Дозировка
Устанавливается индивидуально. При приеме внутрь для взрослых разовая доза составляет 10-100 мг, суточная доза - 25-600 мг; для детей в возрасте 1-5 лет - по 500 мкг/кг каждые 4-6 ч, для детей старше 5 лет можно применять 1/3-1/2 дозы взрослого. При в/м или в/в введении для взрослых начальная доза - 25-50 мг. При в/м или в/в введении у детей старше 1 года разовая доза составляет 250-500 мкг/кг. Частота применения внутрь или парентерально зависит от показаний и клинической ситуации. Максимальные разовые дозы: для взрослых при приеме внутрь - 300 мг, при в/м введении - 150 мг, при в/в введении - 100 мг. Максимальные суточные дозы: для взрослых при приеме внутрь - 1.5 г, при в/м введении - 1 г, при в/в введении - 250 мг; для детей в возрасте младше 5 лет (масса тела до 23 кг) при приеме внутрь, в/м или в/в введении - 40 мг, для детей в возрасте старше 5 лет (масса тела более 23 кг) при приеме внутрь, в/м или в/в введении - 75 мг.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой от красновато-коричневого до коричневого цвета, круглые, двояковыпуклые; на поперечном разрезе ядро белого или почти белого цвета.
Состав
таб.
хлорпромазина гидрохлорид 100 мг
Вспомогательные вещества: крахмал картофельный - 82.6 мг, целлюлоза микрокристаллическая - 140 мг, лактозы моногидрат - 60 мг, коповидон - 1.4 мг, кроскармеллоза натрия - 12 мг, магния стеарат - 4 мг.
Состав пленочной оболочки: Опадрай II 85F25509 - 16 мг, в т. ч. спирт поливиниловый частично гидролизованный - 40%, макрогол-3350 - 20.2%, тальк - 14.8%, краситель железа оксид красный - 20.2%, краситель железа оксид черный - 4%, краситель железа оксид желтый - 0.8%.
Фармакологическое действие
Антипсихотическое средство (нейролептик) из группы производных фенотиазина. Оказывает выраженное антипсихотическое, седативное, противорвотное действие. Ослабляет или полностью устраняет бред и галлюцинации, купирует психомоторное возбуждение, уменьшает аффективные реакции, тревогу, беспокойство, понижает двигательную активность.
Механизм антипсихотического действия связан с блокадой постсинаптических допаминергических рецепторов в мезолимбических структурах головного мозга. Оказывает также блокирующее действие на ?-адренорецепторы и подавляет высвобождение гормонов гипофиза и гипоталамуса. Однако блокада допаминовых рецепторов увеличивает секрецию гипофизом пролактина.
Центральное противорвотное действие обусловлено угнетением или блокадой допаминовых D2-рецепторов в хеморецепторной триггерной зоне мозжечка, периферическое - блокадой блуждающего нерва в ЖКТ. Противорвотный эффект усиливается, по-видимому, благодаря антихолинергическим, седативным и антигистаминным свойствам. Седативное действие обусловлено, по-видимому, альфа-адреноблокирующей активностью. Оказывает умеренное или слабое экстрапирамидное действие.
Фармакокинетика
При приеме внутрь хлорпромазин быстро, но иногда не полностью всасывается из ЖКТ. Cmax в плазме крови достигается через 2-4 ч. Подвергается эффекту "первого прохождения" через печень. В связи с указанным эффектом концентрации в плазме после приема внутрь меньше, чем концентрации после в/м введения.
Интенсивно метаболизируется в печени с образованием ряда активных и неактивных метаболитов.
Пути метаболизма хлорпромазина включают гидроксилирование, конъюгирование с глюкуроновой кислотой, N-окисление, окисление атомов серы, деалкилирование.
Хлорпромазин обладает высоким связыванием с белками плазмы (95-98%). Широко распределяется в организме, проникает через ГЭБ, при этом концентрация в мозге выше, чем в плазме.
Отмечена выраженная вариабельность фармакокинетических параметров у одного и того же пациента. Отсутствует прямая корреляция между концентрациями в плазме хлорпромазина и его метаболитов и терапевтическим эффектом.
T1/2 хлорпромазина составляет около 30 ч; полагают, что элиминация его метаболитов может быть более длительной. Выводится с мочой и с желчью в виде метаболитов.
