Дозировка
Для пациентов, не получающих диуретик (независимо от того, проводилась монотерапия хинаприлом или нет), рекомендуемая начальная доза Аккузида составляет 10 мг+12.5 мг 1 раз/ В дальнейшем при необходимости доза может быть увеличена до 20 мг+12.5 мг или до максимальной рекомендуемой суточной дозы 20 мг+25 мг. Препарат обычно обеспечивает эффективный контроль АД в дозах от 10 мг+12.5 мг до 20 мг+12.5 мг. Диапазон доз Аккузида обеспечивает возможность адекватного подбора доз отдельных его компонентов. Так, например, у больных, принимающих диуретик, рекомендуемая начальная доза хинаприла составляет 5 мг (чтобы свести к минимуму риск чрезмерного снижения АД). В дальнейшем дозу постепенно увеличивают, чтобы добиться необходимого антигипертензивного эффекта. Если в результате подбора были установлены дозы, близкие дозам компонентов комбинированного препарата, можно назначить Аккузид®. У пациентов с почечной недостаточностью средней степени тяжести (КК 30-60 мл/мин) лечение начинают с приема хинаприла в дозе 5 мг, при необходимости увеличивая ее. Пациентам, которым показана комбинированная терапия с добавлением диуретика, можно назначить Аккузид® в начальной дозе 10 мг+12.5 мг. Для поддерживающей терапии можно принимать Аккузид® в стандартных дозах.
Передозировка
при передозировке хинаприла - клинические проявления выраженного снижения АД; при передозировке гидрохлоротиазида - нарушения водно-электролитного баланса (гипокалиемия, гипохлоремия, гипонатриемия) и дегидратация на фоне выраженного диуреза.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые оболочкой
Состав
хинаприл (в форме гидрохлорида) 20 мг
гидрохлоротиазид 12.5 мг
Вспомогательные вещества: магния карбонат, лактозы моногидрат, повидон К25, кросповидон, магния стеарат.
Состав пленочной оболочки: Opadry розовый OY-S-6937 (содержит гидроксипропилметилцеллюлозу, титана диоксид (Е171), гидроксипропилцеллюлозу, полиэтиленгликоль 400 и железа оксид (Е172)), воск канделила
Фармакологическое действие
Комбинированный антигипертензивный препарат, в состав которого входят ингибитор АПФ хинаприл и тиазидный диуретик гидрохлоротиазид в трех различных соотношениях.
Хинаприл - ингибитор АПФ. АПФ катализирует образование ангиотензина II, который оказывает сосудосуживающее действие и контролирует тонус сосудов, в т.ч. за счет стимуляции секреции альдостерона корой надпочечников. Хинаприл ингибирует циркулирующий и тканевой АПФ и вызывает снижение вазопрессорной активности и секреции альдостерона. Устранение отрицательного влияния ангиотензина II на секрецию ренина по механизму обратной связи приводит к увеличению активности ренина плазмы крови. При этом снижение АД сопровождается уменьшением ОПСС и сопротивления почечных сосудов, в то время как изменения ЧСС, сердечного выброса, почечного кровотока, скорости клубочковой фильтрации и фильтрационной фракции являются незначительными или отсутствуют. Кроме того, хинаприл несколько снижает потерю калия, вызываемую гидрохлоротиазидом, который за счет своего диуретического действия также повышает активность ренина плазмы крови, секрецию альдостерона, снижает сывороточный уровень калия и увеличивает его экскрецию с мочой.
Гидрохлоротиазид - диуретик, оказывающий прямое действие на почки, повышая выведение ионов натрия, хлоридов, воды, а также калия и бикарбонатных ионов, и снижая выведение ионов кальция. Хотя механизм антигипертензивного действия диуретиков полностью не изучен, при их длительном применении отмечается снижение ОПСС, связанное, вероятно, с изменением обмена ионов натрия. Таким образом, применение комбинации хинаприла и гидрохлоротиазида приводит к более выраженному снижению АД, чем терапия каждым препаратом в отдельности.
Антигипертензивное действие хинаприла развивается в течение 1 ч после приема внутрь и достигает максимума через 2-4 ч. При применении рекомендуемых доз антигипертензивное действие продолжается в течение 24 ч и сохраняется при длительном лечении. В некоторых случаях для достижения максимального антигипертензивного эффекта терапии требуется не менее 2 недель. Диуретическое действие гидрохлоротиазида начинается в течение 2 ч, достигает максимума примерно через 4 ч и продолжается около 6-12 ч.
