Корзина Корзина пуста
Прием заказов через корзину сайта

Амарил м 0,002+0,5 n30 табл п/лен/оболоч (Амарил м 0,002+0,5 n30 табл п/лен/оболоч)

1 356 грн
0 грн
Рейтинг: 20 (4.4) 5
Артикул: 1720
+
Способы доставки
  • Новая Почта (отделение)
  • Курьером Новой Почты
Способы оплаты
  • Наличными при получении
  • Безналичный перевод
  • Приват 24
  • WebMoney
Рассказать друзьям:

Дозировка

дозу противодиабетического препарата устанавливают индивидуально в зависимости от уровня глюкозы в крови пациента. Как правило, лечение рекомендуют начинать с минимальной эффективной дозы и повышают дозу препарата в зависимости от уровня глюкозы в крови больного. Препарат применяют исключительно у взрослых. Препарат принимают 1 или 2 раза в сутки до или во время приема пищи. В случае перехода от комбинированного приема глимепирида и метформина, Амарил М назначают с учетом доз которые уже принимает больной

Лекарственная форма

Таблетки, покрытые пленочной оболочкой

Состав

глимепирид микронизированный2 мг

метформина гидрохлорид500 мг

Вспомогательные вещества:лактозы моногидрат, карбоксиметилкрахмал натрия, повидон К30, целлюлоза микрокристаллическая, кросповидон, магния стеарат.

Состав пленочной оболочки: гипромеллоза, макрогол 6000, титана диоксид (E171), воск карнаубский.

Фармакологическое действие

Глимепирид — вещество, обладающее гипогликемизирующей активностью при пероральном применении, производное сульфонилмочевины. Применяется при сахарном диабете II типа.

Влияние глимепирида реализуется путем стимуляции высвобождения инсулина из бета-клеток поджелудочной железы. Как и другие производные сульфонилмочевины, повышает чувствительность бета-клеток поджелудочной железы к физиологической стимуляции глюкозой. Кроме того, глимепирид, как и другие производные сульфонилмочевины, вероятно, оказывает выраженное внепанкреатическое действие.

Высвобождение инсулина

Сульфонилмочевина регулирует секрецию инсулина, закрывая АТФ-чувствительные калиевые каналы на мембране бета-клетки, это приводит к деполяризации клеточной мембраны, вследствие чего открываются кальциевые каналы и в клетки входит большое количество кальция, что в свою очередь стимулирует высвобождение инсулина путем экзоцитоза.

Глимепирид с высокой степенью сродства присоединяется к белку на мембране ?-клетки, связанному с АТФ-чувствительным калиевым каналом, но не в том месте, к которому обычно присоединяется сульфонилмочевина.

Внепанкреатическая активность

Внепанкреатическое действие заключается в повышении чувствительности периферических тканей к инсулину и уменьшении захвата инсулина печенью. Транспорт глюкозы из крови к периферическим мышечной и жировой тканям происходит через специальные транспортные протеины, локализованные на клеточной мембране. Именно транспорт глюкозы к этим тканям является этапом, который лимитирует скорость усвоения глюкозы. Глимепирид быстро увеличивает количество активных переносчиков глюкозы на плазматической мембране мышечных и жировых клеток, стимулируя тем самым захват глюкозы.

Глимепирид повышает активность фосфолипазы С, специфической к гликозил–фосфатидилинозитолу, с этим связано усиление липогенеза и гликогенеза, которые наблюдаются в изолированных жировых и мышечных клетках под действием этого вещества.

Глимепирид препятствует образованию глюкозы в печени, повышая внутриклеточную концентрацию фруктозо-2,6-дифосфата, который, в свою очередь, ингибирует глюконеогенез.

Метформин

Метформин является бигуанидом с гипогликемизирующим действием, которое проявляется в снижении как базального уровня глюкозы в плазме крови, так и ее уровня в плазме крови после приема пищи. Метформин не стимулирует секрецию инсулина и не приводит к развитию гипогликемии.

Метформин обладает 3 механизмами действия:

•уменьшает выработку глюкозы печенью путем ингибирования глюконеогенеза и гликогенолиза;

•в мышечной ткани повышает чувствительность к инсулину, улучшает периферический захват и утилизацию глюкозы;

•тормозит абсорбцию глюкозы в кишечнике.