Побочные действия
Со стороны ЦНС: возможны акатизия, нечеткость зрения; редко - дистонические экстрапирамидные реакции, паркинсонический синдром, поздняя дискинезия, нарушения терморегуляции, ЗНС; в единичных случаях - судороги.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: возможны артериальная гипотензия (особенно при в/в введении), тахикардия.
Со стороны пищеварительной системы: возможны диспептические явления (при приеме внутрь); редко - холестатическая желтуха.
Со стороны системы кроветворения: редко - лейкопения, агранулоцитоз.
Со стороны мочевыделительной системы: редко - затруднение мочеиспускания.
Со стороны эндокринной системы: нарушения менструального цикла, импотенция, гинекомастия, увеличение массы тела.
Аллергические реакции: возможны кожная сыпь, зуд; редко - эксфолиативный дерматит, многоформная эритема.
Дерматологические реакции: редко - пигментация кожи, фотосенсибилизация.
Со стороны органа зрения: при длительном применении в высоких дозах возможно отложение хлорпромазина в передних структурах глаза (роговице и хрусталике), что может ускорять процессы нормального старения хрусталика.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
С особой осторожностью фенотиазины применяют у пациентов с патологическими изменениями картины крови, при нарушениях функции печени, алкогольной интоксикации, синдроме Рейе, а также при раке молочной железы, сердечно-сосудистых заболеваниях, предрасположенности к развитию глаукомы, болезни Паркинсона, язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки, задержке мочи, хронических заболеваниях органов дыхания (особенно у детей), эпилептических припадках.
Фенотиазины следует применять с осторожностью у пациентов пожилого возраста (повышение риска чрезмерного седативного и гипотензивного действия), у истощенных и ослабленных больных.
В случае появления гипертермии, которая является одним из симптомов ЗНС, хлорпромазин следует немедленно отменить.
У детей, особенно с острыми заболеваниями, при применении фенотиазинов более вероятно развитие экстрапирамидных симптомов.
В период лечения не допускать употребления алкоголя.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Следует с осторожностью применять у пациентов, занимающихся потенциально опасными видами деятельности, требующими высокой скорости психомоторных реакций.
Показания
Хронические параноидные и галлюцинаторно-параноидные состояния, состояния психомоторного возбуждения при шизофрении (галлюцинаторно-бредовый, гебефренический, кататонический синдромы), алкогольный психоз, маниакальное возбуждение при маниакально-депрессивным психозе, психические расстройства при эпилепсии, ажитированная депрессия у пациентов с пресенильным психозом, маниакально-депрессивным психозом, а также при других заболеваниях, сопровождающихся возбуждением, напряжением. Невротические заболевания, сопровождающиеся повышением мышечного тонуса. Упорные боли, в т.ч. каузалгии (в сочетании с анальгетиками), нарушения сна стойкого характера (в сочетании со снотворными и транквилизаторами). Болезнь Меньера, рвота беременных, лечение и профилактика рвоты при лечении противоопухолевыми средствами и при лучевой терапии. Зудящие дерматозы. В составе "литических смесей" в анестезиологии
Противопоказания
Нарушения функции печени, почек, кроветворных органов, прогрессирующие системные заболевания головного и спинного мозга, микседема, тяжелые сердечно-сосудистые заболевания, тромбоэмболическая болезнь; поздняя стадия бронхоэктатической болезни; закрытоугольная глаукома; задержка мочи, связанная с гиперплазией предстательной железы; выраженное угнетение ЦНС, коматозное состояние, травмы мозга, дети до 12 лет для данной лек. формы.
Применение при беременности и кормлении грудью: противопоказан во время беременности.
При необходимости применения хлорпромазина при беременности следует ограничить сроки лечения, а в конце беременности, по возможности, уменьшить дозу. Следует иметь в виду, что хлорпромазин пролонгирует роды.
При необходимости применения в период лактации грудное вскармливание следует прекратить.
Хлорпромазин и его метаболиты проникают через плацентарный барьер, выделяется с грудным молоком.