Фармакокинетика
Хинаприл и гидрохлоротиазид не оказывают влияния на фармакокинетику друг друга.
Хинаприл
Всасывание и распределение
После приема внутрь Cmax хинаприла достигается в течение 1 ч. Хинаприл быстро метаболизируется до хинаприлата, который является мощным ингибитором АПФ. Степень всасывания хинаприла составляет примерно 60%. Cmax хинаприлата в плазме крови достигается примерно через 2 ч после приема внутрь хинаприла.
Около 38% от принятой дозы хинаприла циркулирует в виде хинаприлата. Примерно 97% хинаприла и хинаприлата циркулируют в плазме крови в связанном с белками виде. Хинаприл и его метаболиты не проникают через ГЭБ.
Метаболизм и выведение
Хинаприл метаболизируется до хинаприлата путем отщепления эфирной группы (главный метаболит - двухосновная кислота хинаприла).
T1/2 хинаприла из плазмы крови составляет около 1 ч. Хинаприлат выводится в основном путем почечной экскреции, а его T1/2 составляет около 3 ч.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
У больных с почечной недостаточностью T1/2 хинаприлата увеличивается по мере снижения КК.
Выведение хинаприлата снижается также у пожилых людей (старше 65 лет) и тесно коррелирует с показателями функции почек, однако в целом различий эффективности и безопасности лечения пациентов пожилого и более молодого возраста не выявлено.
Гидрохлоротиазид
Всасывание и распределение
Гидрохлоротиазид абсорбируется несколько медленнее, Cmax достигается через 1-2.5 ч. Степень всасывания составляет 50-80%.
Гидрохлоротиазид проникает через плацентарный барьер и выделяется с грудным молоком, но не проникает через ГЭБ.
Метаболизм и выведение
Гидрохлоротиазид не метаболизируется в печени и выводится с мочой в неизмененном виде. T1/2 составляет от 4 до 15 ч. Около 61% от принятой внутрь дозы выводится в неизмененном виде в течение 24 ч.
Побочные действия
Нежелательные эффекты не отличаются от таковых при применении хинаприла и гидрохлоротиазида по отдельности.
Наиболее частыми побочными эффектами (>1%) при приеме любых комбинаций хинаприла и гидрохлоротиазида были головная боль (6.7%), головокружение (4.8%), кашель (3.2%), который обычно был непродуктивным, стойким и проходил после прекращения терапии, повышенная утомляемость (2.9%). В целом, побочные эффекты были слабо выраженными и преходящими, не зависели от возраста, пола, расы и длительности терапии.
Нежелательные явления, встречавшиеся у 0.5-1.0% больных, получавших хинаприл в сочетании с гидрохлоротиазидом, приведены ниже.
Со стороны системы кроветворения: гемолитическая анемия, тромбоцитопения, лейкопения, агранулоцитоз.
Со стороны иммунной системы: анафилактические реакции.
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: повышенная возбудимость, астения, парестезии.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: сердцебиение, тахикардия, выраженная гипотензия, постуральная гипотензия, обморок; редко - нарушения сердечного ритма, инфаркт миокарда, ишемический инсульт.
Со стороны дыхательной системы: одышка, синусит.
Со стороны пищеварительной системы: сухость во рту или горле, тошнота, запоры или диарея, метеоризм, панкреатит, гепатит.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
При лечении ингибиторами АПФ описаны случаи ангионевротического отека головы и шеи, в т.ч. у 0.1% больных, получавших хинаприл. При появлении гортанного свиста или ангионевротического отека лица, языка или голосовой щели Аккузид® следует немедленно отменить. Пациенту необходимо назначить адекватное лечение и наблюдать его до исчезновения отека. Отек лица и губ обычно проходит без лечения. Для уменьшения симптомов могут быть использованы антигистаминные препараты. Ангионевротический отек с поражением гортани может привести к летальному исходу. Если отек языка, голосовой щели или гортани угрожает развитием обструкции дыхательных путей, необходима адекватная неотложная терапия, включающая в себя п/к введение раствора эпинефрина (адреналина) 1:1000 (0.3-0.5 мл). При лечении ингибиторами АПФ описаны также случаи ангионевротического отека кишечника. У пациентов отмечали боль в области живота (с/без тошноты и рвоты); в некоторых случаях без предшествующего ангионевротического отека лица и нормальным уровнем С-1 эстеразы. Диагноз устанавливали с помощью компьютерной томографии брюшной области, УЗИ или в момент хирургического вмешательства. Симптомы исчезали после прекращения приема ингибиторов АПФ. Поэтому у пациентов с болью в области живота, принимающих ингибиторы АПФ, при проведении дифференцированного диагноза необходимо учитывать возможность развития ангионевротического отека кишечника.
