Корзина Корзина пуста
Прием заказов через корзину сайта

Аккупро 0,04 n30 табл п/о (Аккупро 0,04 n30 табл п/о)

1 036 грн
0 грн
Рейтинг: 56 (4.9) 5
Артикул: 6767
+
Способы доставки
  • Новая Почта (отделение)
  • Курьером Новой Почты
Способы оплаты
  • Наличными при получении
  • Безналичный перевод
  • Приват 24
  • WebMoney
Рассказать друзьям:

Дозировка

При проведении монотерапии артериальной гипертензии рекомендуемая начальная доза Аккупро® у больных, не получающих диуретики, составляет 10 мг или 20 мг 1 раз/ В зависимости от клинического эффекта дозу можно повышать (увеличивая вдвое) до поддерживающей дозы 20 мг или 40 мг/, которую обычно назначают в 1 прием или делят на 2 части. Как правило, менять дозу следует с интервалами в 4 недели. У большинства больных добиться адекватного контроля АД при длительном лечении удается путем применения препарата 1 раз/ Максимальная суточная доза - 80 мг. У больных, продолжающих прием диуретиков, рекомендуемая начальная доза Аккупро® составляет 5 мг; в дальнейшем ее повышают (как указано выше) до тех пор, пока не будет достигнут оптимальный эффект. При хронической сердечной недостаточности применение препарата показано в качестве дополнения к терапии диуретиками и/или сердечными гликозидами. Рекомендуемая начальная доза у больных с хронической сердечной недостаточностью составляет 5 мг 1 или 2; после приема препарата пациента следует наблюдать с целью выявления симптоматической артериальной гипотензии. Если переносимость начальной дозы Аккупро® хорошая, то ее можно повышать до эффективной дозы, которая обычно составляет 10-40 мг/ в 2 равных приема в сочетании с сопутствующей терапией. При нарушении функции почек рекомендуемая начальная доза Аккупро® составляет 5 мг у пациентов с КК более 30 мл/мин и 2.5 мг у пациентов с КК менее 30 мл/мин. Если переносимость начальной дозы хорошая, то на следующий день Аккупро® можно назначить 2 При отсутствии выраженной артериальной гипотензии или значительного ухудшения функции почек дозу можно увеличить с недельными интервалами с учетом клинического и гемодинамического эффектов.

Передозировка

характерные для выраженного снижения АД

Лекарственная форма

Таблетки, покрытые оболочкой

Состав

хинаприл (в форме гидрохлорида) 40 мг

Вспомогательные вещества: магния карбонат, желатин, лактоза, кросповидон, магния стеарат.

Состав оболочки: Opadry коричневый Y-5-9020G (гипромеллоза, гипролоза, титана диоксид, макрогол-400, краситель железа оксид красный), воск канделила.

Фармакологическое действие

Антигипертензивный препарат, ингибитор АПФ.

Хинаприла гидрохлорид представляет собой соль хинаприла – этилового эфира ингибитора АПФ хинаприлата, не содержащего сульфгидрильную группу.

Хинаприл быстро деэстерифицируется с образованием хинаприлата (хинаприл диацид – главный метаболит), который является мощным ингибитором АПФ. АПФ – это пептидилдипептидаза, катализирующая превращение ангиотензина I в ангиотензин II, который обладает сосудосуживающим действием и участвует в контроле тонуса и функции сосудов за счет различных механизмов, включая стимуляцию продукции альдостерона корой надпочечников. Хинаприл ингибирует активность циркулирующего и тканевого АПФ и благодаря этому снижает вазопрессорную активность и выработку альдостерона. Снижение уровня ангиотензина II по механизму обратной связи приводит к увеличению секреции ренина и его активности в плазме крови.

Главным механизмом антигипертензивного действия хинаприла считают подавление активности РААС, однако препарат проявляет эффект даже у больных с низкорениновой артериальной гипертензией. АПФ по строению идентичен кининазе II – ферменту, который вызывает разрушение брадикинина – пептида, обладающего мощными сосудорасширяющими свойствами. Остается неизвестным, имеет ли значение повышение уровней брадикинина для терапевтического эффекта хинаприла. Длительность антигипертензивного действия хинаприла была выше длительности его ингибирующего эффекта на циркулирующий АПФ. Выявлена более тесная корреляция между подавлением тканевого АПФ и длительностью антигипертензивного действия препарата.

