Жизнь без желчного

Ми йдемо на видалення тієї чи іншої частини тіла тоді, коли іншого виходу немає, оскільки подальша бездіяльність може призвести до ще більш сумних результатів. І не так важливо — це видалення нижньої кінцівки або жовчного міхура. Хоча з жовчним міхуром нам, звичайно, простіше розпрощатися, ніж з ногою, бо його не видно, він схований десь там, в утробі організму.

Біль — ось той сигнал, який змушує діяти. Хроні��еская, постійний біль змушує навіть самого боягузливого і ненавидить лікарів пацієнта звертатися до хірургів, просити про допомогу. Всі сподіваються, що жертва буде виправдана, що, видаливши причину болю, вийде позбутися від мук назавжди. І в переважній більшості випадків так і буває. Але, на жаль, іноді трапляються збої.

Фантомні болі

Іноді після операції людини продовжують мучити сильні фантомні болі. Це коли здається, що віддалений орган все ще на місці і болить як і раніше.

На жаль, частина подібних випадків є результатом недбалої роботи хірургів. Наприклад, будь-хірург знає, що стегновий нерв потрібно перетинати швидким, упевненим рухом гостро заточеного скальпеля, а не «пиляти» його, інакше післяопераційних проблем не уникнути.

Читайте також: Що потрібно зробити перед операцією

Так і з жовчним міхуром. Наприклад, якщо залишена довга кукса протоки від жовчного мішечка, там впоследствії може застоюватися жовч. В результаті грубих маніпуляцій на жовчному протоці утворюються рубці, що може викликати звуження протоки. Спайковий процес поза протоки теж може порушити рух жовчі в післяопераційному періоді.

У той же час швидка, акуратна операція, що виключає залишення довжиною кукси жовчного протоку, якщо і не дає повної гарантії, то значно підвищує шанс на те, що з болем ви дійсно розпрощалися.

Постхолецистектомічний синдром

border="0" alt="Життя без жовчного" width="650" height="465" />

Пишуть ще й про так званий постхолецистектомічний синдром, який виникає після видалення жовчного міхура. Я спробував розібратися в цьому явищі, але чим далі я читав про цей самий синдром, тим більше плутався в причинах і проявах.

І якщо чесно, «наживо» я жодного разу не бачив такого діагнозу. Звичайно, може бути, тому що я реаніматолог, а не хірург і навіть не терапевт. Але насправді — дуже складно виокремити цей діагноз з безлічі можливих захворювань, які до нього від��осят (гастрит, рефлюксна хвороба, панкреатит, гепатит, здуття живота, метеоризм, і т. д. і т. п.).

Чимало і симптомів у цієї загадкової напасті, серед них:

До речі, я все-таки звернувся до колег��м-хірургам, і вони мені розповіли, що більшість пацієнтів з подібним синдромом проходять лікування у терапевта, оскільки причиною є спазм сфінктера Одді, того утворення, що знаходиться на виході у жовчної протоки. Спазмолітики і знеболюючі позитивно вирішують цю проблему.

Лікування та профілактика післяопераційних ускладнень

Все буде залежати від того, що призвело до страждання. Якщо це спазм сфінктера, то, як я вже сказав, призначають спазмолітики, знеболюючі. Якщо це камінь, звуження, пухлина, довга кукса жовчно��про міхура, то, на жаль, доводиться знову лягати під ніж.

Знову ж таки, я знаю, що наші люди вічно тягнуть до останнього, йдуть на операційний стіл вже тоді, коли камінь ось-ось випаде в черевну порожнину. І мають при цьому купу супутніх патологій у вигляді недолеченного панкреатиту, гастриту, коліту і ще купи всяких -итов. Між тим запальні зміни цих органів посилюються в післяопераційному періоді, викликаючи спайковий процес у животі. Гастрити, ентерити ведуть до набряку вивідної протоки жовчних шляхів.

Тому потрібно підготує��ся: до втручання пролікувати всі свої хронічні болячки, відмовитися від шкідливих звичок і, звичайно ж, вибрати хорошого фахівця. Все це на 90 % гарантує, що після операції життя стане легше.

Володимир Шпиньов

Фото istockphoto.com