У пациентов, которые перенесли ангионевротический отек, не связанный с ингибитором АПФ, риск его развития может быть повышен при лечении препаратами этой группы. У пациентов, получающих ингибиторы АПФ во время десенсибилизирующей терапии ядом перепончатокрылых, могут развиться стойкие анафилактоидные реакции, угрожающие жизни. При временном прекращении приема ингибиторов АПФ этих реакций удавалось избежать, однако они возникали вновь при случайном приеме указанных препаратов.
Анафилактоидные реакции могут также развиваться при назначении ингибиторов АПФ больным, которым проводили аферез ЛПНП абсорбцией декстран сульфатом или больным, находящимся на гемодиализе с использованием высокопроточных мембран, таких как полиакрилонитриловые. Поэтому подобной комбинации следует избегать, используя либо другие антигипертензивные препараты, либо альтернативные мембраны для гемодиализа.
Аккузид® может вызывать симптоматическую артериальную гипотензию, однако не чаще, чем при монотерапии обоими компонентами препарата. Симптоматическая гипотензия редко встречается при лечении хинаприлом больных с неосложненной артериальной гипертензией, однако она может развиться в результате терапии ингибиторами АПФ у больных со сниженным ОЦК, например, после лечения диуретиками, при соблюдении диеты с ограниченным потреблением натрия или при проведении гемодиализа. В случае появления симптоматической гипотензии пациенту следует придать горизонтальное положение и при необходимости провести ему в/в инфузию с использованием 0.9 % раствора натрия хлорида.
Показания
артериальная гипертензия (у пациентов, которым показана комбинированная терапия хинаприлом и диуретиком
Противопоказания
— ангионевротический отек в анамнезе в результате предшествующей терапии ингибиторами АПФ;
— детский и подростковый возраст до 18 лет (эффективность и безопасность препарата не установлены);
—анурия;
— повышенная чувствительность к компонентам препарата;
— повышенная чувствительность к производным сульфаниламида.
С осторожностью следует назначать препарат при наличии в анамнезе ангионевротического отека, не связанного с применением ингибиторов АПФ; при симптоматической гипотензии у пациентов, ранее принимавших диуретики и соблюдающих диету с ограниченным потреблением соли или находящихся на гемодиализе; при тяжелой сердечной недостаточности у пациентов с или без сопутствующей почечной недостаточности; при состояниях, сопровождающихся снижением ОЦК (в т.ч. рвота и диарея); при гиперкалиемии, угнетении костномозгового кроветворения, аортальном стенозе, цереброваскулярных заболеваниях
Лекарственное взаимодействие
Тетрациклин и другие препараты, взаимодействующие с магнием
При одновременном применении Аккузида всасывание тетрациклина снижается примерно на 28-37% из-за наличия в составе препарата магния карбоната в качестве наполнителя.
Препараты лития
Препараты лития обычно не следует назначать в сочетании с диуретиками, т.к. последние снижают почечный клиренс лития и повышают риск интоксикации. У больных, получавших препараты лития и ингибиторы АПФ, отмечали повышение сывороточных уровней лития и симптомы литиевой интоксикации. Эти изменения связывают с потерей натрия под влиянием ингибиторов АПФ. При назначении Аккузида риск интоксикации литием может быть повышенным. Одновременно применять эти препараты следует осторожно. Рекомендуется частый контроль уровня лития в сыворотке крови.