Ингибиторы АПФ, включая хинаприл, могут повысить чувствительность к инсулину.

Применение хинаприла в дозе 10-40 мг у больных с артериальной гипертензией от легкой до умеренной степени тяжести приводит к снижению АД как в положении сидя, так и стоя, и оказывает минимальное влияние на ЧСС. Антигипертензивный эффект проявляется в течение 1 ч и обычно достигает максимума в течение 2-4 ч после приема препарата. У некоторых больных максимальный антигипертензивный эффект наблюдается через 2 недели после начала лечения.

Антигипертензивное действие препарата при применении в рекомендуемых дозах у большинства больных продолжается 24 ч и сохраняется на фоне длительной терапии.

Гемодинамическое исследование у больных с артериальной гипертензией показало, что снижение АД под влиянием хинаприла сопровождается снижением ОПСС и сопротивления почечных сосудов, в то время как ЧСС, сердечный индекс, почечный кровоток, скорость клубочковой фильтрации и фильтрационная фракция меняются незначительно или не меняются.

Терапевтическое действие препарата в одинаковых суточных дозах сопоставимо у пожилых людей (старше 65 лет) и у пациентов более молодого возраста; у пожилых людей частота нежелательных явлений не увеличивается.

Применение хинаприла у больных с хронической сердечной недостаточностью приводит к снижению ОПСС, среднего АД, систолического и диастолического АД, давления заклинивания легочных капилляров и повышению сердечного выброса.

У 149 больных, которым проводилось аортокоронарное шунтирование, лечение хинаприлом в дозе 40 мг/ по сравнению с плацебо привело к снижению частоты послеоперационных ишемических осложнений в течение года после хирургического вмешательства.

У больных с подтвержденным коронарным атеросклерозом, у которых отсутствует артериальная гипертензия или сердечная недостаточность, хинаприл улучшает нарушенную функцию эндотелия в коронарных и плечевых артериях.

Эффект хинаприла на эндотелиальную функцию связан с увеличением продукции оксида азота. Дисфункцию эндотелия считают важным механизмом развития коронарного атеросклероза. Клиническое значение улучшения эндотелиальной функции не установлено.

Фармакокинетика

Всасывание, распределение, метаболизм

После приема внутрь Cmax хинаприла в плазме крови достигается в течение 1 ч. Степень абсорбции препарата составляет около 60%. Прием пищи не влияет на степень всасывания, но скорость и степень абсорбции хинаприла несколько снижаются при одновременном приеме жирной пищи.

Хинаприл метаболизируется до хинаприлата (около 38% принятой внутрь дозы) и незначительного числа других неактивных метаболитов. T1/2 хинаприла из плазмы крови равен примерно 1 ч. Cmax хинаприлата в плазме достигается примерно через 2 ч после приема внутрь хинаприла. Примерно 97% хинаприла или хинаприлата циркулирует в плазме крови в связанном с белками виде. Хинаприл и его метаболиты не проникают через ГЭБ.

Выведение

Хинаприл и хинаприлат выводятся главным образом с мочой (61%), а также с калом (37%); T1/2 составляет около 3 ч.

Фармакокинетика в особых клинических случаях

У больных c почечной недостаточностью T1/2 хинаприлата увеличивается по мере снижения КК. Фармакокинетические исследования у больных c терминальной стадией почечной недостаточности, получающих лечение программным гемодиализом или непрерывным амбулаторным перитонеальным диализом, свидетельствуют о том, что диализ оказывает небольшое влияние на выведение хинаприла и хинаприлата. Выявлена линейная корреляция между клиренсом хинаприлата из плазмы и КК. Выведение хинаприлата снижается также у пожилых людей (старше 65 лет) и коррелирует с их функцией почек.

Побочные действия

Нежелательные явления при применении Аккупро® являются обычно слабо выраженными и преходящими. Чаще всего отмечаются головная боль (7.2%), головокружение (5.5%), кашель (3.9%), повышенная утомляемость (3.5%), ринит (3.2%), тошнота и/или рвота (2.8%), миалгия (2.2%). Следует отметить, что в типичном случае кашель является непродуктивным, стойким и проходит после прекращения лечения.

