Ще навесні минулого року лікарське співтовариство сколихнула новина про те, що Моз вводить нові норми прийому. Передбачалося, що час безпосереднього контакту пацієнта з лікарем (опитування, огляд) у педіатра та терапевта повинно займати 15 хвилин, у лікаря загальної практики — 18 хвилин. В січні 2015 року проект наказу виставлений на громадське обговорення.
Кілька років тому Центр по контролю і профілактиці болезней США провів опитування, наскільки американці задоволені записом і прийомом лікарів первинної ланки (без урахування стоматолога). Лише 41 відсоток відвідувань прийом тривав більше 15 хвилин. 11-15 хвилин лікар витрачав на кожного третього пацієнта. До 10 хвилин — на кожного четвертого. При цьому учасники опитування скаржилися на брак уваги з боку лікарів. Нагадаю, що в США разом з лікарем ведуть прийом ще 3-4 людини, наприклад медсестри. І вала паперової роботи пацієнт при цьому не бачить.
У вітчизняній охороні здоров'я до теперішнього часуні остання офіційна норма була вказана в наказі Моз СРСР від 23.09.1981 № 1000 «Про заходи по удосконаленню організації роботи амбулаторно-поліклінічних установ». Але наказом Моз СРСР від 22.07.1987 № 902 «Про скасування планування та оцінки роботи амбулаторно-поліклінічних закладів за кількістю відвідувань» ці розрахункові норми були скасовані.
З того часу по сьогоднішній день керівникам закладів охорони здоров'я надали право встановлювати індивідуальні норми навантаження лікарів амбулаторно-поліклінічних устаноний (підрозділів) в залежності від конкретних умов: демографічного складу населення, захворюваності та ін. (п. 1.2 наказу).
І поступово із загальної тривалості робочого дня будь-якого лікаря поліклініки зникли такі пункти, як час, відведений на роботу по формуванню здорового способу життя населення (лекції, бесіди), підготовка цивільної оборони, організаційно-методична робота, робота з диспансерної групою хворих, участь у виробничих нарадах і конференціях і т. д. Тривалість робочої зміни поділи��лась на якийсь «норматив відвідувань», виходячи з якої лікаря видавали план.
Про цей чарівний ПЛАН! Ці взяті зі стелі у тисяча дев'ятсот волохатому році цифри «функції лікарської посади»! Враховуючи, що страхова медицина в Росії — це «всерйоз і надовго», поліклінікам оплачували всі «намальовані» відвідування. На нарадах головні лікарі не втомлюються хвалитися лікарями-героями, які за день можуть «зробити» 70-80 прийомів, з��овно і не підозрюючи, що в цьому випадку у лікаря на спілкування з пацієнтом піде менше хвилини — що вже говорити про якість цих прийомів.
«Поважаючий себе» головний лікар завжди знаходив спосіб вичавити з лікарів гігантська кількість відвідувань, у тому числі неправедними шляхами, заохочуючи приписки і фальсифікації. І нехай в поліклініці залишиться єдиний лікар — план буде виконаний на 100 %. Поступово страхові медичні організації зрозуміли в чому справа... і прокуратурі знайшлася нова робота. А в Моз запанікували. Дефіцит лікарів у дер��арственной медицині зростав з приголомшливою швидкістю. У якийсь момент про це стало просто непристойно говорити...
Та й потік скарг в інтернеті і в ЗМІ на лікарів-скорострелов, що укладаються в милостливо відведені на пацієнта 8 хвилин, теж змушував нервувати. Плюс розпочаті нишком деякими лікарями «італійські страйки», коли наведених адміністрацією «за ручку» Віпів лікарі, замість того щоб «позалицятися» по повній програмі, оглядали рівне відведений для цього час... Але в той же час зростала кількість кандидатських бог��тацій і наукових статей на тему «Як я скоротив час прийому пацієнтів ще на три хвилини і досяг блискучих результатів».
Тому сьогодні Моз вибрав саму випробувану тактику, яка в просторіччі називається «і нашим і вашим». З одного боку, будуть жорсткі нормативи прийому, за невиконання яких лікарів знову почнуть нещадно штрафувати. З іншого — декларується, що лікар «повинен оглядати пацієнта стільки, скільки вимагає стан його здоров'я». А стан здоров'я і психологічного дискомфорту у населення така, що кожний��ий другий пацієнт вимагає до себе підвищеної уваги й особливого ставлення». Знову ж таки, якщо щось не сподобалося пацієнту — штраф. Куди не кинь — усюди клин.
Ви запитаєте, за що, власне, лікарям списи ламати? Адже багато хто з них і без того суміщають роботу у державній та приватній медицині. А в деяких приватних клініках досі збереглися норми з вісімдесятих років минулого століття. Та ось невдача: занадто багато лікарів скуштувала вже щастя працювати вдумливо над пацієнтом, не озираючись щохвилини на годинник.
Тим більше що й Хвздоровий відверто визнає, що норми ці — не стільки для «пересічних» лікарів, а, скоріше, для головних лікарів. Щоб просто знали, для загального, так би мовити, розвитку. Тому, швидше за все, ні для моїх колег, ні для пацієнтів нічого не зміниться.
Валентина Саратовська
Фото thinkstockphotos.com