Дозировка
Таблетки следует принимать 1 раз/, утром, во время еды, не разжевывая, запивая водой. Доза подбирается индивидуально в течение первых 2-3 недель после начала терапии и впоследствии при необходимости корректируется. Эффект в большинстве случаев развивается постепенно. При депрессии рекомендуемая доза составляет 20 мг 1 раз/ В случае необходимости дозу постепенно увеличивают на 10 мг с интервалом в 1 неделю до достижения терапевтического эффекта, максимальная суточная доза не должна превышать 50 мг/ При обсессивно-компульсивных расстройствах начальная терапевтическая доза составляет 20 мг/ с последующим еженедельным увеличением на 10 мг до достижения терапевтического ответа. Рекомендуемая средняя терапевтическая доза - 40 мг/, при необходимости доза может быть увеличена до 60 мг/ При панических расстройствах начальная доза - 10 мг/ (для снижения возможного риска развития обострения панической симптоматики) с последующим еженедельным увеличением на 10 мг. Средняя терапевтическая доза - 40 мг/ Максимальная суточная доза не должна превышать 60 мг/ При социально-тревожных расстройствах/социофобиях начальная доза составляет 20 мг/, при отсутствии эффекта в течение как минимум 2 недель возможно увеличение дозы максимально до 50 мг/ Дозу следует увеличивать на 10 мг с интервалами не менее недели в соответствии с клиническим эффектом. При посттравматическом стрессовом расстройстве для большинства пациентов начальная и терапевтическая дозы составляют 20 мг/ В некоторых случаях рекомендуется увеличение дозы максимально до 50 мг/ Дозу следует увеличивать на 10 мг каждую неделю в соответствии с клиническим эффектом. При генерализованных тревожных расстройствах начальная и терапевтическая дозы составляют 20 мг/ При почечной и/или печеночной недостаточности рекомендуемая доза составляет 20 мг/ Для пожилых пациентов суточная доза не должна превышать 40 мг. Для предотвращения рецидивов необходимо проводить поддерживающую терапию. После исчезновения симптомов депрессии этот курс может составлять 4-6 мес, а при обсессивных и панических расстройствах — более 4-6 мес. Следует избегать резкой отмены препарата
Передозировка
тошнота, расширение зрачков, лихорадка, изменения АД, головная боль, непроизвольные мышечные сокращения, ажитация, тревожность,тахикардия. В очень редких случаях, при одновременном приеме с другими психотропными средствами и/или этанолом (алкоголем), возможны изменения на ЭКГ, кома.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые оболочкой
Состав
пароксетин (в форме гидрохлорида гемигидрата) 20 мг
Вспомогательные вещества: кальция гидрофосфат (кальция фосфат двузамещенный), крахмал кукурузный, натрия карбоксиметилкрахмал (примогель), магния стеарат.
Фармакологическое действие
Антидепрессант. Является селективным ингибитором обратного захвата серотонина (5-гидрокситриптамина, 5-НТ) нейронами головного мозга, что определяет его антидепрессивное действие и эффективность при лечении обсессивно-компульсивного (ОКР) и панического расстройства.
Пароксетин обладает низким аффинитетом к м-холинорецепторам (обладает слабым антихолинергическим действием), альфа1-, альфа2- и бета-адренорецепторам, а также к допаминовым (D2), 5HT1-подобным, 5HT2-подобным и гистаминовым H1-рецепторам. Пароксетин не нарушает психомоторные функции и не потенцирует угнетающие действие на них этанола.
По данным исследования поведения и ЭЭГ у пароксетина выявляются слабые активирующие свойства, когда он назначается в дозах выше тех, которые необходимы для ингибирования захвата серотонина. У здоровых добровольцев он не вызывает значительного изменения уровня АД, ЧСС и ЭЭГ.
Фармакокинетика
Всасывание
После приема внутрь пароксетин хорошо абсорбируется из ЖКТ. Одновременный прием пищи не влияет на всасывание и фармакокинетику пароксетина.
Распределение
Равновесное состояние достигается через 7-14 сут после начала терапии, в дальнейшем фармакокинетика при длительной терапии не изменяется. Клинические эффекты пароксетина (побочное действие и эффективность) не коррелируют с его концентрацией в плазме.