Нежелательные явления, наблюдавшиеся у 0.5-1% больных, получавших Аккупро® (в сочетании с диуретиком или без него) приведены ниже.

Со стороны системы кроветворения: гемолитическая анемия*, тромбоцитопения.*

Аллергические реакции: анафилактические реакции.*

Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: депрессия, повышенная возбудимость, сонливость, вертиго.

Со стороны органа зрения: ослабление зрения.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: стенокардия, сердцебиение, тахикардия, постуральная гипотензия*, обморок*, вазодилатация.

Со стороны пищеварительной системы: сухость во рту или горле, метеоризм, панкреатит*.

Дерматологические реакции: алопеция*, эксфолиативный дерматит*, усиление потоотделения, пузырчатка*, фоточувствительность*, зуд, сыпь.

Со стороны костно-мышечной системы: артралгия.

Со стороны мочевыделительной системы: инфекции мочевыводящих путей.

Повышение (более чем в 1.25 раза по сравнению с ВГН) уровня креатинина в сыворотке крови и азота мочевины крови наблюдалось соответственно у 2% и 2% больных, получавших монотерапию Аккупро®.

Особенности продажи

рецептурные

Особые условия

При лечении ингибиторами АПФ описаны случаи ангионевротического отека в области головы и шеи; при лечении хинаприлом он встречался у 0.1% больных. При появлении ларингоспазма или ангионевротического отека лица, языка или надгортанника необходимо немедленно прекратить лечение хинаприлом; больному следует назначить адекватное лечение и наблюдать его до купирования отека. Отек лица и губ обычно проходит без лечения; для уменьшения симптомов могут быть использованы антигистаминные средства. Ангионевротический отек, захватывающий гортань, может привести к смерти. Если при поражении языка, надгортанника или гортани вероятно развитие обструкции дыхательных путей, необходима неотложная терапия, включающая в себя п/к введение раствора эпинефрина (адреналина) 1:1000 (0.3-0.5 мл) и другие меры.

При лечении ингибиторами АПФ описаны также случаи ангионевротического отека кишечника. У пациентов отмечали боль в животе (с/без тошноты и рвоты); в некоторых случаях без предшествующего ангионевротического отека лица и нормальным уровнем С-1 эстеразы. Диагноз устанавливали с помощью компьютерной томографии брюшной области, ультразвукового исследования или в момент хирургического вмешательства.

Симптомы исчезали после прекращения приема ингибиторов АПФ. Поэтому у пациентов с болью в области живота, принимающих ингибиторы АПФ, при проведении дифференциального диагноза необходимо учитывать возможность развития ангионевротического отека кишечника.

У больных, у которых в анамнезе наблюдается ангионевротический отек, не связанный с ингибитором АПФ, может быть повышен риск его развития при лечении препаратом этой группы.

У больных, получавших ингибиторы АПФ во время десенсибилизирующей терапии ядом Hymenoptera (перепончатокрылые: осы, пчелы, муравьи), могут развиться анафилактические реакции, угрожавшие жизни. У таких больных удавалось избежать указанных реакций путем временной отмены ингибиторов АПФ, однако они развивались вновь после случайного приема препаратов.

Анафилактические реакции при лечении ингибиторами АПФ были зарегистрированы у больных, которым одновременно проводился аферез липопротеидов низкой плотности с помощью декстран-сульфатной абсорбции.

У больных, получающих лечение гемодиализом с использованием определенных высокопроточных мембран (например, из полиакрилнитрила), повышен риск развития анафилактических реакций при одновременном лечении ингибитором АПФ. Чтобы избежать их, следует использовать другие антигипертензивные средства или другие мембраны для гемодиализа.

Симптоматическая артериальная гипотензия редко встречалась у больных с неосложненной артериальной гипертензией, получавших Аккупро®, однако она является возможным осложнением терапии ингибиторами АПФ у пациентов с пониженным содержанием солей в организме или гиповолемией, например, после лечения диуретиками, при ограничении потребления поваренной соли или на фоне диализа.

Показания

— артериальная гипертензия (в виде монотерапии или в комбинации с тиазидными диуретиками и бета-адреноблокаторами);

— хроническая сердечная недостаточность (в комбинации с диуретиками и/или сердечными гликозидами).

