Дозировка
Применяют п/к, в/м и в/в. Лечение должно быть начато врачом. Далее с разрешения врача пациент может вводить себе поддерживающую дозу самостоятельно (в случаях, когда препарат назначен п/к или в/м). Хронический гепатит В: Альтевир® вводят п/к или в/м в дозе 5-10 млн. ME 3 раза в неделю в течение 16-24 недель. Лечение прекращают после 3-4 месяцев применения при отсутствии положительной динамики (по данным исследования ДНК вируса гепатита В). Хронический гепатит С: Альтевир® вводят п/к или в/м в дозе 3 млн. ME 3 раза в неделю в течение 24-48 недель. У пациентов с рецидивирующим течением заболевания и больных, ранее не получавших лечение интерфероном альфа-2b, эффективность лечения увеличивается при комбинированной терапии с рибавирином. Продолжительность комбинированной терапии составляет не менее 24 недель. Терапию Альтевиром следует проводить 48 недель больным хроническим гепатитом С и 1-м генотипом вируса с высокой вирусной нагрузкой, у которых к концу первых 24 недель лечения в сыворотке крови не определяется РНК вируса гепатита С. Папилломатоз гортани: Альтевир® вводят п/к в дозе 3 млн. МЕ/м2 3 раза в неделю. Лечение начинают после хирургического (или лазерного) удаления опухолевой ткани. Дозу подбирают с учетом переносимости препарата. Достижение положительного ответа может потребовать проведения лечения в течение 6 месяцев. Волосатоклеточный лейкоз: рекомендуемая доза Альтевира для п/к введения пациентам после спленэктомии или без нее составляет 2 млн. МЕ/м2 3 раза в неделю. В большинстве случаев нормализация одного и более гематологических показателей наступает через 1-2 месяца лечения, возможно увеличение сроков лечения до 6 месяцев.
Лекарственная форма
Раствор для инъекций прозрачный, бесцветный
Состав
человеческий рекомбинантный интерферон альфа-2b 3млн.МЕ /мл
Вспомогательные вещества: натрия ацетат, натрия хлорид, этилендиамин тетрауксусной кислоты динатриевая соль, твин-80, декстран 40, вода д/и.
Фармакологическое действие
Интерферон. Альтевир® оказывает противовирусное, иммуномодулирующее антипролиферативное и противоопухолевое действие.
Интерферон альфа-2b, взаимодействуя со специфическими рецепторами на поверхности клетки, инициирует сложную цепь изменений внутри клетки, включающую в себя индукцию синтеза ряда специфических цитокинов и ферментов, нарушает синтез вирусной РНК и белков вируса в клетке. Результатом этих изменений является неспецифическая противовирусная и антипролиферативная активность, связанная с предотвращением репликации вируса в клетке, торможением пролиферации клеток и иммуномодулирующим действием интерферона. Интерферон альфа-2b стимулирует процесс презентации антигена иммунокомпетентным клеткам, обладает способностью стимулировать фагоцитарную активность макрофагов, а также цитотоксическую активность Т-клеток и "натуральных киллеров", участвующих в противовирусном иммунитете.
Предотвращает пролиферацию клеток, особенно опухолевых. Оказывает угнетающее влияние на синтез некоторых онкогенов, приводящее к ингибированию опухолевого роста.
Фармакокинетика
Всасывание
При п/к или в/м введении интерферона альфа-2b его биодоступность составляет от 80% до 100%. После введения интерферона альфа-2b Тmax в плазме крови составляет 4-12 ч, T1/2 - 2-6 ч. Через 16-24 ч после введения рекомбинантный интерферон в сыворотке крови не определяется.
Метаболизм
Метаболизм осуществляется в печени.
Интерфероны альфа способны нарушать окислительные метаболические процессы, снижая активность микросомальных ферментов печени системы цитохрома Р450.
Выведение
Выводится в основном почками путем клубочковой фильтрации.
Побочные действия
Общие реакции: очень часто - лихорадка, слабость (являются дозозависимыми и обратимыми реакциями, исчезают в течение 72 ч после перерыва в лечении или его прекращения), озноб; менее часто - недомогание.
Со стороны ЦНС: очень часто - головная боль; менее часто - астения, сонливость, головокружение, раздражительность, бессонница, депрессия, суицидальные мысли и попытки; редко - нервозность, тревожность.
Со стороны костно-мышечной системы: очень часто - миалгия; менее часто - артралгия.
