таблеткиСклад
аміодарону гідрохлориду 0,2 г; Допоміжні в-ва: цукор молочний; ПВП среднемолекулярный; крохмаль картопляний; тальк; кальцій стеариновокислий; МКЦФармакологічна дія
Антиаритмічний засіб III класу, має антиангінальну дію.
Антиаритмічний ефект пов'язаний зі здатністю зрівать тривалість потенціалу дії кардіоміоцитів та ефективного рефрактерного періоду передсердь, шлуночків серця, AV вузла, пучка Гіса, волокна Пуркіньє. Це супроводжується зниженням автоматизму синусового вузла, уповільненням AV-провідності, зниженням збудливості кардіоміоцитів. Вважають, що механізм збільшення тривалості потенціалу дії пов'язаний з блокадою калієвих каналів (знижується виведення іонів калію з кардіоміоцитів). Блокуючи інактивовані швидкі натрієві канали, надає ефекти, характерні для антиаритмічних засобів I класу. Гальмує повільну (діастолічну) деполяризацію мембрани клітин синусового вузла, викликаючи брадикардію, пригнічення AV проведення (ефект антіарітміков IV класу).
Антиангінальний ефект обумовлений коронарорасширяющим та антиадренергічні дією, зменшенням потреби міокарда в кисні. Чинить гальмівний вплив на ?- і ?-адренорецептори серцево-судинної системи (без повної блокади). Зменшує чутливість до гіперстимуляції симпатичної нервової системи, тонус коронарних судин; збільшує коронарний кровотік; урежает ЧСС; підвищує енергетичні резерви міокарда (за рахунок збільшення змісту креатинсульфата, аденозину і глікогену). Знижує загальний периферичний судинний опір і системний артеріальний тиск (при в/в введенні).
Вважають, що аміодарон може підвищувати рівень фосфоліпідів у тканинах.
Містить йод. Впливає на метаболізм гормонів щитовидної залози, інгібує перетворення T3 T4 (блокада тироксин-5-дейодиназы) і блокує захоплення цих гормонів кардіоцитами і гепатоцитами, що призводить до послаблення стимулюючого впливу тиреоїдних гормонів на міокард (дефіцит T3 може призвести до його гіперпродукції та тиреотоксикозу).
При прийомі всередину початок дії - від 2-3 днів до 2-3 міс, тривалість дії також варіабельна - від декількох тижнів до декількох місяців.
Після в/в введення максимальний ефект досягається через 1-30 хв і триває 1-3 ч.Фармакокінетика
Після прийому внутрішньо повільно абсорбується з ШКТ, абсорбція становить 20-55%. Cmax в плазмі крові досягається через 3-7 ч.
Внаслідок інтенсивного накопления в жировій тканині та органах з високим рівнем кровопостачання (печінка, легені, селезінка) має великий і варіабельний Vd і характеризується повільним досягненням рівноважної і терапевтичної концентрації у плазмі крові і до тривалого виведенню. Аміодарон визначається в плазмі крові до 9 міс після припинення його застосування. Зв'язування з білками висока - 96% (62% - з альбуміном, 33.5% - з ?-ліпопротеїнами).
Проникає через ГЕБ і плацентарний бар'єр (10-50%), виділяється з грудним молоком (25% дози, отриманої матір'ю).
Інтенсивно м��таболизируется в печінці з утворенням активного метаболіту десэтиламиодарона, а також, мабуть, шляхом дейодирования. При тривалому лікуванні концентрації йоду можуть досягати 60-80% концентрації аміодарону. Є інгібітором ізоферментів CYP2C9, CYP2D6 та CYP3A4, CYP3A5, CYP3A7 в печінці.
Виведення має двофазний характер. Після прийому всередину T1/2 в початковій фазі становить 4-21 день, у термінальній фазі - 25-110 днів; десэтиламиодарона, у середньому, 61 день. Як правило, при курсовому пероральному застосуванні T1/2 аміодарону становить 14-59 днів. Посл�� в/в введення аміодарону T1/2 в термінальній фазі становить 4-10 днів. Виводиться головним чином з жовчю через кишечник, може спостерігатися невелика ентерогепатична рециркуляція. В дуже невеликих кількостях аміодарон десэтиламиодарон виводиться з сечею.
Аміодарон і його метаболіти не виводяться при діалізі.Побічні дії
З боку серцево-судинної системи: синусова брадикардія (рефрактерна до м-холиноблокаторам), AV блокада, при тривалому застосуванні - прогресування ХСН, шлуночкова аритмія типу "пірует", посилення існуючої аритмії або її виникнення, при парентеральному застосуванні - зниження АТ.