Противопоказания

— ангионевротический отек в анамнезе, связанный с лечением ингибиторами АПФ;

— детский и подростковый возраст до 18 лет;

— повышенная чувствительность к любому компоненту препарата.

Перекрестная чувствительность к другим ингибиторам АПФ не изучалась.

С осторожностью следует назначать препарат при наличии в анамнезе ангионевротического отека, не связанного с применением ингибиторов АПФ, пациентам с симптоматической гипотензией, ранее принимавшим диуретики и соблюдающим диету с ограничением потребления соли или находящимся на гемодиализе, при тяжелой сердечной недостаточности у пациентов с высоким риском выраженной гипотензии, при снижении объема ОЦК (в т.ч. при рвоте или диарее), при гиперкалиемии, угнетении костномозгового кроветворения, аортальном стенозе, цереброваскулярных заболеваниях, состоянии после трансплантации почек, при двустороннем стенозе почечных артерий или артерии единственной почки, при нарушении функции почек,

Лекарственное взаимодействие

Тетрациклин и другие препараты, взаимодействующие с магнием

Применение тетрациклина с хинаприлом сопровождалось снижением всасывания тетрациклина примерно на 28-37% за счет наличия магния карбоната в качестве вспомогательного вещества формы хинаприла для приема внутрь. При одновременном назначении хинаприла и тетрациклина следует учитывать возможность подобного взаимодействия.

Препараты лития

У пациентов, получавших препараты лития и ингибиторы АПФ, наблюдали повышение уровня лития в сыворотке крови и признаки интоксикации литием за счет усиления выведения натрия. Назначать указанные препараты одновременно следует осторожно; при лечении показано регулярное определение уровня лития в сыворотке крови. Одновременный прием диуретика может усилить риск интоксикации литием.

Диуретки

Как и при лечении другими ингибиторами АПФ, у больных, получающих диуретики, особенно если диуретическая терапия была начата недавно, назначение хинаприла иногда приводит к чрезмерному снижению АД.
(5767)


Дозування

При проведенні монотерапії артеріальної гіпертензії рекомендована початкова доза Аккупро® у хворих, що не отримують діуретики, становить 10 мг або 20 мг 1 раз/ залежно від клінічного ефекту дозу можна підвищувати (збільшуючи удвічі) до підтримуючої дози 20 мг або 40 мг/, яку зазвичай призначають в 1 прийом або розподіляють на 2 частини. Як правило, змінювати дозу слід з інтервалами в 4 тижні. У більшості хворих досягти адекватного контролю АТ при тривалому лікуванні вдається шляхом застосування препарату 1 раз/ Максимальна добова доза - 80 мг. У хворих, які продовжують прийом діуретиків, рекомендована початкова доза Аккупро® становить 5 мг; у подальшому її підвищують (як зазначено вище) до тих пір, поки не буде досягнутий оптимальний ефект. При хронічній серцевій недостатності застосування препарату показано як доповнення до терапії діуретиками та/або серцевими глікозидами. Рекомендована початкова доза у хворих з хронічною серцевою недостатністю становить 5 мг 1 або 2; після прийому препарату пацієнта слід спостерігати з метою виявлення симптоматической артеріальної гіпотензії. Якщо переносимість початкової дози Аккупро® хороша, то її можна підвищувати до ефективної дози, яка зазвичай становить 10-40 мг/ на 2 рівних прийому в поєднанні з супутньою терапією. При порушенні функції нирок рекомендована початкова доза Аккупро® становить 5 мг у пацієнтів з КК більше 30 мл/хв і 2.5 мг у пацієнтів з КК менше 30 мл/хв. Якщо переносимість початкової дози хороша, то на наступний день Аккупро® можна призначити 2 При відсутності вираженої артеріальної гіпотензії або значного погіршення функції почєк дозу можна збільшити з тижневими інтервалами з урахуванням клінічного і гемодинамічного ефектів.

Передозування

характерні для вираженого зниження АТ

Лікарська форма

Таблетки, вкриті оболонкою

Склад

хинаприл (у формі гідрохлориду) 40 мг

Допоміжні речовини: магнію карбонат, желатин, лактоза, кросповідон, магнію стеарат.

Склад оболонки: Opadry коричневий Y-5-9020G (гіпромелоза, гипролоза, титану діоксид, макрогол-400, барвник заліза оксид червоний), віск канделила.

