Дозировка
В/в струйно или капельно, п/к/, в/м (обычно применяется только для поддержания ремиссии), интратекально. При использовании разных режимов химиотерапии варьируют схемы и методы применения. Перед назначением препарата рекомендуется обратиться к специальной литературе. Средняя суточная доза — 100–200 мг/м2. Больным пожилого возраста или с пониженными резервами кроветворения — 50–70 мг/м2. Индукция ремиссии при острых лейкозах: в комбинации с другими противоопухолевыми препаратами — по 100 мг/м2/сут в виде непрерывной в/в инфузии в течение 7 дней или 100 мг/м2 в/в каждые 12 ч 7 дней. Всего — 4–7 лечебных курсов. Интервал между курсами — не менее 14 дней. Высокодозная терапия: при лечении лейкозов с плохим прогнозом, а также рефрактерных лейкозов и рецидивов проводится с использованием цитарабина в дозе 2–3 г/м2 в виде в/в инфузии продолжительностью 1–3 ч, с 12-часовым интервалом в течение 2–6 дней, в виде монотерапии или в комбинации с другими противоопухолевыми препаратами. Интратекальная терапия: при остром лейкозе доза цитарабина составляет 5–75 мг/м2. Частота введения — от 1 раза в день в течение 4 дней до 1 раза в 4 дня. Наиболее часто цитарабин назначают по 30 мг/м2 каждые 4 дня до нормализации показателей, за чем следует еще одно дополнительное введение. Дозировка и интервалы между введением препарата зависят от клинической ситуации. В связи с тем, что дозы и режим введения Алексана зависят от специально разработанных схем полихимиотерапии, в каждом индивидуальном случае следует обращаться к специальной литературе. При почечной и печеночной недостаточности, если применяются обычные дозировки, снижать дозу препарата необходимости нет. Если проводится терапия высокими дозами, при их выборе следует принимать во внимание повышенный риск осложнений со стороны ЦНС. Приготовление раствора для инфузий: Алексан в необходимой дозе разбавляют в 0,9% растворе натрия хлорида или 5% растворе декстрозы. Концентрация цитарабина не должна превышать 100 мг/мл. Для перфузии Алексан может применяться в неразбавленном виде. Для интратекального, люмбального и интравентрикулярного введения можно использовать оригинальный раствор. Рекомендуется сначала произвести отбор 5–8 мл спинно-мозговой жидкости, смешать ее с раствором для инъекции в шприце, а затем полученный раствор медленно ввести обратно. Использование данного пути введения не сопряжено с риском системного токсического действия
Лекарственная форма
5 мл - флаконы стеклянные (1) - пачки картонные.
Состав
1 мл
цитарабин 20 мг,
Вспомогательные вещества: натрия хлорид, натрия лактат, молочная кислота, вода д/и.
Фармакологическое действие
Относится к группе антиметаболитов пиримидинового обмена и является S-фазоспецифичным препаратом. Тормозит синтез ДНК в клетке. В результате фосфорилирования в Ара-ЦТФ, который конкурентно ингибирует ДНК-полимеразу, препарат приобретает антилейкемическую активность. Кроме того, имеются данные, что синтез ДНК ингибируется за счет встраивания цитарабина в ДНК и РНК.
Известно несколько механизмов развития резистентности к цитарабину: ингибирование мембранного транспорта, дефицит фосфорилирующих ферментов, повышенная активность инактивирующих ферментов, сниженное сродство ДНК-полимеразы или повышенная концентрация дезокси-ЦТФ. Цитотоксическое действие достигается при создании постоянных внутриклеточных концентраций Ара-ЦТФ.
Фармакокинетика
После в/в введения под действием цитидиндезаминазы в печени и в других тканях быстро и почти полностью превращается в неактивный метаболит арабинозилурацил (Ара-У). Т1/2 в начальной фазе составляет 10 мин, в конечной — примерно 1–3 ч. Поскольку активность дезаминазы в ЦНС минимальна, выведение цитарабина из спинно-мозговой жидкости происходит медленно, при этом Т1/2 составляет 2–11 ч. При непрерывных в/в инфузиях цитарабина в обычных дозах (100–200 мг/м2) достигаются концентрации, равные 0,04–0,6 мкмоль/л. При п/к введении Tmax в плазме — 20–60 мин, затем происходит двухфазное снижение концентрации. Незначительная часть цитарабина подвергается внутриклеточному фосфорилированию под действием киназ, в результате чего образуется активный метаболит арабинозилцитидинтрифосфат (Ара-ЦТФ). Связь с белками плазмы — 15%.