З боку ендокринної системи: розвиток гіпо - або гіпертиреоїдізму.
З боку дихальної системи: при тривалому застосуванні - кашель, задишка, інтерстиціальна пневмонія або альвеоліт, фіброз легенів, плеврит, при парентеральному застосуванні - бронхоспазм, апное (у хворих з тяжкою дихальною недостатністю).
З боку травної системи: нудота, блювання, зниження апетиту, притуплення або втрата смакових відчуваючиій, відчуття тяжкості в епігастрії, біль у животі, запори, метеоризм, діарея, рідко - підвищення активності печінкових трансаміназ, при тривалому застосуванні - токсичний гепатит, холестаз, жовтяниця, цироз печінки.
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: головний біль, слабкість, запаморочення, депресія, відчуття втоми, парестезії, слухові галюцинації, при тривалому застосуванні - периферична нейропатія, тремор, порушення пам'яті, сну, екстрапірамідні прояви, атаксія, неврит зорового нерва, при парентеральному застосування - внутрішньочерепна гіпертензія.
З боку органів чуття: увеїт, відкладення ліпофусцину в епітелії рогівки (якщо відкладення значні і частково заповнюють зіниця - скарги на світні точки або пелену перед очимаОсобливості продажу
рецептурніОсобливі умови
C обережністю застосовувати при хронічній серцевій недостатності, печінковій недостатності, бронхіальній астмі, у пацієнтів літнього віку (високий ризик розвитку важкої брадикардії), у віці до 18 років (ефективність і безпека застосування��ія не встановлені).
Не слід застосовувати у пацієнтів з тяжкою дихальною недостатністю.
Перед початком застосування аміодарону слід провести рентгенологічне дослідження легень і функції щитовидної залози, при необхідності, провести корекцію електролітних порушень.
При тривалому лікуванні необхідний регулярний контроль функції щитовидної залози, консультації окуліста і рентгенологічне дослідження легенів.
Парентерально можна застосовувати тільки в спеціалізованих відділеннях стаціонарів під постійним контролем ПЕКЛО, ЧСС і ЕКГ.
Пацієнти, які отримують аміодарон, повинні уникати прямого впливу сонячного світла.
При скасуванні аміодарону можливі рецидиви порушень серцевого ритму.
Може впливати на результати тесту накопичення радіоактивного йоду в щитовидній залозі.
Не слід застосовувати аміодарон одночасно з хінідином, бета-адреноблокаторами, блокаторами кальцієвих каналів, дигоксином, кумарином, доксепіном.Свідчення
Лікування та профілактика пароксизмальних порушень ритму: ��грожающие життя шлуночкові аритмії (в т.ч. шлуночкова тахікардія), профілактика фібриляції шлуночків (в т. ч. після кардиоверсии), суправентрикулярні аритмії (як правило, при неефективності або неможливості іншої терапії, особливо пов'язані з синдромом WPW), в т. ч. пароксизми мерехтіння і тріпотіння передсердь; передсердна і шлуночкова екстрасистолія; аритмії на фоні коронарної недостатності або хронічної серцевої недостатності, парасістолія, шлуночкові аритмії у хворих з міокардитом Шагаса; стенокардія.Противопока��анія
Синусова брадикардія, СССУ, синоатріальна блокада, AV блокада II-III ступеня (без використання кардіостимулятора), кардіогенний шок, гіпокаліємія, колапс, артеріальна гіпотензія, гіпотиреоз, тиреотоксикоз, інтерстиціальні хвороби легень, прийом інгібіторів МАО, вагітність, період лактації, підвищена чутливість до аміодарону і до йоду.Лікарська взаємодія
Лікарська взаємодія аміодарону з іншими препаратами можливо навіть через кілька місяців після закінчення його застосування за рахунок тривалого периода напіввиведення.
При одночасному застосуванні аміодарону та антиаритмічних засобів класу I А (в т. ч. дизопіраміду) збільшується інтервал QT внаслідок адитивної дії на його величину і збільшується ризик розвитку шлуночкової тахікардії типу "пірует".
При одночасному застосуванні аміодарону з проносними засобами, які можуть викликати гіпокаліємію, підвищується ризик розвитку шлуночкової аритмії.
Засоби, що викликають гіпокаліємію, включаючи діуретики, кортикостероїди, амфотерицин В (в/в), тет��акозактид при одночасному застосуванні з аміодароном викликають збільшення інтервалу QT і підвищення ризику розвитку шлуночкової аритмії (в т. ч. типу "пірует").
При одночасному застосуванні засобів для загальної анестезії, оксигенотерапії виникає ризик розвитку брадикардії, артеріальної гіпотензії, порушень провідності