Метформин стимулирует внутриклеточный синтез гликогена, влияя на гликогенсинтазу.

Метформин повышает транспортную способность специфических мембранных переносчиков глюкозы (GLUT-1 и GLUT-4).

Независимо от уровня глюкозы в крови метформин влияет на метаболизм липидов. Это было установлено при применении препарата в терапевтических дозах во время контролируемых средне- или долгосрочных клинических исследований: метформин снижает общий уровень ХС, ЛПНП и ТГ.

Фармакокинетика

Абсорбция

Глимепирид обладает полной биодоступностью при пероральном приеме. Прием пищи существенным образом не влияет на абсорбцию, только незначительно снижается ее скорость. Максимальная концентрация в плазме крови достигается примерно через 2,5 ч после перорального применения (в среднем 0,3 мкг/мл при многократном приеме в суточной дозе 4 мг). Между дозой препарата, максимальной концентрацией в плазме крови и AUC существует линейная зависимость.

Распределение

У глимепирида очень малый объем распределения (около 8,8 л), приблизительно равный объему распределения альбумина. Глимепирид имеет высокую степень связывания с белками плазмы крови (>99%) и низкий клиренс (около 48 мл/мин).

У животных глимепирид экскретируется в молоко, может проникать через плаценту. Проникновение через ГЭБ незначительное.

Биотрансформация и элиминация

Средний T?, который зависит от концентрации в плазме крови при условии многократного приема препарата, составляет 5–8 ч. После приема препарата в высоких дозах отмечали удлинение T?.

После однократной дозы меченного радиоактивной меткой глимепирида 58% препарата выводится с мочой и 35% — с калом. В неизмененном виде вещество в моче не определяется. С мочой и калом выводятся 2 метаболита, образующиеся вследствие метаболизма в печени с участием фермента CYP 2C9: гидрокси- и карбоксипроизводное. После перорального приема глимепирида терминальные T? этих метаболитов составляли 3–6 и 5–6 ч соответственно.

Сравнение показало отсутствие существенных отличий в фармакокинетике после приема однократной и многократной доз, вариабельность результатов для одного индивида была очень низкой. Значительной аккумуляции не выявлено.

Фармакокинетика была подобной у мужчин и женщин, а также у молодых и пожилых (старше 65 лет) пациентов. Для пациентов с низким клиренсом креатинина отмечена тенденция к увеличению клиренса и снижению средних плазменных концентраций глимепирида, причиной чего является более быстрая его элиминация вследствие ухудшения связывания с белками плазмы крови. Выведение двух метаболитов почками снижалось. Дополнительного риска кумуляции препарата у таких пациентов нет.

У 5 пациентов без сахарного диабета, но после оперативного вмешательства на желчном протоке фармакокинетика была подобна таковой у здоровых лиц.

Метформин

Абсорбция

После перорального приема метформина время достижения максимальной плазменной концентрации (tmax) составляет 2,5 ч. Абсолютная биодоступность метформина при применении в дозе 500 мг перорально для здоровых добровольцев составляет около 50–60%. После перорального применения неабсорбированная фракция в кале составляла 20–30%.

Абсорбция метформина после перорального применения является насыщаемой и неполной. Есть предположения, что фармакокинетика абсорбции метформина имеет линейный характер. При обычных дозах и схеме применения метформина равновесная плазменная концентрация достигается через 24–48 ч и составляет не более 1 мкг/мл. В контролируемых клинических исследованиях C

Побочные действия

Глимепирид

Исходя из опыта применения препарата Амарил М и данных о других производных сульфонилмочевины, необходимо учитывать возможность возникновения следующих побочных действий препарата:

Гипогликемия: поскольку препарат снижает уровень глюкозы в крови, это может привести к развитию гипогликемии, которая, исходя из опыта применения других производных сульфонилмочевины, может продолжаться длительное время. Возможными симптомами гипогликемии являются: головная боль, сильное ощущение голода (волчий аппетит), тошнота, рвота, апатия, сонливость, нарушение сна, ощущение тревоги, агрессивность, нарушение концентрации внимания, депрессия, спутанность сознания, нарушение речи, афазия, нарушение зрения, тремор, парезы, нарушения чувствительности, головокружение, беспомощность, делирий, судороги центрального генеза, сонливость и потеря сознания вплоть до развития комы, поверхностное дыхание и брадикардия. Кроме того, могут отмечать признаки адренергической контррегуляции: обильное потоотделение, липкость кожных покровов, тахикардия, АГ, ощущение сердцебиения, приступ стенокардии и аритмии сердца. Клиническая картина тяжелого приступа гипогликемии может напоминать инсульт. Все указанные симптомы почти всегда исчезают после нормализации гликемического состояния.