Со стороны пищеварительной системы: очень часто - снижение аппетита, тошнота; менее часто - рвота, диарея, сухость во рту, изменение вкуса; редко - боль в животе, диспепсия; возможно обратимое повышение активности печеночных ферментов.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто - снижение АД; редко - тахикардия.
Дерматологические реакции: менее часто - алопеция, повышенное потоотделение; редко - кожная сыпь, кожный зуд.
Со стороны системы кроветворения: возможны обратимые лейкопения, гранулоцитопения, снижение уровня гемоглобина, тромбоцитопения.
Прочие: редко - снижение массы тела, аутоиммунный тиреоидит.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
До лечения Альтевиром хронического вирусного гепатита В и С рекомендуется провести биопсию печени, чтобы оценить степень повреждения печени (признаки активного воспалительного процесса и/или фиброза). Эффективность лечения хронического гепатита С увеличивается при комбинированной терапии Альтевиром и рибавирином. Применение Альтевира не эффективно при развитии декомпенсированного цирроза печени или печеночной комы.
В случае возникновения побочных эффектов во время лечения Альтевиром дозу препарата следует снизить на 50% или временно отменить препарат до их исчезновения. Если побочные эффекты сохраняются или возникают вновь после снижения дозы, или наблюдается прогрессирование заболевания, то лечение Альтевиром следует прекратить.
При снижении уровня тромбоцитов ниже 50x109/л или уровня гранулоцитов ниже 0.75x109/л рекомендуется уменьшение дозы Альтевира в 2 раза с контролем анализа крови через 1 неделю. Если указанные изменения сохраняются, то препарат следует отменить.
При снижении уровня тромбоцитов ниже 25x109/л или уровня гранулоцитов ниже 0.5 х109/л рекомендуется отмена препарата Альтевир® с контролем анализа крови через 1 неделю.
У пациентов, получающих препараты интерферона альфа-2b, в сыворотке крови могут определяться антитела, нейтрализующие его противовирусную активность. Практически во всех случаях титры антител невысоки, их появление не приводит к снижению эффективности лечения или возникновению других аутоиммунных нарушений.
Показания
В составе комплексной терапии у взрослых:
— при хроническом вирусном гепатите В без признаков цирроза печени;
— при хроническом вирусном гепатите С в отсутствии симптомов печеночной недостаточности (монотерапия или комбинированная терапия с рибавирином);
— при папилломатозе гортани;
— при остроконечных кондиломах;
— при волосатоклеточном лейкозе, хроническом миелолейкозе, неходжкинской лимфоме, меланоме, множественной миеломе, саркоме Капоши на фоне СПИД, прогрессирующем раке почки.
Противопоказания
тяжелые сердечно-сосудистые заболевания в анамнезе (неконтролируемая хроническая сердечная недостаточность, недавно перенесенный инфаркт миокарда, выраженные нарушения сердечного ритма);
— тяжелая почечная и/или печеночная недостаточность (в т.ч. вызванная наличием метастазов);
— эпилепсия, а также тяжелые нарушения функций ЦНС, особенно выражающиеся депрессией, суицидальными мыслями и попытками (в т.ч. в анамнезе);
— хронический гепатит с декомпенсированным циррозом печени и у больных, получающих или получавших недавно лечение иммунодепрессантами (за исключением завершенного кратковременного курса лечения ГКС);
— аутоиммунный гепатит или иное аутоиммунное заболевание;
— лечение иммунодепрессантами после трансплантации;
— заболевание щитовидной железы, не поддающееся контролю общепринятыми терапевтическими методами;
— декомпенсированные заболевания легких (в т.ч. ХОБЛ);
— декомпенсированный сахарный диабет;
— гиперкоагуляция (в т.ч. тромбофлебит, тромбоэмбо
Лекарственное взаимодействие
Лекарственное взаимодействие между Альтевиром и другими лекарственными средствами полностью не изучено. С осторожностью следует применять Альтевир® одновременно со снотворными и седативными средствами, наркотическими анальгетиками и препаратами, потенциально оказывающими миелодепрессивный эффект.
При одновременном назначении Альтевира и теофиллина следует контролировать концентрацию последнего в сыворотке крови и при необходимости изменять режим его дозирования.
При применении Альтевира в комбинации с химиотерапевтическими препаратами (цитарабин, циклофосфамид, доксорубицин, тенипозид) повышается риск развития токсических эффектов.