В клинических исследованиях показано, что хлорпромазин может оказывать тератогенное действие. При применении хлорпромазина в высоких дозах при беременности у новорожденных в некоторых случаях отмечались нарушения пищеварения, связанные с атропиноподобным действием, экстрапирамидный синдром.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении лекарственных средств, оказывающих угнетающее влияние на ЦНС, этанола, этанолсодержащих препаратов возможно усиление угнетающего действия на ЦНС, а также угнетения дыхания.
При одновременном применении трициклических антидепрессантов, мапротилина, ингибиторов МАО возможно увеличение риска развития ЗНС.
При одновременном применении с противосудорожными средствами возможно снижение порога судорожной готовности; со средствами для лечения гипертиреоза - повышение риска развития агранулоцитоза; с препаратами, вызывающими экстрапирамидные реакции - возможно увеличение частоты и тяжести экстрапирамидных нарушений; с препаратами, вызывающими артериальную гипотензию - возможно аддитивное действие на АД, что приводит к выраженной артериальной гипотензии, усилению ортостатической гипотензии.
При одновременном применении с амфетаминами возможно антагонистическое взаимодействие; с антихолинергическими средствами - усиление антихолинергического действия; с антихолинэстеразными средствами - мышечная слабость, ухудшение течения миастении.
При одновременном применении с антацидами, содержащими алюминия и магния гидроксид, уменьшается концентрация хлорпромазина в плазме крови вследствие нарушения его всасывания из ЖКТ.
При одновременном применении барбитураты усиливают метаболизм хлорпромазина, индуцируя микросомальные ферменты печени и уменьшая тем самым его концентрации в плазме крови.
При одновременном применении гормональных контрацептивов для приема внутрь описан случай повышения концентрации хлорпромазина в плазме крови.
При одновременном применении с эпинефрином возможно "извращение" прессорного действия эпинефрина, вследствие этого происходит только стимуляция ?-адренорецепторов и возникают тяжелая гипотензия и тахикардия.
При одновременном применении с амитриптилином повышается риск развития поздней дискинезии. Описаны случаи развития паралитического илеуса.
При одновременном применении хлорпромазин может уменьшать или даже полностью угнетать антигипертензивное действие гуанетидина, хотя у некоторых пациентов может проявляться гипотензивный эффект хлорпромазина.
При одновременном применении с диазоксидом возможна выраженная гипергликемия; с доксепином - потенцирование гиперпирексии; с золпидемом - значительно усиливается седативное действие; с зопиклоном - возможно усиление седативного действия; с имипрамином - повышается концентрация имипрамина в плазме крови.
При одновременном применении хлорпромазин подавляет эффекты леводопы вследствие блокады допаминовых рецепторов в ЦНС. Возможно усиление экстрапирамидных симптомов.
При одновременном применении с лития карбонатом возможны выраженные экстрапирамидные симптомы, нейротоксическое действие; с морфином - возможно развитие миоклонуса.
При одновременном применении нортриптилина у пациентов с шизофренией возможно ухудшение клинического состояния, несмотря на повышенный уровень хлорпромазина в плазме крови. Описаны случаи развития паралитического илеуса.
При одновременном применении с пиперазином описан случай развития судорог; с пропранололом - повышение концентраций в плазме крови пропранолола и хлорпромазина; с тразодоном - возможна артериальная гипотензия; с тригексифенидилом - имеются сообщения о развитии паралитического илеуса; с трифлуоперазином - описаны случаи тяжелой гиперпирексии; с фенитоином - возможно повышение или уменьшение концентрации фенитоина в плазме крови.
При одновременном применении с флуоксетином повышается риск развития экстрапирамидных симптомов; с хлорохином, сульфадоксином/пириметамином повышается концентрация хлорпромазина в плазме крови с риском развития токсического действия хлорпромазина.
При одновременном применении цизаприда аддитивно удлиняется интервал QT на ЭКГ.
При одновременном применении с циметидином возможно уменьшение концентрации хлорпромазина в плазме крови. Также имеются данные, позволяющие предполагать повышение концентрации хлорпромазина в плазме крови.
При одновременном применении эфедрина возможно ослабление сосудосуживающего эффекта эфедрина.