Нарушения со стороны органа зрения: во время лечения (особенно в начале) могут выявлять транзиторные нарушения зрения, обусловленные изменением уровня глюкозы в крови.

Нарушения со стороны ЖКТ: иногда — тошнота, рвота,

Особенности продажи

рецептурные

Особые условия

молочнокислый ацидоз — очень редкое, но довольно серьезное метаболическое осложнение, которое развивается вследствие кумуляции метформина во время лечения препаратом. При возникновении этого состояния почти 50% случаев заканчивается летально. Молочнокислый ацидоз также может возникать при некоторых патофизиологических состояниях, таких как сахарный диабет. Его развитие всегда сопровождается значительной гипоперфузией тканей и гипоксемией. Для молочнокислого ацидоза характерно повышение уровня лактата в плазме крови (>5 ммоль/л), снижение рН крови, нарушение электролитного баланса, увеличение анионного интервала и увеличение соотношения лактат/пируват. В случаях, когда молочнокислый ацидоз вызван метформином, уровень метформина в плазме крови, как правило, превышает 5 мкг/мл.

Частота зарегистрированных случаев молочнокислого ацидоза у больных, принимавших метформина гидрохлорид, очень низкая (около 0,03 случаев/1000 пациенто-лет с приблизительно 0,015 количеством летальных исходов/1000 пациенто-лет). Зарегистрированные случаи возникали преимущественно у больных сахарным диабетом с выраженной почечной недостаточностью, вызванной как собственно поражением почек, так и снижением почечной гемодинамики, очень часто — при многочисленной сопутствующей терапевтической/хирургической патологии и приеме большого количества лекарственных средств.

Риск возникновения молочнокислого ацидоза возрастает пропорционально степени тяжести дисфункции почек и возраста больного. Однако риск возникновения молочнокислого ацидоза у пациентов, принимающих метформин, можно значительно снизить путем постоянного наблюдения за функцией почек и применения минимальных эффективных доз метформина.

Кроме этого, при возникновении любых состояний, сопровождающихся гипоксемией или дегидратацией, прием это лекарственного средства следует прекратить.

В связи с тем, что при нарушении функции печени способность к выведению лактата может уменьшиться, препарат не следует принимать пациентам с клиническими или лабораторными признаками заболевания печени. Пациентов следует предостерегать от чрезмерного употребления алкоголя (как разового, так и хронического) во время лечения данным препаратом, поскольку алкоголь усиливает влияние метформина гидрохлорида на метаболизм лактата. Кроме того, применение препарата следует временно прекратить перед проведением любых исследований с внутрисосудистым введением рентгенконтрастных средств и перед любым хирургическим вмешательством.

Довольно часто молочнокислый ацидоз начинается почти незаметно и сопровождается только неспецифическими симптомами, такими как недомогание, миалгия, респираторный дистресс-синдром, усиление сонливости и неспецифеский абдоминальный синдром. При более выраженном ацидозе могут отмечать гипотермию, артериальную гипотензию и резистентную брадиаритмию. И пациент, и врач должны осознавать, насколько важными могут быть такие симптомы. Поэтому необходимо проинструктировать пациента, чтобы он немедленно сообщал врачу о возникновении

Показания

в виде дополнения к диете и повышенной физической активности больным с сахарным диабетом ІІ типа:

•в случае, когда монотерапия глимепиридом или метформином не обеспечивает надлежащий уровень гликемического контроля;

•замена комбинированной терапии глимепиридом и метформином.

Противопоказания

сахарный диабет І типа (например сахарный диабет с кетонемией в анамнезе), диабетическая кетонемия, диабетическая прекома и кома, острый или хронический метаболический ацидоз.

Повышенная чувствительность к компонентам препарата, сульфонилмочевине, сульфаниламидам или бигуанидам.

Пациенты с тяжелыми нарушениями функции печени или пациенты, которые находятся на гемодиализе (в настоящее время нет опыта применения препарата). В случае тяжелых нарушений функции печени и почек для достижения надлежащего контроля уровня глюкозы в крови пациента необходимо перевести на инсулин.