Цитарабин проникает через ГЭБ. После непрерывной инфузии в спинно-мозговой жидкости достигается уровень, равный 10–40% концентрации в плазме. После введения обычных или высоких доз только 4–10% от их количества выводится почками в неизмененном виде. В первые 24 ч 71–96% введенного препарата обнаруживается в моче в форме Ара-У.
Побочные действия
Со стороны системы кроветворения: лейкопения, тромбоцитопения, анемия, мегалобластоз, ретикулоцитопения. Снижение числа лейкоцитов носит двухфазный характер, при этом первое максимальное снижение достигается к 7–9 дню. Затем следует кратковременный подъем с максимумом на 12 день. При повторном и более глубоком снижении минимальное количество лейкоцитов отмечается на 15–24 день. В последующие 10 дней наблюдается быстрый его подъем. Снижение количества тромбоцитов становится заметным к 5 дню, минимум отмечается между 12–15 днем. В последующие 10 дней отмечается быстрое восстановление до исходного уровня. Степень тяжести этих реакций зависит от дозы и схемы введения.
Со стороны органов ЖКТ: тошнота, рвота, потеря аппетита, боли в животе, диарея, воспаление или изъязвление слизистой оболочки ЖКТ (полости рта, прямой кишки, реже — пищевода). Тошнота и рвота наиболее часто возникают вслед за быстрым в/в введением. При применении высоких доз (2–3 г/м2) изъязвления ЖКТ могут носить тяжелый характер, возможно развитие некротического колита, некрозов тонкой кишки, кистозного пневматоза кишечника, приводящего к перитониту.
Со стороны печени и поджелудочной железы: нарушение функции печени, желтуха. При высокодозной терапии — нарушение функции печени с гипербилирубинемией, сепсис и абсцесс печени. В отдельных случаях при комбинации высоких доз цитарабина с другими препаратами — тромбоз печеночных вен (синдром Бадда-Киари), панкреатит.
Со стороны нервной системы: неврит, нейротоксичность, головная боль, головокружение. Нарушения со стороны ЦНС отмечаются в основном при проведении высокодозной терапии. При этом преимущественно выявляются расстройства функции головного мозга и мозжечка (нистагм, дизартрия, атаксия, спутанность сознания), включая изменения личности, сонливость, кому, которые обычно носят обратимый характер. Сообщалось о случаях периферической моторной и сенсорной нейропатии и позднего прогрессирующего восходящего паралича. В отдельных случаях после интратекального введения препарата отмечались тошнота, рвота, головокружение и лихорадка. Эти жалобы также могут быть обусловлены люмбальной пункцией. Возможна также кумулятивная нейротоксичность, особенно при коротких интервалах между введением доз. После интратекального введения цитарабина также описаны отдельные случаи некротизирующей лейкоэнцефалопатии, параплегии и слепоты.
Со стороны опорно-двигательной системы: при применении в высоких дозах — миалгии и/или артралгии в области шеи и нижних конечностей. Описан также случай рабдомиолиза.
Со стороны органов чувств: конъюнктивит (фотофобия, жжение в глазах, выраженное слезотечение), кератит. При высокодозной терапии возможны обратимые язвенный кератит и геморрагический конъюнктивит, расстройства зрения.
Со стороны сердечно-сосудистой и дыхательной систем: транзиторная аритмия, кардиомиопатия (в т.ч. фатальная, при использовании высоких доз цитарабина в комбинации с циклофосфамидом), перикардит, боль в горле, одышка, пневмония, диффузный интерстициальный пневмонит (средние дозы — 1 г/м2), прогрессирующий респираторный дистресс-синдром, приводящий к отеку легких и кардиомегалии с возможным смертельным исходом (высокие дозы цитарабина).
Со стороны почек и мочевыводящих путей: нарушение функции почек, задержка мочи, гиперурикемия или уратная нефропатия.
