Когнитивная эмпатия — это способность войти во внутренний мир другого человека, понять его точку зрения, его мотивацию, его цели и стремления. В общем, это умение понять, как мыслит твой собеседник. Без хорошо развитой когнитивной эмпатии невозможно вести переговоры любого уровня, от мелких домашних проблем до международных конфликтов.
Джон Кеннеди говорил: «Если ты заходишь в комнату, где сидят несколько десятков незнайомих людей і через 5 секунд не можеш визначити, хто з них проголосує за тебе, а хто проти, тобі не місце в політиці».
Ви скажете, що вам і не треба в політику? Відповідаю — в політику вам, може, і не треба, а от розуміти, коли явно не варто просити начальника про підвищення зарплати, а коли саме час, — явно не завадить.
Когнітивна емпатія — не просто мистецтво поставити СЕБЕ на місце іншої людини, цього буде недостатньо, тому що, зайнявши його положення, ви будете продовжувати мислити як і раніше. Важливо переключи��ься і подивитися на світ ЙОГО очима. Це вимагає серйозної роботи над собою, але без цієї праці людина не буде соціально успішний.
Якщо емоційна емпатія (здатність відчувати емоції) починає проявлятися в дитячому віці, то роботу над когнітивної емпатією можна почати в 2-3 роки. І зробити це можна за допомогою нескладних вправ.
1. «Склянка на підносі»
Ось гарна вправа на розвиток просторово-часової координації. Беремо піднос зі склянкою з водою і ставимо на підлогу. Пояснюємо малюкові, що потрібна ег�� допомога підняти піднос і перенести його на стіл. Беремося за краю таці з чотирьох сторін і обережно, щоб не розплескати воду, піднімаємо його. Особливих інструкцій не потрібно — дитина сама буде намагатися координувати свої рухи з вашими. Це нескладна вправа навчить його необхідність взаємодії з партнером.
2. «Точка зору»
Краще запропонувати це вправи двом малюкам 3-4 років, яких поставимо з різних сторін стола. Покладемо різнобарвний кубик на стіл на рівні очей. Попросимо назвати колір кубика. Один каже: «Червоний», другой утверждает, что кубик синий. Кто прав? Поменяли детей местами и спросили снова. Так дети начинают понимать, что точек зрения может быть несколько и они при этом все правильные.
3. «Кукольный домик»
Это упражнение для детей лет 4–6. Вместо домика подойдет любой ящик, где мы расставим детали кукольного интерьера. Берем двух кукол: Машу и Дашу. Сначала Маша заходить в ляльковий будиночок, бере цукерку і ховає її під ліжко, потім виходить з будиночка. Потім з'являється Даша, перекладає цукерку з-під ліжка в шафу, йде. Повертається Маша за своєю цукеркою. Запитуємо дитини, який спостерігав всі ці дії ляльок: де Маша буде шукати цукерку? При хоча б мінімально розвинену когнітивної емпатії ваша дитина вкаже під ліжко, в те місце, де немає цукерки.
Адже виходячи з питання він повинен поставити себе на місце Марійки, яка була не в курсі підступних дій ляльки Даші.
4. Продов��ня казки або мультфільму
Прочитали синові чи доньці частина розповіді або цікавої історії, зупиніться і попросіть його продовжити розповідь. «Що, по-твоєму, було далі? Як ти думаєш, що став робити Буратіно?». Те ж саме з мультиками. Зрозуміло, що не треба користуватися добре відомими сюжетами, а то це буде лише вправою для тренування пам'яті.
Читайте також: Емпатія: з народження до школи
Краще всього, щоб ребе