Период беременности и кормления грудью

Лекарственное взаимодействие

Глимепирид

Если больной, который принимает Амарил М, одновременно получает другие лекарственные средства или прекращает их прием, это может привести как к нежелательному усилению, так и снижению гипогликемизирующего действия глимепирида. Исходя из опыта применения препарата Амарил М и других производных сульфонилмочевины, необходимо учитывать возможность возникновения следующих взаимодействий препарата Амарил М с другими лекарственными средствами.

Глимепирид метаболизируется под действием фермента CYP 2C9. Известно, что на его метаболизм влияет одновременное применение индукторов (рифампицин) или ингибиторов (флуконазол) CYP 2C9.

Лекарственные средства, усиливающие гипогликемический эффект

Инсулин или пероральные противодиабетические препараты, ингибиторы АПФ, аллопуринол, анаболические стероиды, мужские половые гормоны, хлорамфеникол, антикоагулянты, которые являются производными кумарина, циклофосфамид, дизопирамид, фенфлурамин, фенирамидол, фибраты, флуоксетин, гуанетидин
(720)


Дозування

дозу протидіабетичного препарату встановлюють індивідуально залежно від рівня глюкози в крові пацієнта. Як правило, лікування рекомендують починати з мінімальної ефективної дози та підвищують дозу препарату залежно від рівня глюкози в крові хворого. Препарат застосовують виключно у дорослих. Препарат приймають 1 або 2 рази на добу до або під час прийому їжі. У разі переходу від комбінованого прийому глімепіриду та метформіну, Амаріл М призначають з урахуванням доз які вже приймає хворий

Лікарських��енная форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою

Склад

глімепірид микронизированный2 мг

метформіну гидрохлорид500 мг

Допоміжні речовини:лактози моногідрат, карбоксиметилкрахмал натрію, повідон К30, целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, магнію стеарат.

Склад плівкової оболонки: гіпромелоза, макрогол 6000, титану діоксид (E171), віск карнаубський.

Фармакологічна дія

Глімепірид — речовина, що володіє гипогликемизирующей активність при пероральному застосуванні, похідне сульфонилм��чевины. Застосовується при цукровому діабеті II типу.

Вплив глімепіриду реалізується шляхом стимуляції вивільнення інсуліну з бета-клітин підшлункової залози. Як і інші похідні сульфонілсечовини, підвищує чутливість бета-клітин підшлункової залози до фізіологічної стимуляції глюкозою. Крім того, глімепірид, як і інші похідні сульфонілсечовини, ймовірно, чинить виражену внепанкреатическое дію.

Вивільнення інсуліну

Сульфонилмочевина регулює секрецію інсуліну, закриваючи АТФ-чутливі калієві канали на мембрані бета-клітини, це приводить до деполяризації клітинної мембрани, внаслідок чого відкриваються кальцієві канали й до клітини входить велика кількість кальцію, що в свою чергу стимулює вивільнення інсуліну шляхом екзоцитозу.

Глімепірид з високою ступенем спорідненістю приєднується до білка на мембрані ?-клітини, зв'язаного з АТФ-чутливим калієвим каналом, але не в тому місці, до якого зазвичай приєднується сульфонилмочевина.

Внепанкреатическая активність

Внепанкреатическое дія полягає в підвищенні чутливості периферичних тканин до інсуліну та зменшенні захоплення інсуліну печінкою. Транспорт глюкози з крові до периферичних м'язової та жирової тканин відбувається через спеціальні транспортні протеїни, локалізовані на клітинній мембрані. Саме транспорт глюкози до цих тканин є етапом, який лімітує швидкість засвоєння глюкози. Глімепірид швидко збільшує кількість активних переносників глюкози на плазматичній мембрані м'язових та жирових клітин, стимулюючи тим ��амым захоплення глюкози.

Глімепірид підвищує активність фосфоліпази С, специфічної до гликозил–фосфатидилінозитолу, з цим пов'язане посилення ліпогенезу та глікогенезу, які спостерігаються в ізольованих жирових і м'язових клітинах під дією цієї речовини.

