Що це таке?
Бронхіальна астма — захворювання, для якого характерна обструкція (закупорка дрібних дихальних шляхів внаслідок хронічного запалення та підвищеної реакції на різні алергічні стимули. Типовий прояв бронхіальної астми — це задишка з сухими «жужжащими» хрипами. Якщо ж вологі хрипи, «булькаючі», то ми маємо справу з так званою серцевої астм��ї, причина якої — серцева недостатність.
Бронхіальна астма — нерідке захворювання, яким страждають сотні мільйонів людей по світу. Серед знаменитих астматиків: кубинський революціонер Че Гевара і олімпійський чемпіон-штангіст американець Томмі Коно на прізвисько Залізний гаваєць, англійський письменник Чарльз Діккенс і американський президент Джон Кеннеді, у якого була алергія на шерсть.
Чому виникає бронхіальна астма?
Хвороба найчастіше розвивається в дитинстві після інфекції верхніх дихальних шляхів і при столкновнні з різними алергенами, найчастіше з пилком рослин. Як правило, у розвитку хвороби присутні п'ять патофізіологічних компонентів:
Спазм гладкої мускулатури дихальних шляхів, зазвичай дрібних бронхіол. Набряк слизової дихальних шляхів. Підвищена секреція легеневої мокротиння. Клітинна, найчастіше еозинофільна, інфільтрація стінок дихальних шляхів. Пошкодження і злущування епітелію дихальних шляхів.Раніше велика увага приділялася елементу спазму бронхів, і основу лікування хвороби становили бронх��політики — препарати, що розслаблюють гладку мускулатуру дихальних шляхів. Потім акцент змістився на запальний процес. Тепер же лікарі все частіше звертають увагу на психологічну підоснову захворювання.
Психологічні аспекти бронхіальної астми
Зв'язок емоційних станів з бронхіальною астмою вперше була відзначена ще Гіппократом, якому належить вислів: «Астматик повинен захистити себе від свого власного гніву». Класична робота Рісс (1956) говорить, що в генезі бронхіальної астми алергічні фактори винні в 36 % випадків, інфекційні — в 68 % і емоційні — у 70 %. Не намагайтеся складати ці відсотки, так як бронхіальна астма — це хвороба множинної етіології і поєднаних факторів.
Які ж емоційні стани викликають напади астми?
Найбільш часто це тривожний стан з нервовим напруженням. На другому місці, як не дивно, — очікування приємного збудження. Так-так, і передчуття радісної події моможе закінчитися астматичним нападом. Відома так звана «астма першої шлюбної ночі», від якої постраждали численні наречені і жіночого, і чоловічої статі. Вам буде корисно дізнатися, що навіть сміх може викликати астматичний напад. Відповідно не поспішайте розважати астматика анекдотами.
В загостренні хвороби також можуть бути винні фрустрації, почуття провини, приниження, образа. Нерідко астма з'являлася після смерті близької людини, при розлученнях і розривах романтичних взаємин.
Психоаналітики вважають, що центральний конфлікт хворого на бронхіальну астму виник ще в період грудного вигодовування, коли дитині доводилося стримувати свій плач з-за страху, що мати буде їм незадоволена і відлучить від грудей. Що ж, залишимо цю неабияку ідею на совісті шанувальників Фрейда.
Пацієнти, що ховають злість усередині...
Наскільки був правий Гіппократ, який щиро вважав, що астма — це хвороба злісних людей! Відзначено, що хворі на бронхіальну астму справді відчувають спалаху сильної агресії, однак вони намагаються удержати себе в рамках пристойності і, як кажуть, не випускають гнів назовні. Стримування гніву завжди супроводжується напругою мускулатури, у тому числі і дихальних м'язів, що веде до порушення природного ритму дихання. Стримування зовнішніх проявів емоцій астматики навчилися в дитинстві, коли їм постійно твердили, що не треба плакати, кричати, лаятися і взагалі чим менше бурхливих емоцій, тим краще.
Що тепер робити нещасному астматику?
Може бути, не варто стримуватися, а краще весь вихлюпувати негатив на оточуючих? Думка в��олне логічна, але явно запізніла і як мінімум нерозумна... Коли механізм нападу бронхіальної астми вже сформований, ваші гучні вираження емоцій тільки погіршать ситуацію і взагалі ви ризикуєте отримати астматичний статус, тобто напад, тривалість якого затягнеться не тільки на годинник, але і дні. Госпіталізація на тиждень-іншу гарантована.
Краще не стримування, а контроль емоцій
Майте на увазі, що будь-яка сильна емоція — це часткове божевілля. Навіть позитивна емоція «зносить голову», не кажучи вже про страх, гнів, тревоге. Розглянемо докладніше емоцію ГНІВУ, якщо вже її звинувачував сам Гіппократ. Гнів — це завжди емоція «праведника», тобто людина гнівається на 100 % впевнений, що він абсолютно має право порвати ворога, як Тузик грілку. Секрет контролю гніву полягає в допущенні, що «праведник» хоча б на 1 % помилився чи був неточний у своїй оцінці ситуації. Лише одного відсотка неправоти достатньо, щоб надутий злісний міхур здувся. Будете в черговий раз сердитись, задайте собі питання: «А я на 100 % правий?».
Пара рекомендацій астматику на доріжку
Лікуйться все ж краще у нормальних лікарів, що спеціалізуються по астмі. Або хоча б почитайте літературу з різних видів дихальної гімнастики. Системи Бутейко і Стрельникової описані в інтернеті. Вони протилежні за суттю та, незважаючи на це, все одно працюють. Тому що ефект не в техніці, а в самодисципліні, яку ці методи розвивають. До речі, свою психіку теж можна відрегулювати самому, і не обов'язково бігти до психолога з кожного приводу.
Сергій Боголєпов
Фото istockphoto.com