(1976)
Дозування
Застосовують п/к, в/м та в/в. Лікування повинно бути розпочато лікарем. Далі з дозволу лікаря пацієнт може вводити собі підтримуючу дозу самостійно (у випадках, коли препарат призначений п/к або в/м). Хронічний гепатит В: Альтевир® вводять п/к або в/м у дозі 5-10 млн. ME 3 рази на тиждень протягом 16-24 тижнів. Лікування припиняють після 3-4 місяців застосування при відсутності позитивної динаміки (за даними дослідження ДНК вірусу гепатиту В). Хронічний гепатит С: Альтевир® вводять п/к або в/м у дозі 3 млн МО 3 рази на тиждень протягом 24-48 тижнів. У пацієнтів з рецидивуючим перебігом захворювання та хворих, які раніше не отримували лікування інтерфероном альфа-2b, ефективність лікування збільшується при комбінованій терапії з рибавірином. Тривалість комбінованої терапії становить не менше 24 тижнів. Терапію Альтевиром слід проводити 48 тижнів хворим хронічним гепатитом С і 1-м генотипом вірусу з високим вірусним навантаженням, у яких до кінця перших 24 тижнів лікування в сироватці крові не визначається РНК вірусу гепатиту С. Папіломатоз гортані: Альтевир® вводять п/к дозе 3 млн МО/м2 3 рази в тиждень. Лікування починають після хірургічного (або лазерного) видалення пухлинної тканини. Дозу підбирають з урахуванням переносимості препарату. Досягнення позитивної відповіді може вимагати проведення лікування протягом 6 місяців. Волосатоклітинний лейкоз: рекомендована доза Альтевира для п/к введення пацієнтам після спленектомії або без неї становить 2 млн МО/м2 3 рази в тиждень. У більшості випадків нормалізація одного і більше гематологічних показників настає через 1-2 місяці лікування, можливе збільшення терміном ев лікування до 6 місяців.
Лікарська форма
Розчин для ін'єкцій прозорий, безбарвнийСклад
людський рекомбінантний інтерферон альфа-2b 3млн.МО /мл
Допоміжні речовини: натрію ацетат, натрію хлорид, етилендіамін тетрауксусной кислоти динатрієва сіль, твін-80, декстран 40, вода д/в.Фармакологічна дія
Інтерферон. Альтевир® чинить противірусну, імуномодулюючу антипроліферативну та протипухлинну дію.
Інтерферон альфа-2b, взаємодіючи зі специфічними рецепторами на поверхности клітини ініціює складний ланцюг змін всередині клітини, що включає в себе індукцію синтезу ряду специфічних цитокінів і ферментів, порушує синтез вірусної РНК і білків вірусу в клітині. Результатом цих змін є неспецифічна противірусна та антипроліферативна активність, пов'язана із запобіганням реплікації вірусу в клітині, гальмуванням проліферації клітин та імуномодулюючою дією інтерферону. Інтерферон альфа-2b стимулює процес презентації антигену иммунокомпетентным клітин, володіє спосібністю стимулювати фагоцитарну активність макрофагів, а також цитотоксичну активність Т-клітин та "природних кілерів", беруть участь у противірусному імунітеті.
Запобігає проліферацію клітин, особливо пухлинних. Надає гнітюче вплив на синтез деяких онкогенів, що приводить до пригнічення пухлинного росту.Фармакокінетика
Всмоктування
При п/к або в/м введенні інтерферону альфа-2b його біодоступність становить від 80% до 100%. Після введення інтерферону альфа-2b Тмах в плазмі крові становить 4-12 год, T1/2 - 2-6 год. Через 16-24 год після введення рекомбінантний інтерферон у сироватці крові не визначається.
Метаболізм
Метаболізм здійснюється в печінці.
Інтерферони альфа здатні порушувати окислювальні метаболічні процеси, знижуючи активність мікросомальних ферментів печінки системи цитохрому Р450.
Виведення
Виводиться в основному нирками шляхом клубочкової фільтрації.Побічні дії
Загальні реакції: дуже часто - гарячка, слабкість (є дозозалежними та оборотними реакціями, зникають протягом 72 год після перерви в лікуванні або його припинення), озноб; менш часто - нездужання.
З боку ЦНС: дуже часто - головний біль; часто - астенія, сонливість, запаморочення, дратівливість, безсоння, депресія, суїцидальні думки та спроби; рідко - нервозність, тривожність.
З боку кістково-м'язової системи: дуже часто - міалгія; менш часто - артралгія.