Фармакологічна дія

Антигипертензивный препарат, інгібітор АПФ.

Хинаприла гідрохлорид являє собою сіль хинаприла – етилового ефіру інгібітору АПФ хинаприлата, не містить сульфгидрильную групу.

Хинаприл швидко деэстерифицируется з утворенням хинаприлата (хинаприл диацид – головний метаболіт), який є потужним інгібітором АПФ. АПФ) – це пептидилдипептидаза, катализирующая перетворення ангіотензину I в ангіотензин II, що має судинозвужувальну дію та бере участь у контролі тонусу і функції судин за рахунок розбіжностей��вих механізмів, включаючи стимуляцію продукції альдостерону корою надниркових залоз. Хинаприл інгібує активність циркулюючого і тканинного АПФ і завдяки цьому знижує вазопрессорную активність і секрецію альдостерону. Зниження рівня ангіотензину II за механізмом зворотного зв'язку призводить до збільшення секреції реніну та його активності в плазмі крові.

Головним механізмом антигіпертензивної дії хинаприла вважають пригнічення активності РААС, однак препарат проявляє ефект навіть у хворих з низкорениновой артеріальної гіпертензией. АПФ за будовою ідентичний кининазе II – ферменту, який викликає руйнування брадикініну – пептиду, що володіє потужними судинорозширювальними властивостями. Залишається невідомим, чи має значення підвищення рівнів брадикініну для терапевтичного ефекту хинаприла. Тривалість антигіпертензивної дії хинаприла була вище тривалості його інгібуючого ефекту на циркулюючий АПФ. Виявлена тісна кореляція між пригніченням тканинного АПФ і тривалістю антигіпертензивної дії препарату.

Інгібітори АПФ, включаючи хинаприл, можуть підвищити чутливість до інсуліну.

Застосування хинаприла в дозі 10-40 мг у хворих з артеріальною гіпертензією від легкого до помірного ступеня тяжкості призводить до зниження артеріального тиску як у положенні сидячи, так і стоячи, і надає мінімальний вплив на ЧСС. Антигіпертензивний ефект проявляється протягом 1 год і звичайно досягає максимуму протягом 2-4 год після прийому препарату. У деяких хворих максимальний антигіпертензивний ефект спостерігається через 2 тижні після початку лікування.

Антигіпертензивна дійствие препарату при застосуванні у рекомендованих дозах у більшості хворих триває 24 год і зберігається на тлі тривалої терапії.

Гемодинамічне дослідження у хворих з артеріальною гіпертензією показала, що зниження артеріального тиску під впливом хинаприла супроводжується зниженням ОПСС і опору ниркових судин, в той час як ЧСС, серцевий індекс, нирковий кровообіг, швидкість клубочкової фільтрації та фільтраційна фракція змінюються незначно або не змінюються.

Терапевтична дія препарату в однакових добових дозах порівнянно у літніх людей (старше 65 років) і у пацієнтів більш молодого віку; у літніх людей частота небажаних явищ не збільшується.

Застосування хинаприла у хворих з хронічною серцевою недостатністю призводить до зниження ОПСС, середнього АТ, систолічного і діастолічного артеріального тиску, тиску заклинювання легеневих капілярів і підвищення серцевого викиду.

У 149 хворих, яким проводилося аортокоронарне шунтування, лікування хинаприлом в дозі 40 мг/ порівняно з плацебо призвело до зниження частоти послеоперационных ішемічних ускладнень протягом року після хірургічного втручання.

У хворих з підтвердженим коронарним атеросклерозом, у яких відсутня артеріальна гіпертензія або серцева недостатність, хинаприл покращує порушену функцію ендотелію в коронарних і плечових артеріях.

Ефект хинаприла на ендотеліальну функцію пов'язаний зі збільшенням продукції оксиду азоту. Дисфункцію ендотелію вважають важливим механізмом розвитку коронарного атеросклерозу. Клінічне значення поліпшення ендотеліальної функции не встановлено.

Фармакокінетика

Всмоктування, розподіл, метаболізм

Після прийому всередину Cmax хинаприла в плазмі крові досягається протягом 1 ч. Ступінь абсорбції препарату становить близько 60%. Прийом їжі не впливає на ступінь всмоктування, але швидкість та ступінь абсорбції хинаприла кілька знижуються при одночасному вживанні жирної їжі.