Варфарин
Антикоагулянтный эффект одной дозы варфарина (оценивали на основании протромбинового времени) существенно не менялся при одновременном применении хинаприла 2
(5763)
Дозування
Для пацієнтів, які не отримують діуретик (незалежно від того, проводилася монотерапія хинаприлом чи ні), рекомендована початкова доза Аккузида становить 10 мг+12,5 мг 1 раз/ надалі при необхідності доза може бути збільшена до 20 мг+12,5 мг або до максимальної рекомендованої добової дози 20 мг+25 мг. Препарат зазвичай забезпечує ефективний контроль АТ у дозах від 10 мг+12,5 мг до 20 мг+12.5 мг. Діапазон доз Аккузида забезпечує можливість адекватного підбору окремих доз його компонентів. Так, наприклад, у хворих, які приймають діу��етик, рекомендована початкова доза хинаприла становить 5 мг, щоб звести до мінімуму ризик надмірного зниження АТ). У подальшому дозу поступово збільшують, щоб добитися необхідного антигіпертензивного ефекту. Якщо в результаті підбору були встановлені дози, близькі доз компонентів комбінованого препарату, можна призначити Аккузид®. У пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК 30-60 мл/хв) лікування починають з прийому хинаприла в дозі 5 мг, при необхідності збільшуючи її. Пацієнтам, яким показана комбін��рованная терапія з додаванням діуретика, можна призначити Аккузид® у початковій дозі 10 мг+12.5 мг. Для підтримуючої терапії можна приймати Аккузид® у стандартних дозах.Передозування
при передозуванні хинаприла - клінічні прояви вираженого зниження АТ; при передозуванні гідрохлортіазиду - порушення водно-електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія) і дегідратація на тлі вираженого діурезу.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті оболонкоюСклад
хинаприл (у формі гідрохлориду) 20 мг
/> гідрохлоротіазид 12.5 мг
Допоміжні речовини: магнію карбонат, лактози моногідрат, повідон К25, кросповідон, магнію стеарат.
Склад плівкової оболонки: Opadry рожевий OY-S-6937 (містить гидроксипропилметилцеллюлозу, титану діоксид (Е171), гидроксипропилцеллюлозу, поліетиленгліколь 400, заліза оксид (Е172)), віск канделилаФармакологічна дія
Комбінований антигіпертензивний препарат, до складу якого входять інгібітор АПФ хинаприл і тіазидний діуретик гідрохлоротіазид у трьох різних співвідношеннях.
Хинаприв - інгібітор АПФ. АПФ каталізує утворення ангіотензину II, що має судинозвужувальну дію і контролює тонус судин, в т. ч. за рахунок стимуляції секреції альдостерону корою надниркових залоз. Хинаприл інгібує циркулюючий і тканинної АПФ і викликає зниження вазопресорної активності та секреції альдостерону. Усунення негативного впливу ангіотензину II на секрецію реніну за механізмом зворотного зв'язку приводить до збільшення активності реніну плазми крові. При цьому зниження артеріального тиску супроводжується зменшенням ЗПСО і сопротивления ниркових судин, в той час як зміни ЧСС, серцевого викиду, ниркового кровотоку, клубочкової фільтрації або фільтраційної фракції є незначними або відсутні. Крім того, хинаприл дещо знижує втрату калію, викликану гідрохлоротіазидом, який за рахунок свого діуретичної дії також підвищує активність реніну плазми крові, секрецію альдостерону, знижує сироватковий рівень калію і підвищує його екскрецію з сечею.
Гідрохлоротіазид - діуретик, надає пряму дію на нирки, підвищуючи виведення іонів натрію, хлоридів, води, а також калію і двокарбонатний іонів, і знижуючи виведення іонів кальцію. Хоча механізм антигіпертензивної дії діуретиків повністю не вивчений, при їх тривалому застосуванні відзначається зниження ОПСС, пов'язане, ймовірно, зі зміною обміну іонів натрію. Таким чином, застосування комбінації хинаприла і гідрохлоротіазиду призводить до більш вираженого зниження АТ, ніж терапія кожним препаратом окремо.
Антигіпертензивна дія хинаприла розвивається протягом 1 год посл�� прийому внутрішньо та досягає максимуму через 2-4 год. При застосуванні рекомендованих доз антигіпертензивна дія триває протягом 24 год і зберігається при тривалому лікуванні. У деяких випадках для досягнення максимального антигіпертензивного ефекту терапії потрібно не менше 2 тижнів. Діуретична дія гідрохлортіазиду починається протягом 2 год, досягає максимуму приблизно через 4 год і триває близько 6-12 год.Фармакокінетика
Хинаприл і гідрохлоротіазид не впливають на фармакокінетику один одного.