Глімепірид перешкоджає утворенню глюкози в печінці, збільшуючи внутрішньоклітинну концентрацію фруктозо-2,6-дифосфату, який, в свою чергу, інгібує глюконеогенез.

Метформін

Метформін є бигуанидом з гипогликемизирующим дією, яке проявляется у зниженні як базального рівня глюкози в плазмі крові, так і її рівня в плазмі крові після прийому їжі. Метформін не стимулює секрецію інсуліну і не призводить до розвитку гіпоглікемії.

Метформін має 3 механізмами дії:

•зменшує вироблення глюкози печінкою шляхом інгібування глюконеогенезу та глікогенолізу;

•в м'язової тканини підвищує чутливість до інсуліну, поліпшує периферичний захоплення та утилізацію глюкози;

•гальмує абсорбцію глюкози в кишечнику.

Метформін стимулювання��ует внутрішньоклітинний синтез глікогену, впливаючи на гликогенсинтазу.

Метформін підвищує транспортну здатність специфічних мембранних переносників глюкози (GLUT-1 і GLUT-4).

Незалежно від рівня глюкози в крові, метформін впливає на метаболізм ліпідів. Це було встановлено при застосуванні препарату в терапевтичних дозах під час контрольованих середньо - або довгострокових клінічних досліджень: метформін знижує загальний рівень ХС, ЛПНЩ і ТГ.

Фармакокінетика

Абсорбція

Глімепірид має повну біодоступність при пероральном прийомі. Прийом їжі істотно не впливає на абсорбцію, лише дещо знижується її швидкість. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається приблизно через 2,5 год після перорального застосування (в середньому 0,3 мкг/мл при багаторазовому прийомі в добовій дозі 4 мг). Між дозою препарату, максимальною концентрацією в плазмі крові та AUC існує лінійна залежність.

Розподіл

У глімепіриду дуже малий об'єм розподілу (близько 8,8 л), який приблизно дорівнює об'єму розподілу альбуміну. Глимепирід має високу ступінь зв'язування з білками плазми крові (>99%) і низький кліренс (близько 48 мл/хв).

У тварин глімепірид екскретується в молоко, може проникати через плаценту. Проникнення через ГЕБ незначне.

Біотрансформація та елімінація

Середній T?, який залежить від концентрації в плазмі крові за умови багаторазового прийому препарату, становить 5-8 год Після прийому препарату у високих дозах відзначали подовження T?.

Після одноразової дози міченого радіоактивною міткою глімепіриду 58% препарату виводиться з сечею і 35% — з калом. У незміненому вигляді речовина до сечі не визначається. З сечею і калом виводяться 2 метаболіти, які утворюються внаслідок метаболізму в печінці за участю ферменту CYP 2C9: гідрокси - і карбоксипроизводное. Після перорального прийому глімепіриду термінальні T? цих метаболітів становили 3-6 і 5-6 год відповідно.

Порівняння показало відсутність істотних відмінностей у фармакокінетиці після приймання одноразової та багаторазової доз, а варіабельність результатів для одного індивіда була дуже низькою. Значною аккумуляции не виявлено.

Фармакокінетика була подібною в чоловіків та жінок, а також у молодих і літніх (старше 65 років) пацієнтів. Для пацієнтів з низьким кліренсом креатиніну відзначена тенденція до збільшення кліренсу та зменшення середніх плазмових концентрацій глімепіриду, причиною чого є швидша його елімінація внаслідок погіршення зв'язування з білками плазми крові. Виведення двох метаболітів нирками знижувалося. Додаткового ризику кумуляції препарату у таких пацієнтів немає.

У 5 пацієнтів без цукрового діабету, але после оперативного втручання на жовчному протоці фармакокінетика була подібною до такої у здорових осіб.

Метформін

Абсорбція

Після перорального прийому метформіну час досягнення максимальної плазмової концентрації (tmax) становить 2,5 ч. Абсолютна біодоступність метформіну при застосуванні в дозі 500 мг перорально для здорових добровольців становить близько 50-60%. Після перорального застосування неабсорбована фракція в калі становила 20-30%.