Поскольку пароксетин подвергается эффекту "первого прохождения" через печень, его количество, определяемое в системной циркуляции меньше того, которое абсорбируется из ЖКТ. При увеличении дозы пароксетина или при многократном дозировании происходит частичное поглощение эффекта "первого прохождения" через печень и снижение плазменного клиренса пароксетина. В результате этого возможно повышение концентрации пароксетина в плазме и колебания фармакокинетических параметров, что может наблюдаться только у тех пациентов, у которых при приеме препарата в низких дозах достигаются низкие уровни пароксетина в плазме.
Пароксетин экстенсивно распределяется в тканях, и фармакокинетические расчеты показывают, что только 1% его присутствует в плазме, причем в терапевтических концентрациях 95% связано с белками плазмы.
Метаболизм
Основные метаболиты пароксетина представляют собой полярные и конъюгированные продукты окисления и метилирования, которые быстро выводятся из организма, обладают слабой фармакологической активностью и не влияют на его терапевтическое действие.
Выведение из организма метаболитов пароксетина бифазное, сначала в результате "первого прохождения" через печень, а затем оно контролируется системной элиминацией.
Выведение
T1/2 пароксетина находится в пределах от 6 до 71 ч, но в среднем составляет 24 ч. Около 64% пароксетина выводится с мочой (2% - в неизмененном виде, 64% - в виде метаболитов); примерно 36% выделяется с желчью через кишечник, в основном в виде метаболитов, менее 1% - в неизмененном виде.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
Концентрация пароксетина в плазме крови возрастает при нарушении функции печени и почек, а также у лиц пожилого возраста, при этом диапазон плазменных концентраций почти совпадает с диапазоном концентраций у здоровых взрослых добровольцев.
Побочные действия
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: часто - сонливость или бессонница, тремор, астения, головокружение, тревога; иногда - спутанность сознания, галлюцинации, экстрапирамидные расстройства, парестезии, снижение способности к концентрации внимания; редко - судороги, мании; очень редко - серотониновый синдром (ажитация, гиперрефлексия, диарея), панические расстройства.
Со стороны органа зрения: в отдельных случаях - нарушение зрения, мидриаз.
Со стороны костно-мышечной системы: редко — миастения, миоклония, артралгия, миалгия.
Со стороны мочевыделительной системы: учащенное мочеиспускание; редко - задержка мочи.
Со стороны половой системы: расстройства эякуляции, расстройства либидо; редко - гиперпролактинемия/галакторея, аноргазмия.
Со стороны пищеварительной системы: снижение аппетита, тошнота, рвота, сухость во рту; иногда - запоры или диарея; в отдельных случаях - гепатит.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: ортостатическая гипотензия.
Аллергические реакции: редко - сыпь, крапивница, экхиматозы, зуд, ангионевротический отек.
Прочие: повышенное потоотделение; в единичных случаях - гипонатриемия, нарушение секреции антидиуретического гормона.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Во избежание развития злокачественного нейролептического синдрома с осторожностью следует назначать Адепресс пациентам, принимающим нейролептики.
Лечение Адепрессом назначают через 2 недели после отмены ингибиторов МАО.
У пациентов пожилого возраста на фоне приема Адепресса возможна гипонатриемия.
В некоторых случаях требуется коррекция дозы одновременно применяемых инсулина и/или пероральных гипогликемических препаратов.
При развитии судорог лечение Адепрессом прекращают.
При первых признаках мании следует отменить терапию Адепрессом.
В течение первых нескольких недель терапии Адепрессом следует тщательно наблюдать за состоянием пациента в связи с возможными суицидальными попытками.
Во время терапии Адепрессом следует воздерживаться от приема алкоголя в связи с усилением его токсического эффекта.
