Довідка: будь-які живі організми, невидимі людським оком (тобто менше 0,1 мм) називають мікробами. Саме вони стають причиною різних інфекційних захворювань.
Бактерії
Бактеріями називають тих одноклітинних мікроорганізмів, які використовують людини як... продукт харчування, а заодно і середовище для розмноження. Вони викликають цілий ряд захворювань: як коклюш, правець, пневмонию, бронхіт, дизентерію, гонорею, сифіліс, туберкульоз, менінгіт, холеру, чуму і багато інших. На щастя, в XX столітті людство навчилося справлятися з більшістю з перерахованих хвороб: був винайдений цілий клас лікарських засобів – антибіотики, причому перший з них, що отримав широке визнання – пеніцилін G – був виділений їх цвілевого грибка пенициллиума, також відноситься до мікроорганізмів. Ось так мікроби допомогли у боротьбі з мікробами! На жаль, деякі бактерії з часом стають стійкі до окремих препаратів, чт�� змушує людей створювати все нові і нові види ефективних ліків.
Віруси
Ця позаклітинна форма життя знаходиться на межі між живим і неживим. З одного боку, віруси, як і все живе на землі, мають власний набір генів. З іншого – у них немає клітинної структури, і вони можуть самовідтворюватися, лише втілившись у здорову клітину організму-господаря. Захоплюючи нові клітини, віруси призводять до прогресування хвороби; це може бути грип, ГРЗ, герпес, вірусний гепатит, СНІД, кір, краснуха, вітряна віспа, кліщовий ен��ефалит та інші. Надходження вірусів у клітину і розмноженню в організмі перешкоджають противірусні препарати різних груп, наприклад, індуктори вироблення інтерферону (спеціального «противірусного білка). Слід пам'ятати, що застосування противірусних препаратів найбільш ефективно в цілях профілактики і на ранніх стадіях захворювання.
«Антибактеріальні препарати безсилі проти вірусів. Однак нерідко при грипі та гострих респіраторних вірусних інфекціях пацієнтам призначають антибіотики, розповідає Василь Аф��нюшкин, к. б.н., вірусолог (Новосибірськ). – Це робиться, щоб уникнути вторинних бактеріальних ускладнень, які можуть виникнути на тлі вірусного захворювання із-за ослаблення захисних властивостей слизових оболонок дихальної системи. Безумовно, не слід застосовувати антибіотики самостійно, без консультації з лікарем, оскільки завжди є ризик розвитку антибіотикорезистентності, дисбіозів кишечника, гіповітамінозів, що здатне завдати шкоди організму».
Гриби
Гриби мають більш складну будову і є одними з самих стійких мікроорганізмів в нашому світі – для росту і розвитку їм потрібна тільки волога. Деякі різновиди грибів, наприклад, candida, у звичайних умовах живуть на слизової порожнини рота та кишечнику людини, але при збої імунітету і порушення мікрофлори можуть викликати місцеві інфекції шкіри, піхви або порожнини рота – ця хвороба називається кандидоз (молочницю). Стригучий лишай і багато ураження шкіри, звані дерматофитией, теж викликаються грибами. Більшість інфекцій розвивається повільно і з труднощами піддається лікуванню. Важливо знать, що нерегулярний прийом або передчасне закінчення терапії протигрибковими засобами (антимикотиками) збільшує ризик рецидиву захворювання.
Найпростіші
Це вже повноцінні організми — тварини-клітини, які живуть в організмі людини і харчуються оточуючими клітинами та мікроорганізмами. Наприклад, трихомонада (причина венеричного захворювання трихомониоз) може поглинати бактерії гонококи і хламідії, а ті, у свою чергу, зберігають усередині трихомонад свою життєздатність. Саме тому таке поєднання інфекцій п��охо піддається лікуванню. Найпростіші також стають причинами лямбліозу, малярії, амебної дизентерії, сонної хвороби та інших. Збудники надзвичайно різноманітні, тому для кожного захворювання доводилося шукати свої засоби боротьби. Коли-то від малярії рятувалися тільки корою хінного дерева, а сьогодні клас протипротозойних препаратів включає безліч різних за хімічною структурою сполук.
Грамотна і своєчасно підібрана лікарем терапія дозволить позбутися від інфекційного захворювання, викликаного мешканцями мікросвіту, і не заробити неприємних ускладнень.
Список джерел: Александрова Ст. А., Одинцева Ст. Е. Порівняльна характеристика діагностики і лікування гельминтно-протозойних інвазій у дітей на сучасному етапі // Колоквіум. № 8, 2010. Покровський в. І. та ін. Інфекційні хвороби і епідеміологія. – М, 2007. Смородинцев А. А., Кривинский А. С. Світ мікробів. – М., 1952. Шувалова Е. П. Інфекційні хвороби. – М., 2001.
Автор Олена Носова
Фото istockphoto.com
Препарати по темі: Гропріносин