(8024)
Дозування
Встановлюється індивідуально. При прийомі всередину для дорослих разова доза становить 10-100 мг, добова доза - 25-600 мг; для дітей у віці 1-5 років - по 500 мкг/кг кожні 4-6 год, для дітей старше 5 років можна застосовувати 1/3-1/2 дози дорослого. При в/м або в/в введенні для дорослих початкова доза - 25-50 мг. При в/м або в/в введенні у дітей старше 1 року разова доза становить 250-500 мкг/кг Частота застосування всередину або парентерально залежить від показань та клінічної ситуації. Максимальні разові дози: для дорослих при прийомі всередину - 300 мг, при в/�� введення - 150 мг, при в/в введенні - 100 мг. Максимальні добові дози: для дорослих при прийомі всередину - 1.5 м, при в/м введенні - 1 м, при в/в введенні - 250 мг; для дітей у віці молодше 5 років (маса тіла до 23 кг) при прийомі всередину, в/м або в/в введенні - 40 мг, для дітей віком старше 5 років (маса тіла більше 23 кг) при прийомі всередину, в/м або в/в введенні - 75 мг.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою від червонувато-коричневого до коричневого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро білого або майже білого кольору.��залишати
таб.
хлорпромазину гідрохлорид 100 мг
Допоміжні речовини: крохмаль картопляний - 82.6 мг, целюлоза мікрокристалічна - 140 мг, лактози моногідрат - 60 мг, коповідон - 1.4 мг, натрію кроскармелоза - 12 мг, магнію стеарат - 4 мг.
Склад плівкової оболонки: Опадрай II 85F25509 - 16 мг, в т. ч. спирт полівініловий частково гідролізований - 40%, макрогол-3350 - 20.2%, тальк - 14.8%, барвник заліза оксид червоний - 20.2%, барвник заліза оксид чорний - 4%, барвник заліза оксид жовтий - 0.8%.Фармакологічна дія
Антипсихотичний засіб (нейролептик) з групи похідних фенотіазину. Виявляє виражену антипсихотичну, седативну, протиблювотну дію. Послаблює або повністю усуває марення і галюцинації, купірує психомоторне збудження, зменшує афективні реакції, тривогу, неспокій, знижує рухову активність.
Механізм антипсихотичної дії пов'язаний з блокадою постсинаптичних допамінергічних рецепторів у мезолімбічних структурах головного мозку. Чинить також блокуючу дію на ?-адренорецептори і подаздійснює вивільнення гормонів гіпофіза і гіпоталамуса. Однак блокада допамінових рецепторів збільшує секрецію гіпофізом пролактину.
Центральне протиблювотна дія зумовлена пригніченням або блокадою допамінових D2-рецепторів у хеморецепторной тригерній зоні мозочка, периферичний - блокадою блукаючого нерва в ШКТ. Протиблювотний ефект посилюється, мабуть, завдяки антихолінергічний, седативним та антигістамінним властивостям. Седативна дія обумовлена, мабуть, альфа-адреноблокирующей активності��ю. Чинить помірну або слабку екстрапірамідні дія.Фармакокінетика
Хлорпромазин При прийомі всередину швидко, але іноді не повністю всмоктується з ШКТ. Cmax в плазмі крові досягається через 2-4 ч. Піддається ефекту "першого проходження" через печінку. У зв'язку з зазначеним ефектом концентрації в плазмі після прийому внутрішньо менше, ніж концентрації після в/м введення.
Інтенсивно метаболізується в печінці з утворенням ряду активних і неактивних метаболітів.
Шляхи метаболізму хлорпромазину включають гидроксиливання, конъюгирование з глюкуроновою кислотою, N-окислення окислення атомів сірки, деалкілування.
Хлорпромазин володіє високим зв'язуванням з білками плазми (95-98%). Широко розподіляється в організмі, проникає крізь ГЕБ, при цьому концентрація в мозку вище, ніж у плазмі.
Відзначено виражену варіабельність фармакокінетичних параметрів у одного й того ж пацієнта. Відсутня пряма кореляція між концентраціями в плазмі хлорпромазину та його метаболітів і терапевтичним ефектом.
T1/2 становить хлорпромазинуколо 30 год; вважають, що його елімінація метаболітів може бути більш тривалою. Виводиться з сечею та з жовчю у вигляді метаболітів.Побічні дії
З боку ЦНС: можливі акатизія, нечіткість зору; рідко - дистонічні екстрапірамідні реакції, паркінсонічний синдром, пізня дискінезія, порушення терморегуляції, ЗНС; у поодиноких випадках - судоми.