Использование в педиатрии
Применение Адепресса у детей не рекомендуется, поскольку его безопасность и эффективность у этой группы пациентов не установлены.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Несмотря на то, что пароксетин не ухудшает когнитивные и психомоторные функции, пациенты должны воздерживаться или соблюдать предельную осторожность при управлении автомобилем и при занятиях другими потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Показания
— депрессия всех типов, включая реактивную, тяжелую эндогенную депрессию и депрессию, сопровождающуюся тревогой;
— обсессивно-компульсивное расстройство (ОКР);
— паническое расстройство, в т.ч. со страхом пребывания в толпе (агорафобией);
— социальное тревожное расстройство/социальная фобия;
— генерализованное тревожное расстройство;
— посттравматическое стрессовое расстройство.
Противопоказания
— одновременный прием ингибиторов МАО и период 14 дней после их отмены;
— нестабильная эпилепсия;
— беременность;
— период лактации (грудного вскармливания);
— повышенная чувствительность к компонентам препарата.
С осторожностью следует назначать препарат при печеночной недостаточности, почечной недостаточности, закрытоугольной глаукоме, гиперплазии предстательной железы, мании, патологии сердца, эпилепсии, судорожных состояниях, одновременном назначении электроимпульсной терапии, одновременном приеме препаратов, повышающих риск кровотечения, наличии факторов риска повышенной кровоточивости и заболеваниях, повышающих риск кровоточивости, а также пациентам пожилого возраста.
Лекарственное взаимодействие
Одновременный прием антацидных средств не влияет на всасывание и фармакокинетические параметры Адепресса.
В связи ингибированием пароксетином цитохрома Р450 возможно усиление эффекта барбитуратов, фенитоина, непрямых антикоагулянтов, трициклических антидепрессантов, фенотиазиновых нейролептиков и антиаритмиков класса 1С, метопролола и повышение риска развития побочных эффектов при одновременном назначении этих лекарственных средств.
При одновременном назначении с препаратами, ингибирующими ферменты печени, может потребоваться снижение дозы Адепресса.
Между пароксетином и варфарином предполагается фармакодинамическое взаимодействие (при неизмененном протромбиновом времени отмечена повышенная кровоточивость).
При одновременном назначении Адепресса с атипичными нейролептиками, трициклическими антидепрессантами, препаратами фенотиазинового ряда, ацетилсалициловой кислотой, НПВС возможно нарушение процесса свертывания крови.
(2655)
Дозування
Таблетки слід приймати 1 раз/, вранці, під час їжі, не розжовуючи, запиваючи водою. Доза підбирається індивідуально протягом перших 2-3 тижнів після початку терапії і згодом при необхідності коригується. Ефект в більшості випадків розвивається поступово. При депресії рекомендована доза становить 20 мг 1 раз/ У разі необхідності дозу поступово збільшують на 10 мг з інтервалом у 1 тиждень, до досягнення терапевтичного ефекту, максимальна добова доза не повинна перевищувати 50 мг/ При обсесивно-компульсивних розладах початкова терапевтична доза становить 20 мг/ з подальшим щотижневим збільшенням на 10 мг до досягнення терапевтичної відповіді. Рекомендована середня терапевтична доза - 40 мг/ при необхідності доза може бути збільшена до 60 мг/ При панічних розладах початкова доза - 10 мг/ (для зниження можливого ризику розвитку загострення панічної симптоматики) з подальшим щотижневим збільшенням на 10 мг. Середня терапевтична доза - 40 мг/ Максимальна добова доза не повинна перевищувати 60 мг/ соціально-тривожніх розладах/социофобиях початкова доза складає 20 мг, при відсутності ефекту протягом як мінімум 2 тижнів можливе збільшення дози максимально до 50 мг/ Дозу слід збільшувати на 10 мг з інтервалами не менше тижня згідно з клінічним ефектом. При посттравматичному стресовому розладі для більшості пацієнтів початкова і терапевтична дози становлять 20 мг/ У деяких випадках рекомендується збільшення дози максимально до 50 мг/ Дозу слід збільшувати на 10 мг щотижня у відповідності з клінічним эффекто��. При генералізованих тривожних розладах початкова і терапевтична дози становлять 20 мг/ При нирковій і/або печінковій недостатності рекомендована доза становить 20 мг/ Для літніх пацієнтів добова доза не повинна перевищувати 40 мг. Для запобігання рецидивів необхідно проводити підтримуючу терапію. Після зникнення симптомів депресії цей курс може становити 4-6 міс, а при обсессивных та панічних розладах — більше 4-6 міс. Слід уникати різкої відміни препаратуПередозування
нудота, розширення зрачків, пропасниця, зміни артеріального тиску, головний біль, мимовільні м'язові скорочення, ажитація, тривожність,тахікардія. У дуже рідкісних випадках, при одночасному прийомі з іншими психотропними засобами та/або етанолом (алкоголем), можливі зміни на ЕКГ, кома.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті оболонкоюСклад
пароксетин (у формі гідрохлориду гемігідрату) 20 мг
Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат (кальцію фосфат двузамещенный), крохмаль кукурудзяний, натрію карбоксиметилкрахмал (примогель), магнію стеарат.Ф��рмакологическое дія
Антидепресант. Є селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну (5-гідрокситриптаміну, 5-НТ) нейронами головного мозку, що визначає його антидепресивна дія та ефективність при лікуванні обсесивно-компульсивного (ДКР) і панічного розладу.