Со стороны кожи и кожных придатков: зуд, сыпь (пятнисто-папулезная и уртикарная), появление пигментных пятен на коже, изъязвление кожи, алопеция. Имеются редкие сообщения о тяжелой кожной сыпи, приводящей к десквамации.
Местные реакции: воспаление подкожной жировой клетчатки в месте инъекции.
Инфекционные осложнения: вирусные, бактериальные, грибковые, паразитарные инфекции (включая вызванные сапрофитными микроорганизмами) любой локализации, в т.ч. сепсис, обычно легкой или средней степени тяжести, но могут быть тяжелыми и иногда фатальными (их развитие обусловлено снижением иммунитета).
Цитарабиновый синдром: лихорадка, боли в мышцах, боли в костях, иногда боли в области грудной клетки, пятнисто-папулезная сыпь, конъюнктивит, недомогание. Эти симптомы обычно появляются через 6–12 ч после введения препарата. Установлено, что глюкокортикоиды эффективны для лечения или профилактики развития данного синдрома.
Прочие: лихорадка, тромбофлебит, аллергические реакции (в т.ч. анафилаксия, крапивница, отек), отдельные случаи развития синдрома неадекватной выработки АДГ.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Данные о влиянии терапии Алексаном на способность управлять транспортным средством и работать с механизмами отсутствуют, однако, поскольку во время проведения терапии Алексаном могут возникнуть тошнота и рвота, это может косвенно отразиться на способности к управлению автомобилем и работе с механизмами. Поэтому следует внимательно относиться к индивидуальному действию препарата в указанных выше ситуациях.
Пациентам, находящимся на гемодиализе, Алексан не следует вводить непосредственно до и во время его проведения (цитарабин выводится из организма при гемодиализе).
Передозировка
Симптомы: при хронической передозировке возможны массивные кровотечения вследствие тяжелой супрессии костного мозга, развитие опасных для жизни инфекций, проявление нейротоксичности.
Лечение: поскольку эффективных антидотов нет, проводят вспомогательные мероприятия (гемотрансфузия, антибиотикотерапия). В случае тяжелой передозировки, произошедшей во время интратекального введения, следует произвести повторную люмбальную пункцию для обеспечения быстрого дренажа спинно-мозговой жидкости. Возможно нейрохирургическое вмешательство с вентрикулолюмбальной перфузией.
Цитарабин может выводиться при гемодиализе, но информация о эффективности последнего при передозировке цитарабина отсутствует.
Меры предосторожности
При работе с препаратом и его использовании следует соблюдать рекомендации, разработанные по порядку безопасного обращения с цитостатиками.
Индукционная и консолидирующая терапия с назначением препарата при острых лейкозах должна проводиться только в условиях стационара, под контролем опытных онкологов и при обеспечении тщательного наблюдения. Необходимо регулярно контролировать картину периферической крови (при индукционной терапии ежедневно), функцию костного мозга, печени и почек, а также уровень мочевой кислоты в сыворотке. При снижении тромбоцитов ниже 50000 или полиморфно-ядерных гранулоцитов ниже 1000/мм3, следует приостановить или модифицировать терапию. Количество форменных элементов в периферической крови может продолжать падать после отмены препарата и достигать минимального уровня через 12–24 дня. При наличии показаний можно возобновить терапию при появлении четких признаков восстановления кроветворения по результатам исследования костного мозга.
При проведении высокодозной и интратекальной терапии нельзя использовать растворы, содержащие бензиловый спирт.
Терапия высокими дозами должна сопровождаться постоянным контролем функции ЦНС и легких.
При проведении высокодозной терапии у пациентов с нарушенными функциями печени или почек может возрастать вероятность проявления токсичности со стороны ЦНС. Пациентам с нарушением указанных функций препарат следует применять с осторожностью и, возможно, в сниженной дозе.
Больные, получающие высокие дозы Алексана, должны наблюдаться по поводу возможности развития нейропатии, поскольку для предотвращения необратимых неврологических нарушений, может потребоваться изменение доз и режима терапии. При появлении симптомов токсического влияния на ЦНС следует произвести специальную оценку рисков; такие же действия необходимы и при появлении первых симптомов аллергии.
