Сегодня мы воспринимаем роман Рэя Брэдбери «451 градус по Фаренгейту» исключительно как фантастику. Никому в голову не приходит жечь книги, никто не преследует читающих людей. Но почему же их становится все меньше, какие силы поглощают способность рассуждать, природное любопытство и желание исследовать мир?..
Доктор Никольский попробовал переосмыслить знаменитый текст.
***
На улице cветило осеннее, еще теплое солнце. Веселые желтые и красные листья, медленно шелестя, по очереди падали с деревьев. А ведь еще неделя-две, и деревья станут голыми и все почернеет. О солнечных деньках можно будет забыть до января... Весь ноябрь будет идти мелкий холодный дождь. Поэтому так хочется сегодня побыть на улице подольше, еще немного подышать этим особым, совершенно прозрачным осенним воздухом…
ТВ
Монтэг зашел в дом. Из гостиной доносились какофония из веселых и злых голосов, нот музыки, рекламных заставок. Казалось, в пустой комнате работает телевизор, который хтось забув вимкнути. Але кімната була порожня.
На дивані абсолютно нерухомо сиділи три дитини. Приходу батька вони навіть не помітили. Напевно, їх стан не можна було назвати сном або трансом. Фізично діти були тут, але свідомість знаходилося десь там, за сотні кілометрів, де в телевізійній студії незнайомі Монтэгу дядьки і тітки виробляли свій контент і продавали рекламні хвилини. На вулиці світило сонце, а тут, у вітальні, як у склепі, панував півморок. Штори були щільно запнуті, і тільки чергуються сині та білі відсвіти з екрана отражались на мебели.
Монтэг выключил зомбоящик. Раздался общий крик возмущения. Как будто выброшенные на сушу рыбы, дети буквально задыхались от тишины. Их сознание, насильно выдернутое из электромагнитного сна, сопротивлялось и хотело обратно.
Старший Рэй обиженно отвернулся: «На самом интересном месте!». Младший Брэд так вообще подошел к Монтэгу и ударил его ручкой: «Вот тебе! Плохой папа!». Средняя, Ягодка, расстроенно плакала. Синдром скасування...
Коли наркомана позбавляють його улюбленого психоактивної речовини, він стає дуже нервовим, потім агресивним. Абстиненція спонукає його до неадекватних вчинків, заради продовження кайфу він готовий піти на злочин. На щастя, у дітей синдром відміни телевізора триває недовго. Вже через 10 хвилин Монтэгу вдалося одягнути їх і вивести на вулицю, у парк, де вони забули про свою образу і почали весело грати на майданчику.
Планшет
На лавці поряд з Монтэгом розташувалася молода мама. Її син — повненький четырехлетни