Пароксетин володіє низьким аффінітет до м-холінорецепторами (володіє слабким антихолінергічною дією), альфа1-, альфа2 - і бета-адренорецепторами, а також до допаминовым (D2), 5HT1-подібним, 5HT2-подібним і гістамінових H1-рецепторів. Пароксет��н не порушує психомоторні функції і не потенціює пригнічують дію на них етанолу.
За даними дослідження поведінки і ЕЕГ у пароксетину виявляються слабкі активують властивості, коли він призначається в дозах вище тих, які необхідні для інгібування захоплення серотоніну. У здорових добровольців він не викликає значного зміни рівня АТ, ЧСС і ЕЕГ.Фармакокінетика
Всмоктування
Після прийому всередину пароксетин добре абсорбується з ШКТ. Одночасний прийом їжі не впливає на всмоктування та фармакокінетику па��оксетина.
Розподіл
Рівноважний стан досягається через 7-14 діб після початку терапії, у подальшому фармакокінетика при тривалій терапії не змінюється. Клінічні ефекти пароксетину (побічна дія та ефективність) не корелюють з його концентрацією у плазмі.
Оскільки пароксетин піддається ефекту "першого проходження" через печінку, його кількість, визначену в системній циркуляції менше того, що абсорбується із ШКТ. При збільшенні дози пароксетину або при багаторазовому дозировани�� відбувається часткове поглинання ефекту "першого проходження" через печінку і зниження плазмового кліренсу пароксетину. В результаті цього можливо підвищення концентрації пароксетину в плазмі і коливання фармакокінетичних параметрів, що може спостерігатися тільки у тих пацієнтів, у яких при прийомі препарату в низьких дозах досягаються низькі рівні пароксетину в плазмі.
Пароксетин екстенсивно розподіляється в тканинах, і фармакокінетичні розрахунки показують, що тільки 1% його присутній у плазмі, причому в терапевтичних концентраціях 95% зв'язано з білками плазми.
Метаболізм
Основні метаболіти пароксетину являють собою полярні й кон'юговані продукти окиснення і метилювання, які швидко виводяться з організму, мають слабку фармакологічну активність і не впливають на його терапевтичну дію.
Виведення з організму метаболітів пароксетину бифазное, спочатку в результаті "першого проходження" через печінку, а потім воно контролюється системної елімінацією.
Виведення
T1/2 пароксетин�� перебуває в межах від 6 до 71 год, але в середньому становить 24 год. Близько 64% пароксетину виводиться з сечею (2% - у незміненому вигляді, 64% - у вигляді метаболітів); приблизно 36% виділяється з жовчю через кишечник, переважно у вигляді метаболітів, менше 1% - у незміненому вигляді.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
Концентрація пароксетину в плазмі крові зростає при порушенні функції печінки і нирок, а також у осіб літнього віку, при цьому діапазон плазмових концентрацій майже збігається з діапазоном концентрацій у здорових дорослих добровольцев.Побічні дії
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: часто - сонливість або безсоння, тремор, астенія, запаморочення, тривога; іноді - сплутаність свідомості, галюцинації, екстрапірамідні розлади, парестезії, зниження здатності до концентрації уваги; рідко - судоми, манії; дуже рідко - серотоніновий синдром (ажитація, гіперрефлексія, діарея), панічні розлади.