Хинаприл/>
Всмоктування і розподіл
Після прийому всередину Cmax хинаприла досягається протягом 1 ч. Хинаприл швидко метаболізується до хинаприлата, який є потужним інгібітором АПФ. Ступінь всмоктування хинаприла становить приблизно 60%. Cmax хинаприлата в плазмі крові досягається приблизно через 2 год після прийому всередину хинаприла.
Близько 38% від прийнятої дози хинаприла циркулює у вигляді хинаприлата. Приблизно 97% хинаприла і хинаприлата циркулюють у плазмі крові у зв'язаному з білками вигляді. Хинаприл та його метаболіти не проникають через ГЕБ.
Метаболізм і виведення
Хинаприл метаболізується до хинаприлата шляхом відщеплення ефірної групи (головний метаболіт - двухосновная кислота хинаприла).
T1/2 хинаприла з плазми крові становить близько 1 ч. Хинаприлат виводиться в основному шляхом ниркової екскреції, а його T1/2 становить близько 3 ч.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
У хворих з нирковою недостатністю T1/2 хинаприлата збільшується по мірі зниження КК.
Виведення хинаприлата знижується також у літніх людей (старше 65 лет) і тісно корелює з показниками функції нирок, проте в цілому відмінностей щодо ефективності та безпеки лікування пацієнтів похилого і молодого віку не виявлено.
Гідрохлоротіазид
Всмоктування і розподіл
Гідрохлоротіазид абсорбується дещо повільніше, Cmax досягається через 1-2.5 ч. Ступінь всмоктування становить 50-80%.
Гідрохлоротіазид проникає через плацентарний бар'єр і виділяється з грудним молоком, але не проникає через ГЕБ.
Метаболізм і виведення
Гідрохлоротіазид не метаболизируется в печінці та виводиться з сечею в незміненому вигляді. T1/2 складає від 4 до 15 ч. Близько 61% від прийнятої внутрішньо дози виводиться в незміненому вигляді протягом 24 год.Побічні дії
Небажані ефекти не відрізняються від таких при застосуванні хинаприла і гідрохлоротіазиду окремо.
Найбільш частими побічними ефектами (>1%) при прийомі будь-яких комбінацій хинаприла і гідрохлоротіазиду були головний біль (6.7%), запаморочення (4.8%), кашель (3.2%), який зазвичай був непродуктивним, стійким і проходив після припинення терапії, підвищенняшенная стомлюваність (2.9%). В цілому, побічні ефекти були слабко вираженими і скороминущими, не залежали від віку, статі, раси та тривалості терапії.
Небажані явища, що зустрічалися у 0.5-1.0% хворих, які отримували хинаприл у поєднанні з гідрохлоротіазидом, наведені нижче.
З боку системи кровотворення: гемолітична анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз.
З боку імунної системи: анафілактичні реакції.
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: підвищена збудливість, астенія, парестезии.
З боку серцево-судинної системи: серцебиття, тахікардія, виражена гіпотензія, постуральна гіпотензія, непритомність; рідко - порушення серцевого ритму, інфаркт міокарда, ішемічний інсульт.
З боку дихальної системи: задишка, синусит.
З боку травної системи: сухість у роті або горлі, нудота, запори або діарея, метеоризм, панкреатит, гепатит.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
При лікуванні інгібіторами АПФ описані випадки ангіоневротичного набряку голови і шиї, ��.ч. у 0.1% хворих, які отримували хинаприл. При появі гортанного свисту або ангіоневротичного набряку обличчя, язика або голосової щілини Аккузид® слід негайно відмінити. Пацієнтові необхідно призначити адекватне лікування і спостерігати його до зникнення набряку. Набряк обличчя та губ зазвичай проходить без лікування. Для зменшення симптомів можуть бути використані антигістамінні препарати. Ангіоневротичний набряк з ураженням гортані може призвести до летального результату. Якщо набряк язика, голосової щілини або гортані загрожує розвитком обструкції дихальних шляхів, запалень яс��загальноосвітніх шляхів, необхідна адекватна невідкладна терапія, що включає в себе п/к введення розчину епінефрину (адреналіну) 1:1000 (0.3-0.5 мл). При лікуванні інгібіторами АПФ описані також випадки ангіоневротичного набряку кишечнику. У пацієнтів відмічали біль у животі (з/без нудоти та блювання); у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та нормальним рівнем С-1 естерази. Діагноз встановлювали за допомогою комп'ютерної томографії черевної області, УЗД або в момент хірургічного втручання. Симптоми зникали після прекрощення прийому інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем в області живота, що приймають інгібітори АПФ, при проведенні диференціального діагнозу необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечнику.
