Недавно мне выпала большая удача в виде внепланового отпуска, который я решил посвятить поездке в Египет. Сразу же исключил посещение банальной Хургады, зато запланировал поездку по самым красивым, историческим и значимым местам этой удивительной страны: Каиру, Александрии, Асуану. Правда, поддавшись на уговоры, все же запланировал три дня на Красном море, но не в надоедливом Шарм-эль-Шейхе, а в небольшом местечке под названием Дахаб. Подорожуючи, не обійшов увагою єгипетські аптеки.
А ось що в наші плани не входило точно, так це знайомство з сучасними послідовниками Імхотепа (вченого, який жив більше трьох з половиною тисяч років тому, шанованого єгиптянами як бога цілителів) – аптекарями і лікарями. Але саме такі зустрічі стали своєрідною родзинкою цієї поїздки.
Каїр – місто контрастів і героїв-фармацевтів
Отже, прилетівши вересневим ранком в «дивний-дуже дивний» Каїр, як називав його ще Марк Твен, я і мої друзі вирушили перпершим ділом... ні, не на піраміди, а в каїрську Цитадель – найпотужніший пам'ятник Єгипетського Середньовіччя. Тут знаходиться знаменита Алебастрова мечеть з гробницею Мухаммеда Алі, величні споруди мамлюкского періоду і відмінний військово-історичний музей. Одним словом – чудовий пам'ятник.
У десяти хвилинах їзди від Цитаделі знаходиться одне з найбрудніших, але цікавих місць Каїра, що стало наступним пунктом нашої програми? – місто Мусорщиков (каирский район Забаллин). Вот уже более ста лет живущая здесь община коптов-христиан занимается сбором и сортировкой мусора, который они свозят со всей столицы. Какая-то часть найденного чинится и снова пускается в дело, какая-то продается, а какая-то просто сжигается тут же, поэтому над районом постоянно стоит смог. Надо сказать, что жители Забаллин не агрессивны и весьма спокойно относятся к визитам гостей и направленным на них камерам. Сами гости города Мусорщиков во всей полноте познают контрасты Каира, но, только появившись тут, хотят відразу ж бігти в пошуках душа і пральної машини.
Коли ми вибралися з Забаллина і прибутку в самий центр міста, на відомий революційний Міда Тахрір, то побачили частково згорілі адміністративні будівлі, не надто чисту площу і паркани, изрисованные графіті. Втім, після Забаллина ми сприйняли це як епіцентр чистоти і цивілізації. А ось забиті сажею носи, кашель від отруйного диму палаючих покидьків і головний біль – «сувенір» міста Сміттярів – підказували, що треба щось робити. І тут радості не було меж – адже в поле зору потрапила аптека.
Побачивши нас, господар без роздумів видав нам велику пляшку засоби для дезінфекції. «Де ви так выпачкались? – запитав він. Почувши про Забаллин, фармацевт лише сумно посміхнувся: «Знаю, знаю. Мені шкода, що християни, а я теж належу до цієї релігії, займаються такою справою і живуть в таких умовах». Поки мы выбирали, что же еще нам купить, – в местных аптеках продают не только лекарства, но и разнообразные парфюмерные и косметические средства – здесь появился еще один посетитель, хозяин соседней лавки, торгующей чаем и кофе.
Судя по всему, фармацевт и продавец кофе дружат еще с детства. «А знаете ли вы, – вдруг сказал вошедший, – что этот человек – герой?». Аптекарь несколько смутился. «Нет, на самом деле! Когда тут у нас была эта бойня на Тахрире, он приводил к себе раненых и оказывал им первую помощь в своей аптеке. И ночью тут дежурил вместі з усією своєю родиною, багато народу спас».
Розмова плавно перейшов на історичну тему – аптеку відкрив дід нинішнього господаря, ще при англійців (Єгипет з середини XIX століття фактично знаходився в залежності від Великобританії). Колись тут готували ліки самі – трави закуповували в основному у торговців з Сирії та Греції, а більш складні інгредієнти – у Британії і Франції. Фармацевтичного справі навчалися теж в Европе.
Нынешний хозяин учился в Бельгии. Даже во времена дружбы Египта и СССР аптекари по-прежнему ездили за знаниями в Европу или обучались в местных вузах. А вот будущие врачи получали дипломы в медицинских институтах Москвы, Волгограда, Одессы, Свердловска (ныне – Екатеринбурга), но об этом чуть позже.
Пока же я с интересом рассматривал старинный кассовый аппарат, который до сих пор еще работает, хозяин вкратце рассказал о том, как обстоят дела с медициной в Египте. «Как ты заметил, население у нас в большинстве бедное, поэтому часто лечится самостоятельно. В государственных больницах лечение бесплатное, но условия удручающие, так что туда идут только в случае крайней нужды. Поэтому аптека – это часто не только лавка по продаже медицинских препаратов, но и консультационный центр. Я, конечно, понимаю, что это неправильно, и диагнозы ставить должен только врач, но мы не можем отказать в помощи нуждающимся. Единственное, что никогда не сделает ни один фармацевт, – не продаст без рецепта сильнодействующие препараты (болеутоляющие или психотропные). Многие наши препарат