Дозировка
Внутрь, после еды, запивая большим количеством воды. Суточный объем мочи должен быть более 2 л, а реакция мочи — нейтральная или слабощелочная. Суточную дозу более 300 мг необходимо делить на несколько приемов. Взрослым назначение препарата при легком течении заболевания проводится в суточной дозе 100–200 мг/сут; при заболеваниях средней тяжести — 300–600 мг/сут; при тяжелом течении — 700–900 мг/сут. Доза препарата подбирается индивидуально, эффективность терапии контролируется на начальных этапах путем повторного определения уровня мочевой кислоты в крови (желательный уровень <0,36 ммоль/л). Снижение уровня мочевой кислоты под влиянием препарата происходит через 24–48 ч. Для снижения риска обострения подагры лечение начинают с дозы 100–300 мг/сут, с еженедельным, при необходимости, увеличением дозы на 100 мг/сут. Для предупреждения уратной нефропатии при противоопухолевой терапии аллопуринол назначают в суточной дозе 600–800 мг и продолжают лечение в течение 2–3 дней. При рецидивирующих оксалатных камнях в почках у больных с гиперурикоземией доза препарата — 200–300 мг/сут. Детям от 10 до 15 лет назначают по 10–20 мг/кг/сут или 100–400 мг в день; до 10 лет — по 5–10 мг/кг/сут. Пациентам с нарушением выделительной функции почек суточная доза аллопуринола должна быть уменьшена. Первые 6–8 нед лечения необходимо регулярное исследование функции печени, при заболеваниях крови требуется регулярный лабораторный контроль. При хронической почечной недостаточности необходимо начинать с суточной дозы не выше 100 мг/сут с интервалом более 1 дня, повышая ее только при недостаточном терапевтическом действии. При добавлении к урикозурическим препаратам доза аллопуринола постепенно увеличивается, а урикозурических средств — снижается. Во время лечения необходимо обеспечивать ежедневный диурез не менее 2 л, поддерживать рН мочи на нейтральном или слабощелочном уровне. При Cl креатинина >20 мл/мин назначаются обычные дозы аллопуринола; при Сl креатинина <10–20 мл/мин суточная доза не должна превышать 200 мг.
Лекарственная форма
Таблетки
Состав
Аллопуринол 100 мг;
Вспомогательные в-ва: сахароза (сахар-песок рафинированный); крахмал картофельный; магния стеарат (магний стеариновокислый); желатин пищевой
Фармакологическое действие
Средство, нарушающее синтез мочевой кислоты. Является структурным аналогом гипоксантина. Ингибирует фермент ксантиноксидазу, который участвует в превращении гипоксантина в ксантин и ксантина в мочевую кислоту. Этим обусловлено уменьшение концентрации мочевой кислоты и ее солей в жидких средах организма и моче, что способствует растворению имеющихся уратных отложений и предотвращает их образование в тканях и почках. При приеме аллопуринола повышается выделение с мочой гипоксантина и ксантина.
Фармакокинетика
После приема внутрь почти полностью (на 90%) абсорбируется из ЖКТ. Метаболизируется с образованием аллоксантина, который сохраняет способность достаточно длительно ингибировать ксантиноксидазу. Cmax аллопуринола в плазме крови достигается в среднем через 1.5 ч, аллоксантина - через 4.5 ч после однократного приема.
T1/2 аллопуринола составляет 1-2 ч, аллоксантина - около 15 ч. Около 20% принятой дозы выводится через кишечник, остальная часть - почками.
Побочные действия
Со стороны сердечно-сосудистой системы: в единичных случаях - артериальная гипертензия, брадикардия.
Со стороны пищеварительной системы: возможны диспептические явления (в т.ч. тошнота, рвота), диарея, транзиторное повышение активности трансаминаз в сыворотке крови; редко - гепатит; в единичных случаях - стоматит, нарушения функции печени (преходящее повышение активности трансаминаз и ЩФ), стеаторея.