З боку серцево-судинної системи: можливі артеріальна гіпотензія (особливо при в/в введенні), тахікардія.
З боку травної системи: можливі диспептические явища (при прийомі всередину); рідко - холестатична жовтяниця.
З боку системи кровотворення: рідко - лейкопенія, агранулоцитоз.
З боку сечовидільної системи: рідко - утруднення сечовипускання.
З боку ендокринної системи: порушення менструального циклу, імпотенція, гінекомастія, збільшення маси тіла.
Алергічні реакції: можливі шкірні висипання, свербіж; рідко - ексфоліативний дерматит, багатоформна еритема.
Дерматологічні реакції: рідко - пігментація шкіри, фотосенсибілізація.
r /> З боку органа зору: при тривалому застосуванні у високих дозах можливе відкладення хлорпромазину в передніх структурах ока (рогівці та кришталику), що може прискорювати процеси нормального старіння кришталика.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
З особливою обережністю фенотіазини застосовують у пацієнтів з патологічними змінами картини крові, при порушеннях функції печінки, алкогольній інтоксикації, синдромі Рейє, а також при раку молочної залози, серцево-судинних захворюваннях, схильності до р��звитию глаукоми, хворобі Паркінсона, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, затримці сечі, хронічних захворюваннях органів дихання (особливо у дітей), епілептичних нападах.
Фенотіазини слід застосовувати з обережністю у пацієнтів літнього віку (підвищення ризику надмірної седативної і гіпотензивної дії), у виснажених і ослаблених хворих.
У разі появи гіпертермії, що є одним із симптомів ЗНС, хлорпромазин слід негайно відмінити.
У дітей, особливо з гострими заболеваниями, при застосуванні фенотіазинів більш імовірно розвиток екстрапірамідних симптомів.
У період лікування не допускати вживання алкоголю.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Слід з обережністю застосовувати у пацієнтів, що займаються потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують високої швидкості психомоторних реакцій.Свідчення
Хронічні параноїдні і галюцинаторно-параноїдні стани, стани психомоторного збудження при шизофренії (галлюцинаторно-маревний, гебефренічний, кататонічний синдроми), алкогольний психоз, маніакальне збудження при маніакально-депресивним психозі, психічні розлади при епілепсії, ажитована депресія у пацієнтів з пресенильным психозом, маніакально-депресивним психозом, а також при інших захворюваннях, що супроводжуються збудженням, напруженням. Невротичні захворювання, що супроводжуються підвищенням м'язового тонусу. Наполегливі болі, в т. ч. каузалгії (у сполученні з аналгетиками), порушення сну стійкого характеру (у поєднаноюії зі снодійними і транквілізаторами). Хвороба Меньєра, блювання вагітних, лікування і профілактика блювання при лікуванні протипухлинними засобами та при променевій терапії. Сверблячі дерматози. У складі "літичних сумішей" в анестезіологіїПротипоказання
Порушення функції печінки, нирок, кровотворних органів, прогресуючі системні захворювання головного і спинного мозку, мікседема, тяжкі серцево-судинні захворювання, тромбоемболічна хвороба; пізня стадія бронхоектатичної хвороби; закритокутова глаукома; затримка сечі, пов'язана з гіперплазією передміхурової залози; виражене пригнічення центральної нервової системи, коматозний стан, травми мозку, діти до 12 років для даної лек. форми.
Застосування при вагітності та годуванні груддю: протипоказано під час вагітності.
При необхідності застосування хлорпромазину при вагітності слід обмежити терміни лікування, а наприкінці вагітності, по можливості, зменшити дозу. Слід мати на увазі, що хлорпромазин пролонгує пологи.
При необхідності застосування в період лактації грудне вигодовування слід припинити.
Хлорпромазин та його метаболіти проникають через плацентарний бар'єр, виділяється з грудним молоком.
У клінічних дослідженнях показано, що хлорпромазин може надавати тератогенна дія. При застосуванні хлорпромазину у високих дозах при вагітності у новонароджених в деяких випадках відзначалися порушення травлення, пов'язані з атропіноподібною дією, екстрапірамідний синдром.Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні лікарських засобів, що чинять пригнічувальну влияние на ЦНС, етанолу, етаноловмісних препаратів можливе посилення пригнічувальної дії на ЦНС, а також пригнічення дихання.