Хинаприл метаболізується до хинаприлата (близько 38% прийнятої внутрішньо дози) і незначного числа інших неактивних метаболітів. T1/2 хинаприла з плазми крові дорівнює приблизно 1 ч. Cmax ��инаприлата в плазмі досягається приблизно через 2 год після прийому всередину хинаприла. Приблизно 97% хинаприла або хинаприлата циркулює в плазмі крові у зв'язаному з білками вигляді. Хинаприл та його метаболіти не проникають через ГЕБ.

Виведення

Хинаприл і хинаприлат виводяться головним чином з сечею (61%), а також з калом (37%); T1/2 становить близько 3 ч.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках

У хворих з нирковою недостатністю T1/2 хинаприлата збільшується по мірі зниження КК. Фармакокінетичні дослідження у больних c термінальною стадією ниркової недостатності, які отримують лікування програмним гемодіалізом або безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом, свідчать про те, що діаліз має незначний вплив на виведення хинаприла і хинаприлата. Виявлена лінійна кореляція між кліренсом хинаприлата з плазми і КК. Виведення хинаприлата знижується також у літніх людей (старше 65 років) і корелює з їх функцією нирок.

Побічні дії

Небажані явища при застосуванні Аккупро® є зазвичай слабо виражені і преходяскладовими. Найчастіше відзначаються головний біль (7.2%), запаморочення (5.5%), кашель (3.9%), підвищена стомлюваність (3.5%), риніт (3.2%), нудота і/або блювання (2.8%), міалгія (2.2%). Слід зазначити, що в типовому випадку кашель є непродуктивним, стійким і проходить після припинення лікування.

Небажані явища, що спостерігалися у 0.5-1% хворих, які отримували Аккупро® (у комбінації з діуретиком або без нього) наведено нижче.

З боку системи кровотворення: гемолітична анемія*, тромбоцитопенія.*

Алергічні реакції: анафілактичні реа��ції.*

З боку ЦНС і периферичної нервової системи: депресія, підвищена збудливість, сонливість, вертиго.

З боку органу зору: ослаблення зору.

З боку серцево-судинної системи: стенокардія, серцебиття, тахікардія, постуральна гіпотензія*, запаморочення*, вазодилатація.

З боку травної системи: сухість у роті або горлі, метеоризм, панкреатит*.

Дерматологічні реакції: алопеція*, ексфоліативний дерматит*, посилення потовиділення, пухирчатка*, фоточутливість*, свербіж, висип.

З боку кістково-м'язової системи: артралгія.

З боку сечовидільної системи: інфекції сечовивідних шляхів.

Підвищення (більш ніж у 1.25 рази порівняно з ВМН) рівня креатиніну в сироватці крові і азоту сечовини крові спостерігалося відповідно у 2% і 2% хворих, які отримували монотерапію Аккупро®.

Особливості продажу

рецептурні

Особливі умови

При лікуванні інгібіторами АПФ описані випадки ангіоневротичного набряку в області голови та шиї; при лікуванні хинаприлом він зустрічався у 0.1% хворих. При появі лар��нгоспазма або ангіоневротичного набряку обличчя, язика або надгортанника необхідно негайно припинити лікування хинаприлом; хворому слід призначити адекватне лікування і спостерігати його до купірування набряку. Набряк обличчя та губ зазвичай проходить без лікування; для зменшення симптомів можуть бути використані антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, захоплюючий гортань, може призвести до смерті. Якщо при ураженні язика, надгортанника або гортані ймовірне розвиток обструкції дихальних шляхів, необхідна невідкладна терапія, включно��ющая в себе п/к введення розчину епінефрину (адреналіну) 1:1000 (0.3-0.5 мл) та інші заходи.

При лікуванні інгібіторами АПФ описані також випадки ангіоневротичного набряку кишечнику. У пацієнтів відмічали біль у животі (з/без нудоти та блювання); у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та нормальним рівнем С-1 естерази. Діагноз встановлювали за допомогою комп'ютерної томографії черевної області, ультразвукового дослідження або під час хірургічного втручання.

Симптоми зникали після припинення прийому інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем в області живота, що приймають інгібітори АПФ, при проведенні диференціального діагнозу необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечнику.