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: в единичных случаях - слабость, повышенная утомляемость, головная боль, головокружение, атаксия, сонливость, депрессия, кома, парезы, парестезии, судороги, невропатии, нарушения зрения, катаракта, изменения сосочка зрительного нерва, нарушения вкусовых ощущений.
Со стороны системы кроветворения: в отдельных случаях - тромбоцитопения, агранулоцитоз и апластическая анемия, лейкопения (наиболее вероятны у больных с нарушениями функции почек).
Со стороны мочевыделительной системы: редко - интерстициальный нефрит; в единичных случаях - отеки, уремия, гематурия.
Со стороны эндокринной системы: в единичных случаях - бесплодие, импотенция, гинекомастия, сахарный диабет.
Со стороны обмена веществ: в единичных случаях - гиперлипидемия.
Аллергические реакции: кожная сыпь, гиперемия, зуд; в отдельных случаях - ангиоиммунобластная лимфаденопатия, артралгия, повышение температуры, эозинофилия, лихорадка, синдром Стивенса-Джонсона, синдром Лайелла.
Дерматологические реакции: в единичных случаях - фурункулез, алопеция.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
С осторожностью следует применять аллопуринол при нарушениях функции печени и/или почек (в обоих случаях необходимо снижение дозы), гипофункции щитовидной железы. В начальный период курса терапии аллопуринолом необходимо систематическое проведение оценки показателей функции печени.
В период лечения аллопуринолом суточное количество потребляемой жидкости должно быть не менее 2 л (под контролем диуреза).
В начале курса лечения подагры может возникнуть обострение заболевания. Для профилактики можно применять НПВС или колхицин (по 0.5 мг 3). Следует учитывать, что при адекватной терапии аллопуринолом возможно растворение крупных уратных камней в почечной лоханке и последующее их попадание в мочеточник.
Асимптоматическая гиперурикемия не является показанием к применению аллопуринола.
У детей применяют только при злокачественных новообразованиях (особенно лейкозах), а также при некоторых ферментных нарушениях (синдром Леша-Нихена).
Для коррекции гиперурикемии у пациентов с опухолевыми заболеваниями аллопуринол рекомендуется применять перед началом лечения цитостатиками. В таких случаях следует применять минимальную эффективную дозу. Кроме того, с целью уменьшения риска отложения ксантинов в мочевыводящих путях необходимо принять меры для поддержания оптимального диуреза и ощелачивания мочи. При одновременном применении аллопуринола и цитостатиков необходим более частый контроль картины периферической крови.
В период приема аллопуринола не допускается употребление алкоголя.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
С осторожностью применять у пациентов, деятельность которых требует высокой концентрации внимания и быстрых психомоторных реакций.
Показания
Лечение и профилактика подагры и гиперурикемии различного генеза (в т.ч. в сочетании с нефролитиазом, почечной недостаточностью, уратной нефропатией). Рецидивирующие смешанные оксалатно-кальциевые почечные камни при наличии гиперурикозурии. Повышенное образование уратов вследствие ферментных нарушений. Профилактика острой нефропатии при цитостатической и лучевой терапии опухолей и лейкозов, а также при полном лечебном голодании.
Противопоказания
Выраженные нарушения функции печени и/или почек, беременность, лактация, повышенная чувствительность к аллопуринолу.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении аллопуринол усиливает действие кумариновых антикоагулянтов, аденина арабинозида, а также гипогликемических препаратов (особенно при нарушениях функции почек).
Урикозурические средства и салицилаты в высоких дозах снижают активность аллопуринола.
При одновременном применении аллопуринола и цитостатиков чаще проявляется миелотоксическое действие, чем при раздельном применении.
При одновременном применении аллопуринола и азатиоприна или меркаптопурина наблюдается кумуляция последних в организме, т.к. в связи с ингибированием аллопуринолом активности ксантиноксидазы, необходимой для биотрансформации лекарственных средств, замедляется их метаболизм и элиминация.