У пацієнтів, які перенесли ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з інгібітором АПФ, ризик його розвитку може бути підвищений при лікуванні препаратами цієї групи. У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії з отрутою перетинчастокрилих, можуть розвинутися стійкі анафилактоидные реакції, що загрожують життю. При тимчасовому припиненні прийому інгібіторів АПФ цих реакцій вдавалося уникнути, однак вони виникали знову при випадковому прийомі зазначених препаратів.
Анафілактоїдні реакції можуть також розвиватися при призначенні інгібіторів АПФ хворим, яким проводили аферез ЛПНЩ абсорбцією декстран сульфатом або хворим, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних мембран, таких як полиакрилонитриловые. Тому такої комбінації слід уникати, використовуючи або інші антигипертензивн��е препарати або альтернативні мембрани для гемодіалізу.
Аккузид® може викликати симптоматичну артеріальну гіпотензію, однак не частіше, ніж при монотерапії обома компонентами препарату. Симптоматична гіпотензія рідко зустрічається при лікуванні хинаприлом хворих з неускладненою артеріальною гіпертензією, однак вона може розвинутися в результаті терапії інгібіторами АПФ у хворих зі зниженим ОЦК, наприклад, після лікування діуретиками, при дотриманні дієти з обмеженим споживанням натрію або при проведенні гемодіалізу. У разі появи симптоматичної гіпотензії пацієнту слід надати горизонтальне положення і при необхідності провести йому в/в інфузію з використанням 0.9 % розчину натрію хлориду.Свідчення
артеріальна гіпертензія (у пацієнтів, яким показана комбінована терапія хинаприлом і діуретикомПротипоказання
— ангіоневротичний набряк в анамнезі внаслідок попередньої терапії інгібіторами АПФ;
— дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність і безпека препарату не встановлені);
—а��урія;
— підвищена чутливість до компонентів препарату;
— підвищена чутливість до похідних сульфаніламіду.
З обережністю слід призначати препарат при наявності в анамнезі ангіоневротичного набряку, не пов'язаного із застосуванням інгібіторів АПФ; при симптоматичній гіпотензії у пацієнтів, що раніше приймали діуретики і дотримуються дієти з обмеженим споживанням солі або знаходяться на гемодіалізі; при тяжкій серцевій недостатності у пацієнтів з або без супутньої ниркової недостаточностюки; при станах, що супроводжуються зниженням ОЦК (у т. ч. блювання та діарея); при гіперкаліємії, пригнічення кістковомозкового кровотворення, аортальному стенозі, цереброваскулярних захворюванняхЛікарська взаємодія
Тетрациклін і інші препарати, що взаємодіють з магнієм
При одночасному застосуванні Аккузида всмоктування тетрацикліну знижується приблизно на 28-37% через наявність у складі препарату магнію карбонату в якості наповнювача.
Препарати літію
Препарати літію зазвичай не слід призначати в поєднаноюії з діуретиками, оскільки останні знижують нирковий кліренс літію і підвищують ризик інтоксикації. У хворих, які отримували препарати літію та інгібітори АПФ, відзначали підвищення сироваткових рівнів літію і симптоми літієвої інтоксикації. Ці зміни пов'язують з втратою натрію під впливом інгібіторів АПФ. При призначенні Аккузида ризик інтоксикації літієм може бути підвищеним. Одночасно застосовувати ці препарати слід обережно. Рекомендується частий контроль рівня літію у сироватці крові.
Варфарин
Антикоагулянтний ефект ��днією дози варфарину (оцінювали на підставі протромбіновим часом) суттєво не змінився при одночасному застосуванні хинаприла 2