При одночасному застосуванні трициклічних антидепресантів, мапротилина, інгібіторів МАО можливе збільшення ризику розвитку ЗНС.
При одночасному застосуванні з протисудомними засобами можливе зниження порога судомної готовності; із засобами для лікування гіпертиреозу - підвищення ризику розвитку агранулоцитозу; з препаратами, що спричиняють екстрапірамідні реакції - можливо зб�� частоти і тяжкості екстрапірамідних порушень; з препаратами, що спричиняють артеріальну гіпотензію - можливо адитивна дія на ПЕКЛО, що призводить до вираженої артеріальної гіпотензії, посилення ортостатичної гіпотензії.
При одночасному застосуванні з амфетамінами можлива антагоністична взаємодія; з антихолінергічними засобами - посилення антихолінергічної дії; з антихолінестеразними засобами - м'язова слабкість, погіршення перебігу міастенії.
При одночасному застосуванні з антацидами, содер��ащими алюмінію та магнію гідроксид, зменшується концентрація хлорпромазину в плазмі крові внаслідок порушення його всмоктування з ШКТ.
При одночасному застосуванні барбітурати підсилюють метаболізм хлорпромазину, індукує мікросомальні ферменти печінки і зменшуючи тим самим його концентрації в плазмі крові.
При одночасному застосуванні гормональних контрацептивів для прийому внутрішньо описаний випадок підвищення концентрації хлорпромазину в плазмі крові.
При одночасному застосуванні з епінефрином можливо "перекручений��е" пресорного дії адреналіну, внаслідок цього відбувається тільки стимуляція ?-адренорецепторів і виникають тяжка гіпотензія і тахікардія.
При одночасному застосуванні з амітриптиліном підвищується ризик розвитку пізньої дискінезії. Описані випадки розвитку паралітичного ілеусу.
При одночасному застосуванні хлорпромазин може зменшувати або навіть повністю пригнічувати антигіпертензивну дію гуанетидину, хоча у деяких пацієнтів може проявлятися гіпотензивний ефект хлорпромазину.
При одновремен��му застосуванні з діазоксидом можлива виражена гіперглікемія; з доксепіном - потенціювання гіперпірексії; з золпидемом - значно посилюється седативну дію; з зопіклоном - можливе посилення седативної дії; з имипрамином - підвищується концентрація іміпраміну в плазмі крові.
При одночасному застосуванні хлорпромазин пригнічує ефекти леводопи внаслідок блокади допамінових рецепторів у ЦНС. Можливе посилення екстрапірамідних симптомів.
При одночасному застосуванні з літію карбонатом можливі виражені�� екстрапірамідні симптоми, нейротоксична дія; з морфіном - можливий розвиток міоклонусу.
При одночасному застосуванні нортриптиліну у пацієнтів з шизофренією можливе погіршення клінічного стану, незважаючи на підвищений рівень хлорпромазину в плазмі крові. Описані випадки розвитку паралітичного ілеусу.
При одночасному застосуванні з піперазином описаний випадок розвитку судом; з пропранололом - підвищення концентрацій у плазмі крові пропранололу і хлорпромазину; з тразодоном - можлива артеріальна гіпо��ензия; з тригексифенидилом - є повідомлення про розвиток паралітичного ілеусу; з трифлуоперазином - описані випадки важкої гіперпірексії; з фенітоїном - можливе підвищення або зменшення концентрації фенітоїну в плазмі крові.
При одночасному застосуванні з флуоксетином підвищується ризик розвитку екстрапірамідних симптомів; з хлорохіном, сульфадоксином/піріметаміном підвищується концентрація хлорпромазину в плазмі крові з ризиком розвитку токсичної дії хлорпромазину.
При одночасному застосуванні цизаприду аддітивно подовжується інтервал QT на ЕКГ.
При одночасному застосуванні з циметидином можливе зменшення концентрації хлорпромазину в плазмі крові. Також є дані, що дозволяють припускати підвищення концентрації хлорпромазину в плазмі крові.
При одночасному застосуванні ефедрину можливо послаблення судинозвужувального ефекту ефедрину.