Как и другие противоопухолевые препараты, Алексан может приводить к развитию гиперурикемии вследствие быстрого распада опухолевых клеток. Рекомендуется проводить профилактику гиперурикемии у пациентов с высоким содержанием бластных клеток или с большими опухолевыми массами (например при неходжкинских лимфомах).
Вакцинация пациентов, которым проводится терапия Алексаном, должна проводиться крайне осторожно, после тщательной оценки гематологического статуса и с согласия врача, проводящего терапию цитарабином. Интервал между окончанием иммуносупрессивной терапии и вакцинацией зависит от вида иммунодепрессанта, основного заболевания и других факторов и варьирует от 3 мес до 1 года.
Не следует допускать контакта препарата с кожей и слизистыми оболочками, особенно необходимо беречь глаза.
Женщинам и мужчинам во время лечения и в течение 6 мес после него следует применять надежные методы онтрацепции.
Показания
— острый нелимфобластный и/или лимфобластный лейкоз (для индукции ремиссии, а также в качестве поддерживающей терапии);
— профилактика и лечение нейролейкоза (интратекальное введение как в виде монотерапии, так и в сочетании с другими противоопухолевыми препаратами);
— лечение неходжкинских лимфом;
— лечение бластных кризов при хроническом миелолейкозе.
Высокодозная цитарабиновая терапия:
— рефрактерные к терапии неходжкинские лимфомы;
— рефрактерный к терапии острый лимфобластный и/или нелимфобластный лейкоз, а также варианты с неблагоприятным прогнозом;
— рецидивы острых лейкозов;
— вторичные лейкозы после предшествующей химиотерапии и/или лучевой терапии;
— манифестный лейкоз после трансформации прелейкозов;
— острый нелимфобластный лейкоз у пациентов моложе 60 лет (для консолидации ремиссии);
— бластные кризы при хроническом миелолейкозе.
Противопоказания
гиперчувствительность к цитарабину и другим компонентам препарата;
беременность;
период грудного вскармливания.
С осторожностью:
печеночная и/или почечная недостаточность (в связи с повышением риска развития нейротоксичности, особенно при проведении высокодозной терапии);
угнетение кроветворения, вызванное лекарственными препаратами;
инфильтрация костного мозга опухолевыми клетками;
острые инфекционные заболевания вирусной (в т.ч. ветряная оспа, опоясывающий лишай), грибковой или бактериальной природы (риск возникновения тяжелых осложнений и генерализации процесса);
заболевания с повышенным риском развития гиперурикемии (подагра или уратный нефролитиаз).
Лекарственное взаимодействие
Не следует смешивать в одном шприце или капельнице с другими препаратами: фармацевтически несовместим с гепарином, инсулином, метотрексатом, 5-фторурацилом, оксациллином, бензилпенициллином, метилпреднизолоном.
Совместное применение с другими противоопухолевыми миелосупрессивными препаратами или лучевой терапией усиливает цитотоксическую, а также иммунодепрессивную активность этих препаратов.
При назначении полихимиотерапии с включением цитарабина было отмечено обратимое уменьшение равновесной плазменной концентрации дигоксина (за счет снижения всасывания в результате токсического воздействия на слизистую кишечника), а также уменьшение почечной экскреции гликозида. Альтернативой для таких больных может считаться применение дигитоксина, равновесная плазменная концентрация которого не меняется.
Проведенные in vitro исследования взаимодействия между гентамицином и цитарабином выявили существование антагонизма, вследствие которого возможно снижение чувствительности штаммов Klebsiella pneumoniae к гентамицину.
При одновременном применении возможно снижение эффективности фторцитозина.
Иммунодепрессанты (азатиоприн, хлорамбуцил, глюкокортикоиды, циклофосфамид, циклоспорин, меркаптопурин, такролимус) повышают риск развития инфекционных осложнений.
Убитые вирусные вакцины: вследствие подавления нормальных механизмов защиты цитарабином возможно снижение образования антител.
Живые вирусные вакцины: вследствие подавления нормальных механизмов защиты цитарабином возможно потенцирование репликации вируса, усиление побочных эффектов, снижение образования антител.
