Эвтаназия страны

У Великобританії, на батьківщині паліативної допомоги, парламент у черговий раз відкинув закон про евтаназію. Англійці відмовилися дозволити лікарям сприяти самогубства хворого навіть у дуже умовній формі: за законом доктор отримав би можливість виписувати смертельну дозу ліків пацієнту, якому залишилося жити не більше шести місяців. При цьому кожен такий випадок повинен був би отримати схвалення з боку комісії з двох лікарів і члена Верховного суду. Однак депутати визнали, що навіть такі жорсткі рамки залишають лазівку для примусу хворого до суїциду: людина, що підходить під критерії пропонованих правил, на думку парламентаріїв, буде відчувати тиск суспільства.

Бути чи не бути?

Надання допомоги безнадійним пацієнтам — дійсно складний момент, і не тільки з точки зору моралі. По-перше, йдеться про своєрідний заваді силам природи (а часто і бажання самого хворого), по-друге, не секрет, що на медичне супроводжений��е нерідко витрачаються значні ресурси охорони здоров'я (які могли б бути спрямовані на інших, перспективних хворих).

Родичі також змушені витрачати чималі сили і кошти на турботу про недієздатного члена своєї сім'ї: іноді вони це роблять з власної волі, а іноді під тиском того ж громадської думки.

Є і ще один важливий аспект евтаназії — розвиток донорства органів, яке нерідко залежить від певних критеріїв смерті людини. Втім, проблема браку донорських матеріалів в наш час цілком вирішується завдяки розвинутим міжнародним баз. Існує можливість швидкої доставки по всьому світу донорських органів, зареєстрованих в таких базах.

На Заході можуть позбавити від страждань

У той час як консервативні британці відмовляються легалізувати вбивство з співчуття, в США налічується вже 6 штатів, де евтаназія дозволена. Так, нещодавно її визнали законною в Каліфорнії — як і у випадку з британським законопроектом, мова йде про рецепті на смертельне ліки, яке пацієнт повинен прийняти самостійно. Пр�� від нього вимагається двічі, з інтервалом в 15 днів, висловити прохання про таку послугу — у присутності двох свідків.

Крім США евтаназію на сьогоднішній день визнають у Нідерландах, Люксембурзі та Австралії. В Швейцарії смертельні послуги надають не тільки «втомленим жити» співвітчизникам, але й іноземним пацієнтам, що звернулися із запитом в особливі організації. Ще в чотирьох державах — Франції, Німеччині, Ізраїлі і Швеції — відключення від апаратів життєзабезпечення або відмову від проведення реанімаційних заходів при вп��еделенных умовах не є кримінально караним діянням.

Окремої згадки заслуговує Бельгія, де з 2014 року допомагають померти не тільки дорослим, але й дітям. Цей факт може здатися шокуючим, однак, якщо вдуматися, смертельно хвора дитина заслуговує права на позбавлення від страждань на тих же підставах, що і дорослий пацієнт. Якщо говорити про можливості європейської медицини в області надання паліативної допомоги, то не доводиться сумніватися, що до евтаназії лікарі тут вдаються лише в тих випадках, коли полегши��ь біль не здатні навіть найсучасніші засоби.

У Росії мучаться до кінця

А що ж у Росії? Закон «Про основи охорони здоров'я громадян у РФ» недвозначно забороняє евтаназію. Разом з тим існує ряд обставин, що допускають відмова від реанімаційних заходів — наприклад, якщо клінічна смерть настає у пацієнтів з термінальною стадією раку. В інших же випадках спроба полегшити страждання хворого може призвести до кримінального переслідування. Причому — недавнє «справа доктора Хоріняк» говорить про те, що неприятност�� загрожують навіть тим лікарям, які намагаються в обхід інструкції виписати сильнодіючі знеболюючі препарати без мети вбити пацієнта.

Саме почастішали випадки самогубств безнадійних онкохворих у відсутність розвиненої системи паліативної допомоги, на мою думку, підштовхують наше суспільство задуматися про можливості евтаназії.

Так, за даними опитування, проведеного в соціальних мережах, 35 % вважають необхідною легалізацію милосердного вбивства і для дорослих, і для дітей — як пасивною (коли лікар лише створює умови для самогубства хворого), так і в активній формі. Ще 13,5 % допускають можливість пасивної евтаназії, а 21,2 % солідарні з тим методом, який пропонували прийняти у Великобританії (коли лікар виписує ліки в смертельній дозі, а пацієнт приймає рішення самостійно). 13,5 % є противниками дитячої евтаназії і лише 16,3 % заперечують справедливість будь-якого виду узаконеного вбивства як позбавлення від страждань. Таким чином, об'єднуючи різні точки зору, за евтаназію в нашій країні виступають 83,7 % опитаних.

Таким чином, зважаючи на позицію громадськості, можливо, варто більше уваги приділити проблемам вітчизняної системи охорони здоров'я в цілому, і якості медичної допомоги зокрема, ніж прагнути слідом за США і Європою скоріше легалізувати «милосердне вбивство».

А що думаєте ви?..

Ольга Кашубіна

Фото thinkstockphotos.com