Абсорбція метформіну після перорального застосування є насыщаемой і неповною. Є припущення, що фармакокінетика абсорбції метформіну має лінійний характер. При звичайних дозах і схеми застосування метформіну рівноважна плазмова концентрація досягається через 24-48 год і становить не більше 1 мкг/мл У контрольованих клінічних дослідженнях C

Побічні дії

Глімепірид

Виходячи з досвіду застосування препарату Амаріл М і даних про інших похідних сульфанілсечовини, необхідно враховувати можливість виникнення наступних побічних дій препарату:

Гіпоглікемія: поскольку препарат знижує рівень глюкози в крові, це може призвести до розвитку гіпоглікемії, яка, виходячи з досвіду застосування інших похідних сульфонілсечовини, може продовжуватися тривалий час. Можливими симптомами гіпоглікемії є головний біль, сильне відчуття голоду (вовчий апетит), нудота, блювання, апатія, сонливість, порушення сну, відчуття тривоги, агресивність, порушення концентрації уваги, депресія, сплутаність свідомості, порушення мовлення, афазія, порушення зору, тремор, парези, порушення чутливості, моловокружение, безпорадність, делірій, судоми центрального генезу, сонливість і втрата свідомості аж до розвитку коми, поверхневе дихання та брадикардія. Крім того, можуть відзначати ознаки адренергічної контррегуляції: рясне потовиділення, липкість шкірних покривів, тахікардія, АГ, відчуття серцебиття, напад стенокардії та аритмії серця. Клінічна картина тяжкого нападу гіпоглікемії може нагадувати інсульт. Всі перелічені симптоми майже завжди зникають після нормалізації глікемічного стану.

Порушенийія з боку органу зору: під час лікування (особливо на початку) можуть виявляти транзиторні порушення зору, зумовлені зміною рівня глюкози в крові.

Порушення з боку ШКТ: іноді — нудота, блювання,

Особливості продажу

рецептурні

Особливі умови

молочнокислий ацидоз — дуже рідке, але досить серйозне метаболічне ускладнення, яке розвивається внаслідок кумуляції метформіну під час лікування препаратом. При виникненні цього стану майже 50% випадків закінчується летально. Молочнокислий ацидоз т��само може виникати при деяких патофізіологічних станах, таких як цукровий діабет. Його розвиток завжди супроводжується значною гіпоперфузією тканин і гіпоксемією. Для молочнокислого ацидозу характерно підвищення рівня лактату в плазмі крові (>5 ммоль/л), зниження рН крові, порушення електролітного балансу, збільшення аніонного інтервалу і збільшення співвідношення лактат/піруват. У випадках, коли молочнокислий ацидоз викликаний метформіном, рівень метформіну у плазмі крові, як правило, перевищує 5 мкг/мл

Частота зорі��истрированных випадків молочнокислого ацидозу у хворих, які приймали метформіну гідрохлорид, дуже низька (близько 0,03 випадків/1000 пациенто-років з приблизно 0,015 кількістю летальних випадків/1000 пациенто-років). Зареєстровані випадки виникали переважно у хворих на цукровий діабет з вираженою нирковою недостатністю, викликаною як власне ураженням нирок, так і зниженням ниркової гемодинаміки, дуже часто — при численній супутньої терапевтичної/хірургічній патології та прийомі великої кількості ліківенных коштів.

Ризик виникнення молочнокислого ацидозу зростає пропорційно до ступеня тяжкості дисфункції нирок та віку хворого. Однак ризик виникнення молочнокислого ацидозу у пацієнтів, які приймають метформін, можна значно знизити шляхом постійного спостереження за функцією нирок та застосування мінімальних ефективних доз метформіну.

Крім цього, при виникненні будь-яких станів, що супроводжуються гіпоксемією або дегідратацією, це прийом лікарського засобу слід припинити.

У зв'язку з тим, що при порушенні функції печінки здатність до виведення лактату може зменшитися, препарат не слід приймати пацієнтам із клінічними або лабораторними ознаками захворювання печінки. Пацієнтів слід застерігати від надмірного вживання алкоголю (як разового, так і хронічного) під час лікування даним препаратом, оскільки алкоголь посилює вплив метформіну гідрохлориду на метаболізм лактату. Крім того, застосування препарату слід тимчасово припинити перед проведенням будь-яких досліджень з внутрішньосудинним введением рентгеноконтрастних засобів і перед будь-яким хірургічним втручанням.