(5243)
Дозування
В/в струминно або краплинно, п/к, в/м (зазвичай застосовується тільки для підтримання ремісії), інтратекально. При використанні різних режимів хіміотерапії варіюють схеми і методи застосування. Перед призначенням препарату рекомендується звернутися до спеціальної літератури. Середня добова доза — 100-200 мг/м2. Хворим похилого віку або з зниженими резервами кровотворення — 50-70 мг/м2. Індукція ремісії при гострих лейкозах: в комбінації з іншими протипухлинними препаратами — по 100 мг/м2/добу у вигляді безперервної в/в інфузії в ��ечение 7 днів або 100 мг/м2 в/в кожні 12 год 7 днів. Всього — 4-7 лікувальних курсів. Інтервал між курсами — не менше 14 днів. Високодозова терапія: при лікуванні лейкозів з поганим прогнозом, а також рефрактерних лейкозів і рецидивів проводиться з використанням цитарабіну у дозі 2-3 г/м2 у вигляді в/в інфузії тривалістю 1-3 год., з 12-годинним інтервалом протягом 2-6 днів, у вигляді монотерапії або в комбінації з іншими протипухлинними препаратами. Интратекальная терапія: при гострому лейкозі доза цитарабіну становить 5-75 мг/м2. Частота введення — від 1 ��аза в день протягом 4 днів до 1 разу на 4 дні. Найбільш часто цитарабін призначають по 30 мг/м2 кожні 4 дні до нормалізації показників, за чим слідує ще одне додаткове введення. Дозування й інтервали між уведенням препарату залежать від клінічної ситуації. У зв'язку з тим, що дози та режим введення Алексана залежать від спеціально розроблених схем поліхіміотерапії, в кожному індивідуальному випадку слід звертатися до спеціальної літератури. При нирковій і печінковій недостатності, якщо застосовуються звичайні дози, знижувати дозу пре��арата необхідності немає. Якщо проводиться терапія високими дозами, при їх виборі слід брати до уваги підвищений ризик ускладнень з боку ЦНС. Приготування розчину для інфузій: Алексан в необхідній дозі розводять в 0,9% розчині натрію хлориду або 5% розчині декстрози. Концентрація цитарабіну не повинна перевищувати 100 мг/мл Для перфузії Алексан може застосовуватися в нерозведеному вигляді. Для інтратекального, люмбального і интравентрикулярного введення можна використовувати оригінальний розчин. Рекомендується спочатку проізвесті відбір 5-8 мл спинно-мозкової рідини, змішати її з розчином для ін'єкцій у шприці, а потім одержаний розчин повільно ввести назад. Використання даного шляху введення не пов'язане з ризиком системної токсичної дії
Лікарська форма
5 мл - флакони скляні (1) - пачки картонні.Склад
1 мл
цитарабін 20 мг,
Допоміжні речовини: натрію хлорид, натрію лактат, молочна кислота, вода д/в.Фармакологічна дія
Відноситься до групи антиметаболітів піримідинового обміну та є S-фазоспеци��ічним препаратом. Гальмує синтез ДНК у клітині. В результаті фосфорилювання в Ара-ЦТФ, який конкурентно інгібує ДНК-полімеразу, препарат набуває антилейкемическую активність. Крім того, є дані, що інгібується синтез ДНК за рахунок вбудовування цитарабіну в ДНК і РНК.
Відомо декілька механізмів розвитку резистентності до цитарабину: інгібування мембранного транспорту, дефіцит фосфорилирующих ферментів, підвищена активність ферментів, инактивирующих, знижене спорідненість ДНК-полімерази або підвищена кон��ентрация дезокси-ЦТФ. Цитотоксична дія досягається при створенні постійних внутрішньоклітинних концентрацій Ара-ЦТФ.Фармакокінетика
Після в/в введення під дією цитидиндезаминазы в печінці та інших тканинах швидко та майже повністю перетворюється в неактивний метаболіт арабинозилурацил (Ара-У). Т1/2 в початковій фазі становить 10 хв, в кінцевій — приблизно 1-3 ч. Оскільки активність дезаминазы в ЦНС мінімальна, виведення цитарабіну з спинно-мозкової рідини відбувається повільно, при цьому Т1/2 становить 2-11 ч. При неперервних в/в інфузіях цитарабіну у звичайних дозах (100-200 мг/м2) досягаються концентрації, рівні 0,04–0,6 мкмоль/л. При п/к введенні Tmax в плазмі — 20-60 хв, потім відбувається двофазне зниження концентрації. Незначна частина цитарабіну піддається внутрішньоклітинного фосфорилированию під дією кіназ, в результаті чого утворюється активний метаболіт арабинозилцитидинтрифосфат (Ара-ЦТФ). Зв'язок з білками плазми — 15%.
