Сьогодні нас цікавлять суто медичні аспекти цього поширеного релігійного явища — наукові факти або, принаймні, достовірна статистика.
Молитва і статистика
Перше досить солідне наукове дослідження проводив американський кардіолог Берд у 80-х роках минулого століття. Була організована так звана «ходатайственная молитва» для 392 пацієнтів відділення кардіологичеський реанімації шпиталю Сан-Франциско.
Пацієнтів розділили на дві рівні групи. За хворих з першої групи щоденно молилися парафіяни місцевих протестантських і католицьких церков, а друга група була контрольною — за неї не молилися. Молитва тривала до виписки пацієнтів з клініки, при цьому ніхто з 392 хворих не знав, моляться за нього чи ні, що виключало ефект самонавіювання.
І ось вам статистично достовірні результати: 12 пацієнтам контрольної групи потрібна штучна вентиляція легенів. У «молитвінною» групі легкі хворих були в набагато кращому стані, і до апарату ШВЛ підключати нікого не довелося. Діуретики, зазвичай застосовуються для лікування застійної серцевої недостатності, знадобилися 15 пацієнтам контрольної групи та у 5 випадках «молитовної групи. Зупинка серця сталася в 14 випадках серед контрольної групи і лише у 3 випадках «молитовної групи.
Треба сказати, що дослідження доктора Берда справили сильне враження на американську громадськість. Якщо до цього приблизно 14 % друзів і родичів мо��ились за своїх близьких, то до 2011 року ця цифра зросла до 49 %.
Але все таки найкращий ефект виходить, коли людина молиться сам. Ще в 1982 році д-р Гарднер виявив, що серед віруючих, регулярно практикують молитву, частота раку різної локалізації значно нижче.
Зрозумійте мене правильно, я не закликаю ЛІКУВАТИ рак за допомогою молитви. Є навіть висловлювання на цей рахунок: «Рак — безнадійність на клітинному рівні»... Але що нам заважає включити молитву як компонент профілактики ракових захворювань?
До речі, деякі російськиті жінки, які практикують глибокі молитовні занурення, розповідали про спонтанних лікуваннях гінекологічних захворювань. Але поки що ці дані не піддавалися належної статистичної обробці.
Фізіологія молитви
Доктор Ендрю Ньюберг з Університету Томаса Джефферсона протягом приблизно 20 років досліджує мозок людей, що займаються різними духовними практиками. Сам Ньюберг — атеїст, що надає його роботам велику переконливість. Використовуючи метод функціональної комп'ютерної томографії при спостереженнях за людьми, що молилися лю��ьми, вчений виявив осередки активності фронтальних часткою в зонах, що відповідають за увагу, модуляцію поведінки і мовну виразність. Це стосувалося молитовних і медитативних станів середнього рівня.
Коли ж глибина молитви збільшувалася (а це виходило у більш досвідчених учасників), активність фронтальних часткою знижувалася, але з'являлися осередки збудження в районі таламуса — в структурах, що регулюють потік сенсорної інформації до багатьох частин мозку. Кажучи по-простому, ці люди переставали бачити, чути і відчувати боль і дотику.
Виходячи з молитовного стану, вони розповідали про відчуття втрати часу і простору, про почуття злиття з усією Всесвіту. І це чистісінька правда, так як комп'ютерна томографія фіксувала в ці моменти різке зниження активності парієтальних часток, у зонах, що відповідають за тривимірне сприйняття об'єктів у просторі.
Вчені також зазначили, що при глибоких молитовних станах відбувається залучення нейронних шляхів фронтальних і парієтальних часток мозку, відповідальних у тому числі і за сексуально�� збудження. Тепер стає зрозуміло вираз оргазму на обличчі блаженної в композиції Берніні «Екстаз святої Терези» і на багатьох картинах художників, що подібні моменти.
Цікаво, що православний стиль молитви на відміну від католицького, на ЕЕГ характеризується повною відсутністю пароксизмів, а значить, не передбачає оргазмічних реакцій. Справа в тому, що хоча православна молитва теж буває глибокою, проте її механізм працює на ПРИДУШЕННЯ емоцій і, відповідно немає сплеску нейромедіаторів і гормонів.
Професор Сльозин з Психоневрологічного інституту імені Бехтєрєва також встановив, що глибоке молитовне занурення — це психофізіологічний стан, зовсім відмінне від трансових станів так званих «екстрасенсів». При православній молитві спостерігається ефект придушення кортикального домінування, але немає межполушарной асиметрії і пароксизмальних проявів, доторыми грішать «екстрасенси».
Я вважаю, що в процесі зцілення велику роль відіграє допамін, викид якого характерний для екстатичних станів. Але, ймовірно, задіяні й інші нейрофізіологічні механізми.
Є ситуації, при яких молитва не працює. Наприклад, медичні дослідження не виявили випадків позитивного впливу молитви при алкоголізмі та наркоманії. Думаєте, родичі цих людей не моляться? Ще як моляться! Та все без толку — це показують результати багатьох оглядів. Моє скромне думку н�� цей рахунок: «Бог не буде допомагати людям, які не бажають змінити своє життя. Він поважає навіть ідіотський вибір».
Мій молитовний досвід
Я як побачив заняття маленької протестантської групи, яка збиралася вечорами в звичайній середній школі, де я орендував зал для занять карате. При всій примітивність цих хлопців складалося враження, що у них є прямий доступ до Всевишнього. І коли мені було хреново (а в період роботи в кардиореанимационной бригаді швидкої допомоги таке траплялося нерідко), то я прямо білому халаті завалювався на е��і протестанские молебні та просив молитовної підтримки.
Треба сказати, відмови ніколи не було. Вони миттєво переривали проповіді, ставали колом і починали за мене молитися. Через 10 хвилин я з новими силами сідав у жовтий реанімобіль і їхав виконувати свій лікарський обов'язок.
Членом тієї маленької протестантської громади я не став, так як хороше природнича освіта не дозволило мені інтелектуально прийняти непорочне зачаття і ходіння по водах. Однак можливість контакту зі Всевишнім як особливої мудрою силою я повір�� беззастережно. Молився і за себе, і за багатьох близьких і далеких. Тут головне — щирість прохання до Бога.
А за службовим обов'язком я одного разу познайомився з професором-лінгвістом К. А. Тимофеєвим. Професор страждав пароксизмальної миготливою аритмією, яку мені вдавалося успішно знімати новокаїнамідом. В нагороду Кирило Олексійович вчив мене давньогрецької, що дозволяло читати Новий Завіт в оригіналі та в повній мірі оцінити мистецтво молитви.
Коли у своїх молитовних процесах я втомлювався виливати претензії, то раптом обнаружива��, що в глибині душі з'явилося почуття благоговіння — як при лицезрении чогось прекрасного. Як правило, пригніченість, тривога, депресія теж йшли. Думаю, магнітно-резонансну томографію тут можна було не робити — мигдалини мозку напевно світилися належним світлом і процес зцілення від потенційних хвороб йшов повним ходом.
Сергій Боголєпов
Фото thinkstockphotos.com