(2414)
Дозування
Всередину, після їди, запиваючи великою кількістю води. Добовий обсяг сечі повинен бути більше 2 л, реакція сечі — нейтральна або слаболужна. Добову дозу більше 300 мг необхідно ділити на декілька прийомів. Дорослим призначення препарату при легкому перебігу захворювання проводиться у добовій дозі 100-200 мг/добу; при захворюваннях середньої тяжкості — 300-600 мг/добу; при важкому перебігу — 700-900 мг/добу. Доза препарату підбирається індивідуально, ефективність терапії контролюється на початкових етапах шляхом повторного визначення оро��ня сечової кислоти в крові (бажаний рівень <0,36 ммоль/л). Зниження рівня сечової кислоти під впливом препарату відбувається через 24-48 год. Для зниження ризику загострення подагри лікування починають з дози 100-300 мг/добу, з щотижневим, при необхідності, збільшенням дози на 100 мг/добу. Для попередження уратной нефропатії при протипухлинної терапії алопуринол призначають у добовій дозі 600-800 мг на добу і продовжують лікування протягом 2-3 днів. При рецидивуючих оксалатних каменях у нирках у хворих з гиперурикоземией доза препарату — 200-300 мг/зут. Дітям від 10 до 15 років призначають по 10-20 мг/кг/добу або 100-400 мг в день; до 10 років — по 5-10 мг/кг/добу. Пацієнтам з порушенням видільної функції нирок добова доза алопуринолу повинна бути зменшена. Перші 6-8 тижнів лікування необхідно регулярне дослідження функції печінки, при захворюваннях крові потрібно регулярний лабораторний контроль. При хронічній нирковій недостатності необхідно починати з добової дози не вище 100 мг/добу з інтервалом більше 1 дня, підвищуючи її тільки при недостатньому терапевтичному дії. При додаванні до урикозурическим препаратів доза алопуринолу поступово збільшується, а урикозуричних засобів — знижується. Під час лікування необхідно забезпечувати щоденний діурез не менше 2 л, підтримувати рН сечі на нейтральному або слаболужному рівні. При Cl креатиніну >20 мл/хв призначають звичайні дози алопуринолу; при Сl креатиніну <10-20 мл/хв добова доза не повинна перевищувати 200 мг.
Лікарська форма
ТаблеткиСклад
Алопуринол 100 мг;
Допоміжні в-ва: сахароза (цукор-пісок рафінований); крохмаль картопляний; ма��ня стеарат (магній стеариновокислий); желатин харчовийФармакологічна дія
Засіб, що порушує синтез сечової кислоти. Є структурним аналогом гіпоксантину. Інгібує фермент ксантиноксидазу, який бере участь у перетворенні гіпоксантину в ксантин і ксантину в сечову кислоту. Цим обумовлено зменшення концентрації сечової кислоти і її солей в рідких середовищах організму і сечі, що сприяє розчиненню наявних уратних відкладень і запобігає їх утворення в тканинах і нирках. При прийомі алопуринолу підвищуєся виділення з сечею гіпоксантину і ксантину.Фармакокінетика
Після прийому внутрішньо майже повністю (на 90%) абсорбується з ШКТ. Метаболізується з утворенням аллоксантина, який зберігає здатність досить тривалий інгібувати ксантиноксидазу. Cmax алопуринолу в плазмі крові досягається в середньому через 1.5 год, аллоксантина - через 4.5 год після одноразового прийому.
T1/2 алопуринолу становить 1-2 год, аллоксантина - близько 15 год. Близько 20% прийнятої дози виводиться через кишечник, решта - нирками.Побічні дії
Зі сторони серцево-судинної системи: в поодиноких випадках - артеріальна гіпертензія, брадикардія.
З боку травної системи: можливі диспептичні явища (у т. ч. нудота, блювання), діарея, транзиторне підвищення активності трансаміназ у сироватці крові; рідко - гепатит; у поодиноких випадках - стоматит, порушення функції печінки (минуще підвищення активності трансаміназ і ЛФ), стеаторея.