Цитарабін проникає через ГЕБ. Після безперервної інфузії в спинно-мозковій рідині досягається рівень, рівний 10-40% концентру��іі в плазмі. Після введення звичайних або високих доз лише 4-10% від їх кількості виводиться нирками у незміненому вигляді. В перші 24 год 71-96% введеного препарату виявляється в сечі у формі Ара-У.Побічні дії
З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія, мегалобластоз, ретикулоцитопенія. Зниження числа лейкоцитів носить двофазовий характер, при цьому перше максимальне зниження досягається до 7-9 дня. Потім слід короткочасний підйом з максимумом на 12 день. При повторному і більш глибокому зниженні мінімальное кількість лейкоцитів відмічається на 15-24 день. У наступні 10 днів спостерігається швидкий його підйом. Зниження кількості тромбоцитів стає помітним до 5 дня, мінімум зазначається між 12-15 днем. У наступні 10 днів відзначається швидке відновлення до вихідного рівня. Ступінь тяжкості цих реакцій залежить від дози і схеми введення.
З боку органів ШКТ: нудота, блювання, втрата апетиту, біль у животі, діарея, запалення або виразка слизової оболонки ШЛУНКОВО-кишкового тракту (ротової порожнини, прямої кишки, рідше — стравоходу). Нудота і блювання найбільш��е часто виникають слідом за швидким в/в введенням. При застосуванні високих доз (2-3 г/м2) виразки ШКТ можуть носити важкий характер, можливий розвиток некротичного коліту, некрозів тонкої кишки, кістозного пневматоза кишечника, що призводить до перитоніту.
З боку печінки і підшлункової залози: порушення функції печінки, жовтяниця. При высокодозной терапії — порушення функції печінки з гіпербілірубінемією, сепсис і абсцес печінки. В окремих випадках при комбінації високих доз цитарабіну з іншими препаратами — тромбоз печеночных вен (синдром Бадда-Кіарі), панкреатит.
З боку нервової системи: неврит, нейротоксичність, головний біль, запаморочення. Порушення з боку ЦНС відмічаються в основному при проведенні высокодозной терапії. При цьому переважно виявляються розлади функції головного мозку і мозочка (ністагм, дизартрія, атаксія, сплутаність свідомості), включаючи зміни особистості, сонливість, кому, які зазвичай мають оборотний характер. Повідомлялося про випадки периферичної моторної і сенсорної нейропатії та пізнього прогресуючого восходящего паралічу. В окремих випадках після інтратекального введення препарату відзначалися нудота, блювання, запаморочення і лихоманка. Ці скарги також можуть бути обумовлені люмбальної пункцією. Можлива також кумулятивна нейротоксичність, особливо при коротких інтервалах між введенням доз. Після інтратекального введення цитарабіну також описані окремі випадки некротизирующей лейкоэнцефалопатии, параплегії і сліпоти.
З боку опорно-рухової системи: при застосуванні у високих дозах — міалгії та/або артралгії в обл��сти шиї і нижніх кінцівок. Описаний також випадок рабдоміолізу.
З боку органів чуття: кон'юнктивіт (фотофобія, печіння в очах, виражене сльозотеча), кератит. При высокодозной терапії можливі зворотні виразковий кератит і геморагічний кон'юнктивіт, розлади зору.
З боку серцево-судинної та дихальної систем: транзиторна аритмія, кардіоміопатія (у т. ч. фатальна, при використанні високих доз цитарабіну у комбінації з циклофосфамідом), перикардит, біль у горлі, задишка, пневмонія, дифузний интерстисоціальний пневмоніт (середні дози — 1 г/м2), прогресуючий респіраторний дистрес-синдром, що призводить до набряку легенів і кардіомегалії з можливим смертельним наслідком (високі дози цитарабіну).
З боку нирок та сечовивідних шляхів: порушення функції нирок, затримка сечі, гіперурикемія або уратная нефропатія.
