Як вболівають справжні чоловіки? Ні, не за футбольний клуб або команду «Формули-1», а хворіють по-справжньому, інфекційно або не дуже, несерйозно або безнадійно? Для зручності сприйняття кожну групу «вболівальників» я вирішив позначити казковими персонажами. Так ви одразу зрозумієте, ким є ви самі, або, для жінок, як себе вести з тим чи іншим типажем. Я намагався бути об'єктивним, сподіваюся, кому-то такая оценка поможет выбраться из своих стереотипов, ведь больной в доме, а особенно мужчина, не только испытание для него самого, но ещё и для родственников. Ситуация особенная и требует крайне деликатного подхода.
Итак, персонаж первый – Илья Муромец
Захворавший Илья посидит-посидит, даже если болеть придётся тридцать лет и три года, а потом легко встанет и пойдёт. Он вообще не воспринимает любые изменения своего здоровья всерьёз. Они не отвлекают його від життя, а лише доставляють легкі занепокоєння, як настирливі комахи.
Ось, наприклад, мого сусіда, дядю Колю, величезного чоловіка років шістдесяти п'яти, якраз перед його днем народження, відвезли в лікарню. Цукор підскочив, як пояснила його дружина. Фельдшер умовляв його лягти на ноші, щоб якось дотягнути до машини швидкої, але дядя Коля сам спустився з четвертого поверху і всівся в салоні. Поруч з водієм. Ніяка сила не затягла його в лікарню, але тут крайній випадок – втратив свідомість, дружина перелякалась і зателефонувала 03.
До моємуу огромному удивлению, в свой день рождения он уже был дома. Я заглянул к ним поздно вечером – дядя Коля сидел за праздничным столом, а перед ним в тарелке торчал огромный треугольный корабль бисквитного торта.
– Дядь Коль, – осторожно начал я, – тебе же нельзя, у тебя сахар вроде… – Угу, – кивнул он, – я мерял сейчас. – И? – Ну вот, вина красного недавно выпил, сахар вроде снизился. Сейчас ещё выпью – и торт можно будет есть.
Илья Муромец принципиально не предназначен для лечения, если в вашей семье есть такой пациент, просто делайте вид, что ничего не происходит. Всё бесполезно. Но настоящий Илья Муромец – такая же редкость, как былинный герой.
Гораздо больше в наш век Интернета распространён Знайка
Он знает всё лучше врача. Любой симптом «загуглит», потом назначит себе медикаментозное лечение, закупит ударные дозы антибиотиков в аптеке, примерно предполагая характер инфекции, а спустя контрольный период оценит результаты. Потом с гордой усмешкой расскажет, что благодаря ссвоїм знанням перемагав віспу, чуму і врослі нігті. Якщо чесно, Знайка – не завжди погано, але тільки якщо у цього персонажа є медична освіта. Такі люди не турбують лікарів по дурницях, не просиджують в поліклініках своє і чуже дорогоцінний час і не уникають тих же лікарень, коли розуміють, що справа серйозна і їх діагностичних навичок у зв'язці з усіма знаннями Інтернету вже не вистачає. Але якщо ж Знайка далекий від медицини, лікувати його запущені болячки доведеться потім довго і нелегко справжнім фахівцям.
Якщо у вашому будинку захворів цей персонаж, будь ласка, не рекомендуйте йому своє бачення лікування або знайомих лікарів. І до вас, і до лікарів він ставиться з легкою зневагою. Але від ненав'язливого уваги у вигляді чаю в ліжко або походу в аптеку не відмовиться.
Не відмовиться від повсякденного життя і не змириться з хворобою наш наступний казковий герой – Стійкий Олов'яний Солдатик
Так, це ті люди, які розносять заразу в громадському транспорті та офісі, адже що б не сталося, вони зобов'язані бути на робочому місці. І будуть. Обов'язково будуть. Чхаючи віялом на сусідні столи, голосно кашляючи і потираючи червоні очі, вони будуть вершити свій нікому не потрібний офісний подвиг. Стійкий Олов'яний Солдатик вважає хвороба випробуванням, що заважає повсякденному житті, але, на відміну від Іллі Муромця, стоїчно переносити ці муки не має наміру, і всіляко показує оточуючим свої страждання.
До речі, така більшість офісних працівників. Це ж подія в нудного життя серед сірих столів! «Що з тобою, Сергію?» – запитала��іт бабуся-вахтер, запропонує меду, звернула увагу і турботу. Дівчина з-за сусіднього столу принесе гарячий кави і паперові носові хустки. Начальство буде проганяти Солдатика додому, щоб не выкосило грип весь офіс, але на те він і Стійкий, щоб всі бачили його працю і захоплено похитували головою.
Один з великих виробників електроніки в Німеччині заборонив практично всім своїм службовцям в періоди епідемії грипу з'являтися в офісі, влаштовуючи такі собі канікули на місяць-півтора. Продуктивність зросла в 3 рази. Тепер хочуть всех перевести на работу из дома.
Лишь бы до нас эта схема не дошла. Кому тогда Стойкий Оловянный Солдатик будет посвящать своё здоровье?
И апофеоз – человек совсем без здоровья – Карлсон
Помните? «Я самый больной в мире человек!» Это герой Астрид Линдгрен и абсолютный антигерой любой семьи, именно семьи, потому что на работу больной Карлсон не дойдёт – умрёт по дороге. Увы, многие болеющие мужчины именно Карлсоны. Это для них придумали размечать красную зону на термометре, чтобы уж наверняка они знали, что точка невозврата пройдена и впереди чудовищные муки. Из-за Карлсонов в Америке врачам, работающим с серьёзными заболеваниями, настоятельно рекомендуется своим пациентам говорить вместо, например, «у Вас острый бронхит» – «ой, кажется, Вам будет доставлять небольшой дискомфорт эта лёгкая одышка и покашливание». Ведь боли в лёгких – это рак. И ничего кроме рака. Карлсон знает.
Он самый больной в мире человек. Родным и близким, ухаживающим за таким «безнадёжным», остаётся пожел