Досить часто молочнокислий ацидоз починається майже непомітно і супроводжується тільки неспецифічними симптомами, такими як нездужання, міалгія, респіраторний дистрес-синдром, посилення сонливості і неспецифеский абдомінальний синдром. При більш вираженому ацидозі можуть відзначати гіпотермію, артеріальну гіпотензію і резистентну брадиаритмию. І пацієнт, і лікар повинні усвідомлювати, наскільки важливими можуть бути такі симптоми. Тому необхідно ппроінструктувати пацієнта, щоб він негайно повідомляв лікаря про виникнення

Свідчення

у вигляді доповнення до дієти та підвищеної фізичної активності хворих з цукровим діабетом ІІ типу:

•у випадку, коли монотерапія глимепиридом або метформіном не забезпечує належний рівень глікемічного контролю;

•заміна комбінованої терапії глимепиридом та метформіном.

Протипоказання

цукровий діабет І типу (наприклад цукровий діабет з кетонемией в анамнезі), діабетична кетонемія, діабетична прекома і кома, острый або хронічний метаболічний ацидоз.

Підвищена чутливість до компонентів препарату, сульфонилмочевине, сульфаніламідів або бигуанидам.

Пацієнти з тяжкими порушеннями функції печінки або пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі (в даний час немає досвіду застосування препарату). У разі тяжких порушень функції печінки і нирок для досягнення належного контролю рівня глюкози в крові пацієнта необхідно перевести на інсулін.

Період вагітності і годування груддю

Лікарська взаимодействи��

Глімепірид

Якщо хворий, який приймає Амаріл М, одночасно отримує інші лікарські засоби або припиняє їх прийом, це може призвести як до небажаного посилення, так і зниження гіпоглікемізуючого дії глімепіриду. Виходячи з досвіду застосування препарату Амаріл М та інших похідних сульфанілсечовини, необхідно враховувати можливість виникнення наступних взаємодій препарату Амаріл М з іншими лікарськими засобами.

Глімепірид метаболізується під дією ферменту CYP 2C9. Відом��, що на його метаболізм впливає одночасне застосування індукторів (рифампіцин) або інгібіторів (флуконазол) CYP 2C9.

Лікарські засоби, що посилюють гіпоглікемічний ефект

Інсулін або пероральні протидіабетичні препарати, інгібітори АПФ, алопуринол, анаболічні стероїди, чоловічі статеві гормони, хлорамфенікол, антикоагулянти, які є похідними кумарину, циклофосфамід, дизопірамід, фенфлурамін, фенирамидол, фібрати, флуоксетин, гуанетидин
Действующие вещества: Метформин, Глимепирид
Страна происхождения: Корея
Форма выпуска: 10 - блистеры (3) - пачки картонные.
Беречь от детей: Да
Производитель: Хэндок Инк.
Общее описание: Гипогликемическое
Хранить при комнатной температуре 15-25 градусов: Да
Пока нет комментариев
Написать комментарий
captcha
Рекомендуемые товары
Джардинс 0,01 nз0 табл п/плен/оболоч
0 грн
3 822 грн
Диабетон мв 0,06 n30 табл с модиф высвоб
0 грн
756 грн
Кардиомагнил 0,075+0,0152 n100 табл п/плен/оболоч
0 грн
664 грн
Аллопуринол-эгис 0,1 n50 табл
0 грн
482 грн
Пенталгин n24 табл п/о
0 грн
596 грн
Тавегил 0,001 n10 табл
0 грн
574 грн
Цетрин 0,01 n30 табл п/плен/оболоч
0 грн
662 грн
Хлорофиллипт 2% 20мл масл р-р
0 грн
540 грн
Конкор 0,005 n50 табл п/о
0 грн
772 грн
Конкор кор 0,0025 n30 табл п/плен/оболоч
0 грн
574 грн
Корвалол 50мл капли инд/уп
0 грн
434 грн
Лозап плюс 0,05+0,0125 n90 табл п/плен/оболоч
0 грн
1 450 грн
Милдронат 0,5 n60 капс
0 грн
1 212 грн
Плавикс 0,075 n28 табл п/плен/оболоч
0 грн
3 916 грн
Галвус 0,05 n28 табл
0 грн
1 410 грн
Комбилипен 2мл n10 амп р-р в/м
332 грн
302 грн
Омегатрин n60 капс
0 грн
828 грн
Инфорте 0,3 n12 капс
0 грн
1 684 грн
© 2024. Интернет-аптека Apo.com.ua
Заказ обратного звонка