З боку шкіри і шкірних придатків: свербіж, висипання (плямисто-папульозний та уртикарний), поява пігментних плям на шкірі, виразки шкіри, алопеція. Є поодинокі повідомлення про тяжкого шкірного висипу, що приводить до десквамації.r />
Місцеві реакції: запалення підшкірної жирової клітковини у місці ін'єкції.
Інфекційні ускладнення: вірусні, бактеріальні, грибкові, паразитарні інфекції (включаючи спричинені сапрофітними мікроорганізмами) будь-якої локалізації, у т. ч. сепсис, зазвичай легкого або середнього ступеня тяжкості, але можуть бути важкими і іноді фатальними (їх розвиток зумовлений зниженням імунітету).
Цитарабиновый синдром: лихоманка, біль у м'язах, болі в кістках, іноді болі в області грудної клітини, плямисто-папульозний висип, кон'юнктивіт, недогание. Ці симптоми зазвичай з'являються через 6-12 год після введення препарату. Встановлено, що глюкокортикоїди ефективні для лікування або профілактики розвитку даного синдрому.
Інші: гарячка, тромбофлебіт, алергічні реакції (у т. ч. анафілаксія, кропив'янка, набряк), окремі випадки розвитку синдрому неадекватної вироблення АДГ.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Дані про вплив терапії Алексаном на здатність керувати транспортним засобом й працювати з механізмами відсутні, однак, оскільки в��ім'я проведення терапії Алексаном можуть виникнути нудота і блювота, це може побічно вплинути на здатність до керування автомобілем та роботи з механізмами. Тому слід уважно ставитися до індивідуального дії препарату в зазначених вище ситуаціях.
Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, Алексан не слід вводити безпосередньо до і під час його проведення (цитарабін виводиться з організму при гемодіалізі).
Передозування
Симптоми: при хронічному передозуванні можливі масивні кровотечі ��наслідок важкої супресії кісткового мозку, розвиток небезпечних для життя інфекцій, прояви нейротоксичності.
Лікування: оскільки ефективних антидотів немає, проводять допоміжні заходи (гемотрансфузія, антибіотикотерапія). У разі тяжкого передозування, що сталася під час інтратекального введення, слід провести повторну люмбальну пункцію для забезпечення швидкого дренажу спинно-мозкової рідини. Можливо нейрохірургічне втручання з вентрикулолюмбальной перфузією.
Цитарабін може виводить��ся при гемодіалізі, але інформація про ефективність останнього при передозуванні цитарабіну відсутня.
Запобіжні заходи
При роботі з препаратом і його використанні слід дотримуватись рекомендації, розроблені за порядком безпечного поводження з цитостатиками.
Індукційна і консолідуюча терапія з призначенням препарату при гострих лейкозах має проводитися тільки в умовах стаціонару під контролем досвідчених онкологів і при забезпеченні ретельного спостереження. Необхідно регулярно контролювати картіну периферичної крові (при індукційній терапії щодня), функцію кісткового мозку, печінки і нирок, а також рівень сечової кислоти в сироватці. При зниженні тромбоцитів нижче 50000 або поліморфно-ядерних гранулоцитів нижче 1000/мм3, слід припинити або модифікувати терапію. Кількість формених елементів у периферичній крові може продовжувати знижуватися після відміни препарату і досягати мінімального рівня через 12-24 дні. При наявності показань можна відновити терапію при появі чітких ознак відновлення кровотворення за результатами дослідження кісткового мозку.
При проведенні высокодозной та інтратекально терапії не можна використовувати розчини, що містять бензиловий спирт.
Терапія високими дозами повинна супроводжуватися постійним контролем функції ЦНС і легенів.
При проведенні высокодозной терапії у пацієнтів з порушеними функціями печінки або нирок може зростати ймовірність прояви токсичності з боку ЦНС. Пацієнтам з порушенням зазначених функцій препарат слід застосовувати з обережністю і, можливо, в зниженій дозі.
Хворі, які одержують високі дози Алексана, повинні спостерігатися з приводу можливості розвитку нейропатії, оскільки для запобігання необоротних неврологічних порушень, може знадобитися зміна доз і режиму терапії. При появі симптомів токсичного впливу на ЦНС слід провести спеціальну оцінку ризиків; такі ж дії необхідні і при появі перших симптомів алергії.