З боку травної системи: дуже часто - зниження апетиту, нудота; часто - блювання, діарея, сухість у роті, зміна смаку; рідко - біль у животі, ді��пепсия; можливе оборотне підвищення активності печінкових ферментів.
З боку серцево-судинної системи: часто - зниження АТ; рідко - тахікардія.
Дерматологічні реакції: менш часто - алопеція, підвищене потовиділення; рідко - шкірний висип, шкірний свербіж.
З боку системи кровотворення: можливі оборотні лейкопенія, гранулоцитопенія, зниження рівня гемоглобіну, тромбоцитопенія.
Інші: рідко - зниження маси тіла, аутоімунний тиреоїдит.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
До лече��ія Альтевиром хронічного вірусного гепатиту В і С рекомендується провести біопсію печінки, щоб оцінити ступінь пошкодження печінки (ознаки активного запального процесу і/або фіброзу). Ефективність лікування хронічного гепатиту С збільшується при комбінованій терапії Альтевиром і рибавірином. Застосування Альтевира не ефективно при розвитку декомпенсованого цирозу печінки або печінкової коми.
У разі виникнення побічних ефектів під час лікування Альтевиром дозу препарату слід знизити на 50% або временнпро відмінити препарат до їх зникнення. Якщо побічні ефекти зберігаються або виникають знову після зниження дози, або спостерігається прогресування захворювання, то лікування Альтевиром слід припинити.
При зниженні рівня тромбоцитів нижче 50x109/л або рівня гранулоцитів нижче 0.75x109/л рекомендується зменшення дози Альтевира в 2 рази з контролем аналізу крові через 1 тиждень. Якщо зазначені зміни зберігаються, то препарат слід відмінити.
При зниженні рівня тромбоцитів нижче 25x109/л або рівня гранулоцитів нижче 0.5 х109/л рекомендацій пед��дметься відміна препарату Альтевир® з контролем аналізу крові через 1 тиждень.
У пацієнтів, які одержують препарати інтерферону альфа-2b, у сироватці крові можуть визначатися антитіла, що нейтралізують його противірусну активність. Практично у всіх випадках титри антитіл невисокі, їх поява не призводить до зниження ефективності лікування або виникнення інших аутоімунних порушень.Свідчення
У складі комплексної терапії у дорослих:
— при хронічному вірусному гепатиті В без ознак цирозу печінки;
— при хр��ническом вірусному гепатиті С у відсутності симптомів печінкової недостатності (монотерапія або комбінована терапія з рибавірином);
— при папіломатозі гортані;
— при гострих кондиломах;
— при волосатоклеточном лейкозі, хронічному мієлолейкозі, неходжкінської лімфомі, меланомі, множинній мієломі, саркомі Капоші на тлі СНІДУ, прогресуючому раку нирки.Протипоказання
тяжкі серцево-судинні захворювання в анамнезі (неконтрольована хронічна серцева недостатність, нещодавно перен��сінний інфаркт міокарда, виражені порушення серцевого ритму);
— тяжка ниркова і/або печінкова недостатність (у т. ч. викликана наявністю метастазів);
— епілепсія, а також тяжкі порушення функцій ЦНС, особливо виражаються депресією, суїцидальними думками і спробами (у т. ч. в анамнезі);
— хронічний гепатит з декомпенсованим цирозом печінки та у хворих, які отримують або нещодавно отримували лікування імунодепресантами (за винятком завершеного короткочасного курсу лікування ГКС);
— аутоиммунн��ї гепатит або інше аутоімунне захворювання;
— лікування імунодепресантами після трансплантації;
— захворювання щитовидної залози, що не піддається контролю загальноприйнятими терапевтичними методами;
— декомпенсовані захворювання легень (у т. ч. ХОЗЛ);
— декомпенсований цукровий діабет;
— гіперкоагуляція (у т. ч. тромбофлебіт, тромбоэмбоЛікарська взаємодія
Лікарська взаємодія між Альтевиром та іншими лікарськими засобами повністю не вивчено. З обережністю слід��ет застосовувати Альтевир® одночасно зі снодійними і седативними засобами, анальгетиками та препаратами, що потенційно мають миелодепрессивный ефект.
При одночасному призначенні Альтевира і теофіліну слід контролювати концентрацію останнього в сироватці крові і при необхідності змінювати режим дозування.
При застосуванні Альтевира в комбінації з хіміотерапевтичними препаратами (цитарабін, циклофосфамід, доксорубіцин, теніпозід) підвищується ризик розвитку токсичних ефектів.