У хворих, у яких в анамнезі спостерігається ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з інгібітором АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку при лікуванні препаратом цієї групи.

У хворих, які отримували інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії з отрутою Hymenoptera (перетинчастокрилі: оси, бджоли, мурашки), можуть розвиненийься анафілактичні реакції, що загрожували життю. У таких хворих вдавалося уникнути зазначених реакцій шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ, однак вони розвивалися знову після випадкового прийому препаратів.

Анафілактичні реакції при лікуванні інгібіторами АПФ були зареєстровані у хворих, яким одночасно проводився аферез ліпопротеїдів низької щільності за допомогою декстран-сульфатною абсорбції.

У хворих, які отримують лікування гемодіалізом з використанням певних високопроточних мембран (наприклад, з поліакрилнитрила), підвищений ризик розвитку анафілактоїдних реакцій при одночасному лікуванні інгібітором АПФ. Щоб уникнути їх, слід використовувати інші антигіпертензивні засоби або інші мембрани для гемодіалізу.

Симптоматична артеріальна гіпотензія рідко зустрічалася у хворих з неускладненою артеріальною гіпертензією, які отримували Аккупро®, однак вона є можливим ускладненням терапії інгібіторами АПФ у пацієнтів зі зниженим вмістом солей в організмі або гіповолемією, наприклад, після лікування діуретиками, п��і обмеженні споживання кухонної солі або на тлі діалізу.

Свідчення

— артеріальна гіпертензія (у вигляді монотерапії або в комбінації з тіазидними діуретиками і бета-адреноблокаторами);

— хронічна серцева недостатність (у комбінації з діуретиками та/або серцевими глікозидами).

Протипоказання

— ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний з лікуванням інгібіторами АПФ;

— дитячий та підлітковий вік до 18 років;

— підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.

Перехресна ��увствительность до інших інгібіторів АПФ не вивчалася.

З обережністю слід призначати препарат при наявності в анамнезі ангіоневротичного набряку, не пов'язаного із застосуванням інгібіторів АПФ, пацієнтам із симптоматичною гіпотензією, раніше приймали діуретики і дотримуються дієти з обмеженням споживання солі або знаходяться на гемодіалізі, при тяжкій серцевій недостатності у пацієнтів з високим ризиком вираженої гіпотензії, при зниженні об'єму ОЦК (у т. ч. при блюванні або діареї), при гіперкаліємії, пригніченні костномозг��вого кровотворення, аортальному стенозі, цереброваскулярних захворюваннях, стан після трансплантації нирок, при двосторонньому стенозі ниркових артерій або артерії єдиної нирки, при порушенні функції нирок,

Лікарська взаємодія

Тетрациклін і інші препарати, що взаємодіють з магнієм

Застосування тетрацикліну з хинаприлом супроводжувалося зниженням всмоктування тетрацикліну приблизно на 28-37% за рахунок наявності магнію карбонату в якості допоміжної речовини форми хинаприла для прийому всередину. При одновременном призначення хинаприла і тетрацикліну слід враховувати можливість такої взаємодії.

Препарати літію

У пацієнтів, які отримували препарати літію та інгібітори АПФ, спостерігали підвищення рівня літію в сироватці крові та ознаки інтоксикації літієм за рахунок посилення виведення натрію. Призначати вказані препарати одночасно слід обережно; при лікуванні показане регулярне визначення рівня літію в сироватці крові. Одночасний прийом діуретика може посилити ризик інтоксикації літієм.

Диуретки

Як і при лікуванні іншими інгібіторами АПФ, у хворих, які отримують діуретики, особливо якщо діуретична терапія була розпочата нещодавно, призначення хинаприла іноді призводить до надмірного зниження артеріального тиску.
Действующие вещества: Хинаприл
Страна происхождения: Германия
Форма выпуска: упак 30 таблеток
Беречь от детей: Да
Производитель: ПФАЙЗЕР
Общее описание: Ингибитор АПФ
Хранить при комнатной температуре 15-25 градусов: Да
Пока нет комментариев
Написать комментарий
captcha
Рекомендуемые товары
Тромбо асс 0,1 n100 табл п/о
0 грн
554 грн
© 2024. Интернет-аптека Apo.com.ua
Заказ обратного звонка