Як і інші протипухлинні препарати, Алексан може призводити до розвитку гіперурикемії внаслідок швидкого розпаду опухолевых клітин. Рекомендується проводити профілактику гіперурикемії у пацієнтів з високим вмістом бластних клітин або з великими пухлинними масами (наприклад при неходжкінських лімфомах).
Вакцинація пацієнтів, яким проводиться терапія Алексаном, повинна проводитися вкрай обережно, після ретельної оцінки гематологічного статусу і згоди лікаря, що проводить терапію цитарабином. Інтервал між закінченням імуносупресивної терапії і вакцинацією залежить від виду імунодепресанти, основного захворювання та інших фактор��в і варіює від 3 міс до 1 року.
Не слід допускати контакту препарату зі шкірою та слизовими оболонками, особливо необхідно берегти очі.
Жінкам і чоловікам під час лікування і протягом 6 міс після нього слід застосовувати надійні методи онтрацепции.Свідчення
— гострий нелимфобластный та/або лімфобластний лейкоз (для індукції ремісії, а також у якості підтримуючої терапії);
— профілактика та лікування нейролейкоза (интратекальное введення як у вигляді монотерапії, так і в поєднанні з іншими протипухлинними ��репаратами);
— лікування неходжкінських лімфом;
— лікування бластних кризів при хронічному мієлолейкозі.
Високодозова цитарабиновая терапія:
— рефрактерные до терапії неходжкінські лімфоми;
— рефрактерний до терапії гострий лімфобластний та/або нелимфобластный лейкоз, а також варіанти з несприятливим прогнозом;
— рецидиви гострих лейкозів;
— вторинні лейкози після попередньої хіміотерапії та/або променевої терапії;
— маніфестний лейкоз після трансформації прелейкозов;
�� гострий нелимфобластный лейкоз у пацієнтів молодше 60 років (для консолідації ремісії);
— бластні кризи при хронічному мієлолейкозі.Протипоказання
гіперчутливість до цитарабину та інших компонентів препарату;
вагітність;
період грудного вигодовування.
З обережністю:
печінкова і/або ниркова недостатність (у зв'язку з підвищенням ризику розвитку нейротоксичності, особливо при проведенні высокодозной терапії);
пригнічення кровотворення, викликане лікарськими препаратами;
інфільтрація кісткового мозку пухлинними клітинами;
гострі інфекційні захворювання вірусної (в т.ч. вітряна віспа, оперізуючий лишай), грибкової або бактеріальної природи (ризик виникнення важких ускладнень і генералізації процесу);
захворювання з підвищеним ризиком розвитку гіперурикемії (подагра або уратний нефролітіаз).Лікарська взаємодія
Не слід змішувати в одному шприці або крапельниці з іншими препаратами: фармацевтично несумісний з гепарином, інсуліном, метотрексатом, 5-фторурацилом, оксациллином, бензилпеніциліном, метилпреднізолоном.
Спільне застосування з іншими протипухлинними миелосупрессивными препаратами або променевою терапією посилює цитотоксичну, а також імунодепресивну активність цих препаратів.
При призначенні поліхіміотерапії з включенням цитарабіну було відзначене оборотне зменшення рівноважної плазмової концентрації дигоксину (за рахунок зниження всмоктування в результаті токсичного впливу на слизову кишечника), а також зменшення ниркової екскреції глікозиду. Ал��тернативой для таких хворих може вважатися застосування дигітоксину, рівноважна плазмова концентрація якого не змінюється.
Проведені in vitro дослідження взаємодії між гентаміцином та цитарабином виявили існування антагонізму, внаслідок якого можливе зниження чутливості штамів Klebsiella pneumoniae до гентаміцину.
При одночасному застосуванні можливо зниження ефективності фторцитозина.
Імунодепресанти (азатіоприн, хлорамбуцил, глюкокортикоїди, циклофосфамід, циклоспорин, меркаптопурин, такролімус) підвищують ризик розвитку інфекційних ускладнень.
Убиті вірусні вакцини: внаслідок придушення нормальних механізмів захисту цитарабином можливо зниження утворення антитіл.
Живі вірусні вакцини: внаслідок придушення нормальних механізмів захисту цитарабином можливе потенціювання реплікації вірусу, посилення побічних ефектів, зниження утворення антитіл.