З боку органу зору: в окремих випадках - порушення зору, мідріаз.
З боку кістково-м'язової системи: рідкопро — міастенія, міоклонія, артралгія, міалгія.
З боку сечовидільної системи: прискорене сечовипускання; рідко - затримка сечі.
З боку статевої системи: розлади еякуляції, розлади лібідо; рідко - гіперпролактинемія/галакторея, аноргазмія.
З боку травної системи: зниження апетиту, нудота, блювання, сухість у роті; іноді - запор або діарея; в окремих випадках - гепатит.
З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія.
Алергічні реакції: рідко - висип, до��апивница, экхиматозы, свербіж, ангіоневротичний набряк.
Інші: підвищене потовиділення; у поодиноких випадках - гіпонатріємія, порушення секреції антидіуретичного гормону.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Щоб уникнути розвитку злоякісного нейролептичного синдрому з обережністю слід призначати Адепресс пацієнтам, які приймають нейролептики.
Лікування Адепрессом призначають через 2 тижні після відміни інгібіторів МАО.
У пацієнтів літнього віку на тлі прийому Адепресса можлива гіпо��атриемия.
В деяких випадках потрібна корекція дози одночасно застосовуваних інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних препаратів.
При розвитку судом лікування Адепрессом припиняють.
При перших ознаках манії слід відмінити терапію Адепрессом.
Протягом перших декількох тижнів терапії Адепрессом слід ретельно спостерігати за станом пацієнта у зв'язку з можливими суїцидальними спробами.
Під час терапії Адепрессом слід утримуватися від прийому алкоголю у зв'язку з посиленням його токсичного ефекту.
Використання в педіатрії
Застосування Адепресса у дітей не рекомендується, оскільки безпека і ефективність у цієї групи пацієнтів не встановлені.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Незважаючи на те, що пароксетин не погіршує когнітивні і психомоторні функції, пацієнти повинні утримуватися або дотримуватися граничну обережність при керуванні автомобілем і заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують ��овышенной концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.Свідчення
— депресія всіх типів, включаючи реактивну, важку ендогенну депресію і депресію, що супроводжується тривогою;
— обсесивно-компульсивний розлад (ОКР);
— панічний розлад, в т. ч. зі страхом перебування в натовпі (агорафобією);
— соціальне тривожний розлад/соціальна фобія;
— генералізоване тривожний розлад;
— посттравматичний стресовий розлад.Протипоказання
— одновременный прийом інгібіторів МАО та період до 14 днів після їх відміни;
— нестабільна епілепсія;
— вагітність;
— період лактації (грудного вигодовування);
— підвищена чутливість до компонентів препарату.
З обережністю слід призначати препарат при печінковій недостатності, ниркової недостатності, закритокутовій глаукомі, гіперплазії передміхурової залози, манії, патології серця, епілепсії, судомних станах, одночасному призначенні електроімпульсної терапії, одночасному прийомі препараolan, що підвищують ризик кровотечі, наявності факторів ризику підвищеної кровоточивості і захворюваннях, що підвищують ризик кровотечі, а також пацієнтам літнього віку.Лікарська взаємодія
Одночасний прийом антацидних засобів не впливає на всмоктування і фармакокінетичні параметри Адепресса.
У зв'язку інгібуванням пароксетином цитохрому Р450, можливе посилення ефекту барбітуратів, фенітоїну, непрямих антикоагулянтів, трициклічних антидепресантів, фенотиазиновых нейролептиків і антіарітміков класу 1С, мотопролола і підвищення ризику розвитку побічних ефектів при одночасному призначенні цих лікарських засобів.
При одночасному призначенні з препаратами, що інгібують ферменти печінки, може знадобитися зниження дози Адепресса.
Між пароксетином та варфарином передбачається фармакодинамічна взаємодія (при незмінному протромбіновому часі відмічена підвищена кровоточивість).
При одночасному призначенні Адепресса з атиповими нейролептиками, трициклічними антидепресантами, препа��атами фенотіазинового ряду, ацетилсаліциловою кислотою, НПЗЗ можливе порушення процесу згортання крові.