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: у поодиноких випадках - слабкість, підвищена стомлюваність, головний біль, головокруженії, атаксія, сонливість, депресія, кома, парези, парестезії, судоми, невропатії, порушення зору, катаракта, зміни сосочка зорового нерва, порушення смакових відчуттів.
З боку системи кровотворення: в окремих випадках - тромбоцитопенія, агранулоцитоз і апластична анемія, лейкопенія (найбільш ймовірні у хворих з порушеннями функції нирок).
З боку сечовидільної системи: рідко - інтерстиціальний нефрит; у поодиноких випадках - набряки, уремія, гематурія.
З боку ендокринної системи: у поодиноких ��випадках - безпліддя, імпотенція, гінекомастія, цукровий діабет.
З боку обміну речовин: у поодиноких випадках - гіперліпідемія.
Алергічні реакції: шкірний висип, гіперемія, свербіж; в окремих випадках - ангиоиммунобластная лімфаденопатія, артралгія, підвищення температури, еозинофілія, гарячка, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла.
Дерматологічні реакції: у поодиноких випадках - фурункульоз, алопеція.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
З обережністю слід застосовувати алопуринол при наруправовідносинах функції печінки та/або нирок (в обох випадках необхідне зниження дози), гіпофункції щитовидної залози. У початковий період курсу терапії алопуринолом необхідно систематичне проведення оцінки показників функції печінки.
У період лікування алопуринолом добове кількість споживаної рідини повинна бути не менше 2 л (під контролем діурезу).
На початку курсу лікування подагри може виникнути загострення захворювання. Для профілактики можна застосовувати НПЗЗ або колхіцин (по 0.5 мг 3). Слід враховувати, що при адекватній тірапии алопуринолом можливе розчинення великих уратних каменів в нирковій мисці і подальше їх потрапляння у сечовід.
Асимптоматична гіперурикемія не є показанням до застосування алопуринолу.
У дітей застосовують тільки при злоякісних новоутвореннях (особливо лейкоз), а також при деяких ферментних порушень (синдром Леша-Нихена).
Для корекції гіперурикемії у пацієнтів з пухлинними захворюваннями алопуринол рекомендується застосовувати перед початком лікування цитостатиками. У таких випадках ��слід застосовувати мінімальну ефективну дозу. Крім того, з метою зменшення ризику відкладення ксантинів в сечовивідних шляхах необхідно вжити заходів для підтримки оптимального діурезу і ощелачіванія сечі. При одночасному застосуванні алопуринолу і цитостатиків необхідний більш частий контроль картини периферичної крові.
В період прийому алопуринолу не допускається вживання алкоголю.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
З обережністю застосовувати у пацієнтів, деятельность яких вимагає високої концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій.Свідчення
Лікування і профілактика подагри і гіперурикемії різного генезу (у т. ч. у поєднанні з нефролітіазом, нирковою недостатністю, уратной нефропатією). Рецидивуючі змішані оксалатно-кальцієві ниркові камені при наявності гиперурикозурии. Підвищене утворення уратів внаслідок ферментних порушень. Профілактика гострої нефропатії при цитостатичної та променевої терапії пухлин і лейкозів, а також при повному лікувальному голодуванні.П��отивопоказания
Виражені порушення функції печінки і/або нирок, вагітність, лактація, підвищена чутливість до алопуринолу.Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні алопуринол посилює дію кумаринових антикоагулянтів, аденіну арабінозід, а також гіпоглікемічних препаратів (особливо при порушеннях функції нирок).
Урикозуричних засоби і саліцилати у високих дозах знижують активність алопуринолу.
При одночасному застосуванні алопуринолу і цитостатиків частіше виявляється м��елотоксическое дію, ніж при роздільному застосуванні.
При одночасному застосуванні алопуринолу і азатіоприну або меркаптопурину спостерігається кумуляція останніх в організмі, т. к. у зв'язку з інгібуванням алопуринолом активності ксантиноксидазы, необхідної для біотрансформації лікарських засобів, сповільнюється їх метаболізм та елімінація.
